Ухвала суду № 26135573, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5806/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Проекти»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ-Проекти»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення прийнято, на його думку, неправомірно, оскільки позивачем у відповідності до норм податкового законодавства України було зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року задоволено вказаний позов. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 23 листопада 2011 року № 0034471510.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «МТ-Проекти»за ІІ квартал 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 3671/15-127/35290746 від 03.11.2011 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, за яким визначено порядок заповнення податкової звітності, а саме: ТОВ «МТ-Проекти»в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року неправомірно визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також заниження податкового зобов'язання з цього податку на 376,00 грн.

На підставі висновків вказаного вище акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2011 року № 0034471510.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що фактично від'ємне значення за результатами податкового 2010 року було включене товариством до валових витрат І кварталу 2011 року на підставі діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, за яким дозволялось включати збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, до складу валових витрат І кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, включаються до складу валових витрат першого кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

З 01 квітня 2011 року вказаний Закон втратив чинність та набрав чинності Податковий кодекс України. З вказаної дати питання врахування збитків першого кварталу 2011 року при розрахунку об'єкта оподаткування в наступних податкових періодах регулюється нормами п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Відповідно до вказаного пункту Кодексу пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення».

Аналізуючи абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України, враховуючи положення п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, результатом якого є від'ємне значення, означає величину збитків за перший квартал 2011 року, що була розрахована відповідно до ст. 3, п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, які передбачають, зокрема, врахування без будь-яких обмежень у такому розрахунку збитків 2010 року.

Таким чином, абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено включення до витрат від'ємного значення, яке є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

Судом першої інстанції було встановлено, що фактично від'ємне значення за результатами податкового 2010 року було включене Товариством до валових витрат І кварталу 2011 року на підставі тоді ще діючого п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, який дозволяв включати збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, до складу валових витрат І кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

Відповідач вважає, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за 1 квартал 2011 року означає збитки, отримані тільки за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року і , на думку податкового органу, не означає збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, які включені до валових витрат І кварталу 2011 року.

Наведене тлумачення норми закону свідчить про те, що слова, вжиті у абз. 3 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу, розглядаються з боку податкового органу окремо від контексту з метою надати їм обмежувальне значення, тоді як системне тлумачення норм закону у їх комплексі, у даному випадку дає результат протилежний до дослівного тлумачення.

Термін «об'єкт оподаткування»є спеціальним терміном податкового законодавства, зокрема, вказаного вище Закону та Податкового кодексу України, та означає величину, що отримується за результатами розрахунку у відповідному податковому періоді згідно з положеннями законодавства чинного на час такого розрахунку. Зважаючи на те, що об'єкт оподаткування є розрахунковою величиною, вираз від'ємне значення, отримане платником податку за І квартал 2011 року у абз. 3 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України можливо тлумачити лише як від'ємне значення отримане за результатами розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року відповідно до положень даного Закону.

Таким чином, абзац 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Перехідних положень Податкового кодексу України стосується включення від'ємного значення об'єкта оподаткування до витрат, а абзац 3 встановлює порядок врахування цього самого від'ємного значення наростаючим підсумком.

Підсумовуючи наведене суд звертає увагу на те, що як і Законом, так і Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено право платника податків на включення від'ємного значення об'єкта оподаткування при розрахунку об'єкта оподаткування податкових періодів у складі витрат наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Вказаний Закон діяв до 01 квітня 2011 року та врегульовував правила розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств у 2010 році та у І кварталі 2011 року. Норми цього Закону передбачали включення збитків, що утворилися за підсумками діяльності у 2010 року до валових витрат 2011 року. Надалі вказаний Закон втратив чинність, а зазначені правовідносини почали врегульовуватись ПК України, який передбачає включення від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, що розраховувався відповідно до Закону № 334, до витрат ІІ кварталу 2011 року.

Таким чином, збитки, які отримані при розрахунку (у відповідності до вимог Закону) об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягають включенню у повному обсязі до витрат II кварталу 2011 року.

Також, в матеріалах справи наявний лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 листопада 2011 року № 04-39/10-1160, адресований Державній податковій службі України, щодо включення в 2011 році від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами минулого звітного року. У вказаному листі зазначено, що: «Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на облік в 2011 і 2012 роках збитків, що виникли до 01 січня 2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення».

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України відповідно до якого, у разі коли норма Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Тому не може бути підставою для визначення контролюючим органом платникові податку податкових зобов'язань із податку на прибуток саме собою включення до складу витрат другого кварталу 2011 року сум від'ємного значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було правильно задоволено вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.