Постанова № 26149743, 24.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2012 р. Справа № 5023/1673/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 р. у справі № 5023/1673/12 господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Геліантус"простягнення коштів за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Гнатченко П.М.

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі -"ФОП ОСОБА_4") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Геліантус" (надалі -"ТОВ "Геліантус") про стягнення 25 213,56 грн. пені, 3 143,75 грн. 3 % річних, 24 234,44 грн. інфляційних втрат, 46 014,75 грн. штрафу у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, поставленого на підставі Договору № 68.03.2008/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008 р., укладеного між ТОВ "Геліантус" та ТОВ "Тридента Агро".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на отримання права вимоги до відповідача в порядку ст. 512 ЦК України, а також наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст.ст. 526, 610, 612, 625, 629, 692 - 694 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 202 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Геліантус" на користь ФОП ОСОБА_4 25 213,56 грн. пені, 3 143,75 грн. 3 % річних, 24 234,44 грн. інфляційних втрат, 4 000,00 грн. штрафу та судові витрати.

Позиція місцевого господарського суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог з огляду на норми чинного законодавства, зазначені ФОП ОСОБА_4 при зверненні з позовом. Часткове стягнення штрафу здійснено судом в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 р. (судді Слободін М.М., Білецька А.М., Гончар Т.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована неврахуванням судом норм матеріального права, а саме ст. 514 ЦК України, рівно як і ст. 43 ГПК України та тієї обставини, що на час укладення угоди про відступлення права вимоги між позивачем та ТОВ "Тридента Агро" грошові зобов'язання відповідача перед останнім припинились зарахуванням за домовленістю сторін.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 р. як таку, що прийнята із порушенням ст. 43 ГПК України та ст. 514 ЦК України, і залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. як законне та обґрунтоване.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1 ГПК України правом на звернення до господарського суду наділені підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, права і охоронювані законом інтересів яких порушені або оспорюються.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. При цьому, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Так, господарськими судами встановлено, що 12.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_4 (новий кредитор) та ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) укладено Угоду № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512 -519 ЦК України; надалі -"Угода № 12-ТА").

Сторонами у п.п. 1.1, 2.2, 2.3 Угоди № 12-ТА погоджено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Геліантус" зобов'язання за Договором № 68.03.2008/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008 р. (надалі -"Договір № 68.03.2008/БФ"), а саме: 25 213,56 грн. пені, 3 143,75 грн. 3 % річних, 24 234,44 грн. інфляційних втрат та 46 014,75 грн. штрафу, розрахованих за період з 26.11.2008 р. по 30.03.2009 р. виходячи з суми основної заборгованості у 306 765,00 грн.

Дійсно, ст. 512 ЦК України уможливлює заміну кредитора у зобов'язанні іншою особою внаслідок передання прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). В той же час, нормами ст. 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справ підтверджено та судами встановлено факт укладення між ТОВ "Тридента Агро" (продавець) та ТОВ "Геліантус" (покупець) Договору № 68.03.2008/БФ. Пунктом 5.3 вказаного договору сторони погодили, що оплата товару проводиться наступним чином: 30 % від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору; 70 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 25.11.2008 р.

ТОВ "Геліантус" належним чином, своєчасно та у повному обсязі не виконала взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ТОВ "Тридента Агро".

В той же час, 26.11.2008 р. між ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "Геліантус" укладено Угоду № 5 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Пунктом 1.1 даної угоди сторонами зафіксовано наявність у ТОВ "Геліантус" заборгованості перед ТОВ "Тридента Агро" за договором № 48.02.2008/БФ від 28.02.2008 р. в сумі 180 240,00 грн., за договором № 71.03.2008/БФ від 18.03.2008 р. в сумі 60 200,00 грн. та за договором № 68.03.2008/БФ від 18.03.2008 р. в сумі 309 777,00 грн. В свою чергу, заборгованість ТОВ "Тридента Агро" перед ТОВ "Геліантус" за договором № 01.01.2008/БФ від 16.01.2008 р. склала 243 452,00 грн.

З огляду на дане, сторонами Угоди № 5 від 26.11.2008 р. погоджено, що з моменту набрання чинності останньою вважається, що зобов'язання ТОВ "Геліантус" за договором № 68.03.2008/БФ від 18.03.2008 р. складає 306 765,00 грн.

Тобто, моментом виникнення заборгованості за Договором № 68.03.2008/БФ відповідача в сумі 306 765,00 грн. є саме 26.11.2008 р.

Судами також встановлено, що 31.03.2009 р. між ТОВ "Геліантус" та ТОВ "Тридента Агро" укладено Угоду № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Згідно з п. 1 даної Угоди сторонами погоджено, що зобов'язання за Договором № 68.03.2008/БФ (кредиторська заборгованість перед ТОВ "Тридента Агро" в сумі 306 765,00 грн.) припиняються у повному обсязі. Пунктом 3 угоди закріплено, що її підписання сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної за Договором № 68.03.2008/БФ.

Апеляційним господарським судом мотивовано враховано, що припиненням зобов'язання є погашення прав та обов'язків сторін, що складають його зміст. Це означає, що кредитор і боржник більше не пов'язані правами та обов'язками. За загальним правилом, при припиненні зобов'язання правові відносини між його учасниками припиняються у повному обсязі.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За змістом ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. Крім того, ч. 1 ст. 202 ГК України та ч. 1 ст. 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.

Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що Угода № 2 від 31.03.2009 р. свідчить про погашення боргу та повне припинення зобов'язань за договором як основного, так і додаткових, а відтак і про те, що на момент укладення Угоди № 12-ТА у ТОВ "Тридента Агро" було відсутнє право вимоги до відповідача щодо сум, які заявлені ФОП ОСОБА_4 до стягнення в судовому порядку.

Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, висновків апеляційного господарського суду не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 р. у справі № 5023/1673/12 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова