Ухвала суду № 261517, 12.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-8453/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача:Мініна О.А., Бужора А.М.

відповідача: Бабій Т.С., Мельника Р.Я., Рипана Д.Ю.

третьої особи: не зявились.

прокуратури:Івченко О.А.

розглянувши касаційну скаргу Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 р. та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2005 р.

у справі№А-7/97-А-12/199

за позовом Закритого акціонерного товариства «Лукор»

до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Національний банк України в особі Івано-Франківського обласного управління НБУ

за участю Генеральної прокуратури України

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Калуської ОДПІ від 30.04.2004 р. №1335-23/5-31256759-4950 та від 30.08.2004 р. №197723/5-31256759-177/2, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2004 року ЗАТ «Лукор» звернулось до суду з позовом до Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.04.2004 р. №1335-23/5-31256759-4950 та від 03.08.2004 р. №197723/5-31256759-177/2 про застосування штрафних санкцій за порушення правил валютного регулювання.

Позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.04.2004 р. №1335-23/5-31256759-4950 обґрунтовані тим, що дана операція не є валютною операцією у розумінні Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», податкові органи не мають права притягувати до відповідальності за порушення Декрету, так як це компетенція НБУ. Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.08.2004 р. №197723/5-31256759-177/2, яким до позивача застосовано штраф в сумі 16236300 грн. за здійснення реінвестиції у формі одержання частки за результатами розподілу акцій додаткового випуску у статутному капіталі ЗАТ «Лукойл-Нєфтєхім», то розподіл акцій відбувся не на території України, а тому не може регулюватися положеннями

Декрету; збільшення статутного фонду не є реінвестицією за кордон, тому не підпадає під дію «Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестиції за кордон»; нарахована санкція не є податковим зобовязанням, а тому не може стягуватися на підставі податкового повідомлення рішення.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18-19.02.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 р., позов задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 30.04.2004 р. №1335-23/5-31256759-4950 та від 03.08.2004 р. №197723/5-31256759-177/2.

Рішення судів мотивовані тим, що при внесенні іноземних цінних паперів до статутного фонду ЗАТ «Лукор», вкладання майнових чи інтелектуальних цінностей з боку підприємства у цінні папери нерезидента не відбулося, а тому дана господарська операція не є інвестицією за кордон і не потребує одержання відповідної індивідуальної ліцензії НБУ. Загальними зборами акціонерів ЗАТ «Лукойл-Нєфтєхім» від 21.04.2003 р. прийнято рішення про неоголошення результатів роботи товариства за 2002 р. та спрямування прибутку на збільшення статутного фонду, шляхом випуску додатково простих бездокументарних акцій. Тобто акції були емітовані нерезидентом за рахунок чистого прибутку, призначеного для виплати дивідендів акціонерам, з метою збільшення власного статутного фонду і були нараховані позивачу відповідно до розміру належної йому частки прибутку. Операція безумовного отримання підприємством додатково емітованих нерезидентом акцій не є реінвестицією і не потребує для проведення індивідуальної ліцензії НБУ.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області, у якій ставиться питання про скасування судових рішень, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Скаржник вважає, що судом всебічно не проаналізовано всіх правових норм регулювання інвестиційної діяльності, зокрема не враховано положення Закону України «Про інвестиційну діяльність» щодо того, що інвестори можуть виступати не тільки в ролі вкладників, але також і в ролі покупців та кредиторів, а також Інструкції «Про порядок визначення індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон», яка істотно змінює поняття реінвестицій. Не враховано Указ Президента «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» згідно якого санкції, передбачені п.2 ст.16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», здійснюється органами державної податкової служби до інших резидентів і нерезидентів.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні суду касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи вважає рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтованими.

Представник прокуратури в судовому засіданні касаційної інстанції підтримав вимоги касаційної скарги відповідача, просив касаційну скаргу задовольнити, судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обєкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. При цьому, згідно ст.5 цього ж Закону, інвестори це субєкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти інвестування.

Інвестиційна діяльність субєктів України за її межами, регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України (ст.6 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління НБУ №122 від 16.03.1999 р., інвестиція за кордон це господарська операція, яка передбачає придбання субєктами інвестицій (резидентами) основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Як встановлено у справі, на виконання умов Установчого договору про створення ЗАТ «Лукор», один із засновників ТОВ «Лукойл-Нафтохім» (м.Київ) зробив внесок до статутного фонду позивача шляхом внесення 107 простих іменних акцій ЗАТ «Лукойл-Нєфтєхім» (Росія), номіналом 2000 рос.рублів кожна на загальну суму 562 млн.грн. Таким чином, цінні папери російського емітента виступали в ролі тих цінностей, які згідно із ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» були вкладені засновником в обєкт інвестиційної діяльності в Україні, вкладання майнових чи інтелектуальних цінностей з боку підприємства у цінні папери нерезидента (тобто передачі цих цінностей за кордон) не здійснювалось.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що дана господарська операція не є інвестицією за кордон, а тому не потребує одержання відповідної індивідуальної ліцензії НБУ.

Відповідно до п.1.6 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, реінвестиція це господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Згідно протоколу №12 від 21.04.2003 р. річних загальних зборів акціонерів ЗАТ «Лукойл-Нєфтєхім» прийнято рішення про неоголошеня результатів роботи товариства за 2002 рік та спрямування прибутку на збільшення статутного фонду, шляхом випуску додатково простих бездокументарних акцій. У звязку з чим позивачу було зараховано 45368 штук простих бездокументарних акцій, відповідно до розміру тієї частки прибутку, яка належала підприємству на правах акціонера. Одержання цієї частки залежить лише від рішення загальних зборів учасників по розподілу прибутку від спільної діяльності.

Таким чином, операція безумовного отримання підприємством додатково емітованих нерезидентом акцій не є реінвестицією, і для її проведення індивідуальна ліцензія НБУ не потрібна.

Такі висновки суду першої та апеляційної інстанції узгоджуються з позицією НБУ, викладеною в заключенні на імя ДПА України №45-010/311-8552 від 18.08.2004 р., а також з висновками судово-бухгалтерської експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.12.2004 р.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що вищеназвані операції не підпадають під обєкт інвестування, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 р. та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2005 р. без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді К.В.Конюшко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст ухвали складено 16.10.2006 р.