Постанова № 26123388, 18.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9593/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2012 року № 0000542200, № 0000532200

за участю представників:

від позивача: Сидорова С.І., Стриги В.В. - за дов.

від відповідача: Перекрестова С.В., Прилуцького Є.В. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2012 року № 0000542200, № 0000532200.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішенням та неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочину із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд», ґрунтуючи свої висновки на актах перевірок контрагента позивача та перевірок підприємств по ланцюгу в подальшому.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00191721, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100346394 від 10 серпня 2011 року.

З 22 червня по 7 липня 2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд» за березень 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 липня 2012 року № 1141/22-00/00191721 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 17 липня 2012 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54. підпункту 20.1.27 пункту 20.1 статті 20, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

№ 0000542200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1920690 грн.;

№ 0000532200, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 384139 грн., в тому числі за основним платежем 384138 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000532200 наведені норми підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Правовою підставою зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000542200 наведені норми пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем завищено від'ємне значення з податку на прибуток підприємства у першому кварталі 2011 року у розмірі 1920690 грн. та занижено податок на додану вартість у березні 2011 року на суму 384138 грн. В акті перевірки відповідач зазначає, що операції з придбання газу позивачем мали нереальний товарний характер, походження придбаного товару та проведення розрахунків за його придбання визначити перевіркою неможливо, транспортування товару від постачальника до покупця не встановлено.

Судом встановлено, що 10 лютого 2011 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд» як постачальником був укладений договір № ТБУ-13/02/юр-86/11 на постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ вітчизняного походження в об'ємі 6300000 куб. м. На виконання даного договору між сторонами підписаний акт прийому-передачі природного газу від 31 березня 2011 року, позивачу були видані податкові накладні від 11 березня 2012 року № 15 на загальну суму 450000 грн., в тому числі податок на додану вартість 75000 грн., від 15 березня 2011 року № 21 на загальну суму 500000 грн., в тому числі податок на додану вартість 83333 грн. 33 коп., від 16 березня 2011 року № 24 на загальну суму 500000 грн., в тому числі податок на додану вартість 83333 грн. 33 коп., від 18 березня 2011 року № 29 на загальну суму 250000 грн., в тому числі податок на додану вартість 41666 грн. 67 коп., від 21 березня 2011 року № 32 на загальну суму 200000 грн., в тому числі податок на додану вартість 33333 грн. 33 коп., від 31 березня 2011 року № 51 на загальну суму 404825 грн., в тому числі податок на додану вартість 67470 грн. 99 коп. Оплата поставленого газу за договором позивачем була здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями від 11 березня 2011 року № 829, від 15 березня 2011 року № 848, від 16 березня 2011 року № 860, від 18 березня 2011 року № 885, від 21 березня 2011 року № 896.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем в порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України до складу валових витрат віднесено витрати з отримання природного газу у ТОВ «Торгова база «Укрбуд», яка мала нереальний характер. Суд зазначає, що позивач підтвердив витрати з отримання природного газу актом прийому-передачі та платіжними дорученнями. Проаналізувавши вищенаведені норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг). Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат Податковий кодекс України не передбачає.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірний період - березень 2011 року відповідно до норм Податкового кодексу України. Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту як висновок податкового органу про нікчемність правочину.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача під час судового розгляду справи, підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Торгова база «Укрбуд», стали довідка Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 8 липня 2011 року № 509/23-80-36060404, довідка Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 31 жовтня 2011 року № 3990/23-11/37044939, акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11 травня 2012 року № 1266/22-10/36425797. Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 8 липня 2011 року № 509/23-80-36060404 про результати зустрічної звірки ТОВ «Торгова база «Укрбуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» за березень 2011 року, податковим органом документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із позивачем у даній справі, їх вид, якість та розрахунки, звіркою встановлено відображення ТОВ «Торгова база «Укрбуд» в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із позивачем. Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 31 жовтня 2011 року № 3990/23-11/37044939 про результати зустрічної звірки ТОВ «ГК Промгаз України» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТБ «Укрбуд» за лютий 2011 року, перевіркою не встановлено розбіжностей та встановлено відображення ТОВ «ГК Промгаз України» в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих ТОВ «ТБ «Укрбуд», яке мало правові відносини з платником податків. Як вбачається з акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11 травня 2012 року № 1266/22-10/36425797 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Європейська газова компанія» з питань підтвердження отриманих від ТОВ «ГК Промгаз Україна» відомостей. перевірка не була проведена у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, підприємство визнано банкрутом, ліквідацію розпочато з 28 лютого 2012 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Суд зазначає, що контрагентом позивача були сформовані податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем, що підтверджується детальною інформацією по деклараціям з податку на додану вартість за березень 2011 року, наданої відповідачем. Судом встановлено, що контрагент позивача зареєстрований у якості платників податку на додану вартість та знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою податкового органу документально підтверджений реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Торгова база «Укрбуд». Судом також досліджені договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 4 січня 2011 року № 44Док/юр-87-11, укладений між позивачем та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз» в особі філії «УМГ «Донбастрансгаз», акт виконання послуг з транспортування газу за березень 2011 року в об'ємі 1600 тис. куб. м., платіжне доручення щодо оплати за надані послуги з транспортування газу, що підтверджують факт транспортування газу, придбаного позивачем у ТОВ «Торгова база «Укрбуд». Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента. Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки перше за все на підставі висновків акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11 травня 2012 року № 1266/22-10/36425797 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Європейська газова компанія» з питань підтвердження отриманих від ТОВ «ГК Промгаз Україна» відомостей, однак дані підприємства не були контрагентами позивача. Як вже зазначалося вище судом, податковим органом довідкою підтверджена реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Торгова база «Укрбуд», за наслідками яких позивачем були сформовані витрати та податковий кредит.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, викладеній відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, здійснюючи відповідні висновки. Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані. З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2012 року № 0000542200, № 0000532200, задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби від 17 липня 2012 року № 0000542200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1920690 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби від 17 липня 2012 року № 0000532200, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 384139 грн., в тому числі за основним платежем 384138 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 вересня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 21 вересня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.