Ухвала суду № 26154498, 07.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"07" травня 2012 р. Справа № 0670/11063/11

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" грудня 2011 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві Житомирської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 р. позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві (далі-УПФ) 1732,80грн. заборгованості зі сплати страхових внесків за липень-грудень 2010 року.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову, прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що УПФ рекомендованим листом була надіслана вимога ОСОБА_3 про сплату недоїмки за липень-грудень 2010 року в сумі 1732,80грн. № 815 від 06 липня 2011 року, яка отримана нею 26.07.2011 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.сп.6,7).

Суд визначився, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення недоїмки).

За приписами ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час виникнення даних правовідносин), у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Оскільки ОСОБА_3 докази про оскарження вимог суду не надала, як і доказів погашення вказаної суми боргу, то суд вірно зазначив, що недоїмка у сумі 1732,80 грн. вважається узгодженим боргом, який підлягає стягненню.

Суд з'ясував, що відповідно до абз.5 п.7 Розділу VІІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. № 2461-VI, який набрав чинності 17.07.2010 року, пп.4 п.8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

З огляду на викладене, суд зробив вірний висновок, що із внесенням змін до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", повинні застосовуватися ці зміни.

Суд дослідив представлені докази, дав їм належну правову оцінку, встановив обставини, що мають значення для вирішення справи та обґрунтовано задовольнив позов.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на їх правильність.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" грудня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано: рек з пов

1- в справу

2 - позивачу Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві Житомирської області вул. Л.Карастоянової 29,м. Бердичів,Житомирська область,13312

3- відповідачу Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 АДРЕСА_1