Ухвала суду № 26125438, 18.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 року м. Київ К-20872/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року

у справі № 2-а-45434/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування»

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області,

Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області,

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування»(позивач) до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області (відповідач-2) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 25 лютого 2009 року та № 0000122301/1 від 22 квітня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року в розмірі 248 767,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за червень 2007 року, за результатами якої складено акт № 53/23/34865327 від 19 лютого 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 25 лютого 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 248 767,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомленні-рішення № 0000122301/1 від 22 квітня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування в листопаді 2008 року суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 248 767,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що право на бюджетне відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло в червні 2007 року, ТОВ «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування»з огляду на приписи підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР отримало у травні 2008 року.

А тому, оскільки, позивач не скористався правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 248 767,00 грн. у травні 2008 року, то відповідач-1 дійшов висновку, що ТОВ «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування»добровільно відмовилось від отримання такої суми, у зв'язку з чим вона підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не приймалось рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, а проведеною відповідачем-1 перевіркою заниження заявленої ТОВ «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо суми, визначеної податковим органом, не встановлено.

При цьому, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.