Рішення № 26154827, 19.07.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-0590/7952/12 Головуючий у І інстанції Кардашенко О.А.

Категорія 32 Доповідач Гусєв В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.,

суддів Гусєва В.В., Резникової Л.В.

при секретарі Танцюрі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Торезантрацит» на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 03 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди, зазначаючи, що з 14 березня 2005 року працював у відповідача забійником шостого розряду з повним робочим днем під землею. Висновком МСЕК від 11 серпня 2009 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності за сукупністю: з 23 липня 2009 року 10% у зв'язку із трудовим каліцтвом у 1981 та 2004 роках безстроково та вперше 40% по профзахворюванню безстроково. Внаслідок професійного захворювання він зазнав моральної шкоди, яку просив стягнути з відповідача у розмірі 100000 гривень.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 03 травня 2012 року позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Торезантрацит» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 15000 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням відповідач ДП «Торезантрацит» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивач працював на різних вугільних підприємствах, які не входили у склад підприємства відповідача, тому відшкодування моральної шкоди повинно бути здійснено пропорційно відпрацьованому в них часі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона забов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач з 14 березня 2005 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював забійником на відбійних молотках шостого розряду з повним робочим днем під землею. Звільнений 27 лютого 2009 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком (а.с. 3-6).

Внаслідок дії шкідливих умов праці позивач отримав професійне захворювання - хронічну пояснично-крестцову радікулопатію, яке йому первинно встановлено висновком центральною експертною комісією № 15/625 від 28 квітня 2009 року (а.с. 9).

За наслідками професійного захворювання 22 травня 2009 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (а.с. 12).

Висновком МСЕК від 11 серпня 2009 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності за сукупністю: з 23 липня 2009 року 10% у зв'язку із трудовим каліцтвом у 1981 та 2004 роках безстроково та вперше 40% по профзахворюванню безстроково (а.с. 13).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач внаслідок виробничої травми, отриманої у результаті шкідливих та небезпечних умов виробництва з боку відповідача, зазнав втрату професійної працездатності, що підтверджується висновком МСЕК від 11 серпня 2009 року, тому частково задовольнив його позовні вимоги.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 2371 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначене випливає з рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, в пункті 5 якого зазначено, що статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22 травня 2009 року причиною професійного захворювання позивача стало невідповідність технологічних процесів проведення підготовчих гірничих виробіток, низький рівень механізації при виконанні робіт в гірничих, що свідчить про те, що роботодавець, тобто відповідач порушив право позивача на безпечні умови праці, та спростовує доводи відповідача щодо недоведеності його вини в заподіянні позивачу моральної шкоди внаслідок його професійного захворювання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок порушення законного права на безпечні умови праці позивач отримав професійне захворювання, став інвалідом, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, дії відповідача не відповідали нормам охорони праці, тобто наявна протиправність дій останнього.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений медичними документами не ґрунтуються на законі.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт розслідування хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, медичні документи про стан здоров'я позивача.

Разом з тим, з висновку МСЕК від 11 серпня 2009 року вбачається, що ОСОБА_1 з 23 липня 2009 року встановлено 10% у зв'язку із трудовим каліцтвом у 1981 та 2004 роках безстроково.

Відповідно до трудової книжки позивача у 1981 році ОСОБА_1 працював горноробочим підземним на шахті «Ольховатська п/о «Орджонікідзевугілля» та у 2004 році працював забійником підземним ООО «Шахтоуглесервіс», де і був травмований, однак, вимог до цих підприємств позивач не заявляв, вони не брали участі в розгляді справи в якості відповідачів та третіх осіб.

Згідно до роз'яснень, які містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами, які найшли підтвердження в судовому засіданні.

Відповідач ДП «Торезантрацит» не було роботодавцем позивача на час отримання ним трудового каліцтва у 1981 та 2004 роках, тому відсутні умови стягнення моральної шкоди з відповідача в цій частині.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь втрати професійної працездатності позивача 40% вперше по профзахворюванню безстроково та за сукупністю 50% втрати працездатності та оцінив моральні страждання позивача в 15 000 гривень.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача (40%), стан здоров'я позивача, відновлення якого є неможливим, неможливість позивача через стан здоров'я продовжувати колишню роботу, ступінь вини відповідача в ушкодженні здоров'я позивача та вимоги розумності і справедливості, апеляційний суд оцінює моральні страждання позивача в 12000 гривень, тобто висновок суду першої інстанції щодо розміру, заподіяної позивачу моральної шкоди, не відповідає обставинам справи.

Враховуючи зазначене, рішення суду підлягає зміні, а саме з відповідача ДП «Торезантрацит» на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди 12 000 гривень.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 03 травня 2012 року питання про стягнення з відповідача судового збору не вирішувалось.

Позивач від сплати судового збору на час його звернення до суду був звільнений на підставі п. 4 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України.

Проте 01 листопада 2011 року набув чинності Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», згідно до ст. 2, п/п 2 п. 1 частини 2 ст. 4 якого у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» на 01 січня 2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1073 гривні.

Тобто, з відповідача на користь держави на час розгляду справи апеляційним судом у зв'язку із зміною судового рішення підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107,30 гривень.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Торезантрацит» задовольнити частково.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 03 травня 2012 року змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» на користь держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 „Судовий збір" (Державна судова адміністрація України), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428 п.1.1; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет місто Донецьк Ворошиловський район; ЕДРПОУ 38033949 МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: