Ухвала суду № 26133565, 13.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р. Справа № 11575/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.,

суддів: Матковської З.М. Кузьмича С.М.,

при секретарі: Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, де просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції №0000571701/0/15431 від 14.09.2009 р., яким позивачу визначено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 75374,28 грн.,покликаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, винесене на підставі акту виїзної планової перевірки від 04.09.2009 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, є протиправним, оскільки висновки перевірки податкового органу є помилковими.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення в частині нарахування основного боргу в сумі 24 167 грн. 65 коп. та штрафних санкцій в сумі 49 127 грн. 96 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем оскаржено його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував усі обставини справи, не доведено обставин, що мають значення для справи. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив таку задовольнити.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та в задоволенні таких просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Львові проведено планову виїзну перевірку Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року і за результатами перевірки складено акт № 326/23-2/05506460 від 04.09.2009 року, яким встановлено порушення ЛМКП «Львівтеплоенерго» вимог п1.1,п.1.3,п.1.15 ст.1,п.3.4.ст.3,п.п.4.2.1., пп.«г» пп.4.2.9., пп.4.2.15п.4.2.,пп.4.3.14,пп.4.3.25.п.4.3.ст.4,пп.7.1.ст.7, п.8.1.1., п п.8.1.2.,п.8.1.ст.8, пп.9.10.1, пп.9.10.2., п.9.10.3., п.9.10 ст.9, п.17.2. ст.17, пп. «а», «б» п.19.2 ст.19, пп.20.3.2. п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-1У (зі змінами та доповненнями), і донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2007-2009 рр. в сумі 24860,54 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції №0000571701/0/15431 від 14.09.2009 р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 75374,28 грн., в т.ч.: за основним платежем 24860,54 грн.,за штрафними санкціями - 50513,74 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є неправомірними в частині накладення податкового зобов'язання в сумі 24167 грн. 65 коп. основного боргу та 49127 грн. 96 коп. штрафних санкцій.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003 р. N 889-ГУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон).

Статтею 4 Закону (пп. 4.2.9 «б» п. 4.2 ст. 4) установлено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме: у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно з підпунктом 4.3.14 пункту 4.3 статті Закону вартість безоплатного харчування, мийних та знешкоджувальних засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України «Про охорону праці», не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.

Стаття 7 Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-ХІІ «Про охорону праці» передбачає, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перевірки санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги й компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС «Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці» підприємствам надане право самостійно вирішувати питання, пов'язані з безплатної видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів. Основою для прийняття відповідних рішень є Перелік хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів.

У силу ст. 13 КЗпП перелік робіт і професій, які надають право на одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, повинен затверджуватися як додаток до колективного договору.

Відповідно до п.п. 4.3.14. п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІУ, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): зокрема, вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України «Про охорону праці», та обмундирування, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, що надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання відповідно до порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України. Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому такі робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку.

Із цього випливає, що такою пільгою можуть скористатися тільки фізичні особи, які: - мають право на отримання обов'язкового безплатного харчування (робота яких пов'язана зі шкідливими чи особливо шкідливими умовами праці); - перебувають у трудових відносинах із підприємствами, що надають таке безплатне харчування; - одержують харчування в межах установлених норм.

У випадку надання працедавцем харчування найманим працівникам за умов, які не відповідають наведеним вище законодавчим нормам, вартість такого харчування включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо і оподатковується за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону.

Згідно п. 3 Наказу Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5 «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати» передбачено «Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці», зокрема, згідно п.п.3.19. до них відноситься вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією, а відтак видачу молока працівникам не можна вважати натуральною виплатою в рахунок оплати праці.

З колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго», Переліків працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці вбачається, що саме ці працівники виконували роботи з шкідливими умовами праці і для них була встановлена безкоштовна видача спецхарчування. З нарядів-допусків,графіків профілактичного обслуговування, поточного ремонту та виявлення несправності електротехнічного обладнання, графіків ППР котельні, бойлерної, теплових мереж центрального опалення, графіків проведення ремонту об'єктів ЛМКП «Львівтеплоенерго» реєстраційного журналу проведення досліджень, штатних розкладів, представлених позивачем вбачається, що працівники, яким належала видача спецхарчування, працювали на віддалених різних об'єктах на території міста, тому доставка молока не могла бути здійснена практично.

З аналізу наведених правових норм слідує, що об'єктом оподаткування може бути додаткове благо, яке надається конкретній фізичній особі, як працедавцем, так і особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, і кваліфікується (розглядається) як виплата, що має пільговий характер, містить істотний особистий елемент та надання якого особі не пов'язане з виконуванням нею трудової функції, а проводиться з інших підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював виплату грошової компенсації на придбання молока на умовах, передбачених колективним договором, що було викликано виробничою необхідністю, тобто безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача. Оскільки, пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, що надаються роботодавцями в межах трудового законодавства є заходами, спрямованими на реалізацію конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, тобто діями, передбаченими трудовим законодавством, тому фізичні особи в даному випадку не є набувачами додаткових благ у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а позивач не може розглядатися в даному випадку як податковий агент, а тому в нього не виникає обов'язку нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Щодо ненарахування та несплати ЛМКП «Львівтеплоенерго» податку з додаткових доходів працівників при відшкодуванні витрат згідно авансових звітів, то позивачем доведено, шляхом подачі письмових доказів, а саме товарних чеків, довідки Банку «Форум» № 15/120 від 21травня 2010 року та платіжних доручень, витрату підзвітних грошей на придбання товарів та послуг які безпосередньо стосуються виконання службових обов'язків працівників позивача, які пов'язані з веденням господарської діяльності такого.

Враховуючи вище викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ неправомірно визначено суму стягнення в частині ненарахування та несплати податку з додаткових доходів працівників.

Щодо нарахування боргу та штрафних санкцій в частині перерахування грошових коштів ЛМКП «Львівтеплоенерго» у 2007 році на рахунок СПД ФО ОСОБА_2 в сумі 4619, 29 грн. за надання послуг по постачанню електроенергії, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій податкового органу, оскільки згідно свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_2 не мав підстав надавати такі послуг, оскільки вид діяльності, який був визначений і яким він займався був - здавання в оренду власного нерухомого майна. Тому перевіркою вірно донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 692,89 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі 2а-1369/10/1370 - без змін.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Матковська З.М.

Кузьмич С.М.

Ухвала в повному обсязі складена 18.09.2012 року.