Ухвала суду № 26113593, 19.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р. Справа № 22653/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Довгої О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Новорафалівського споживчого товариства на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2010р. в адміністративній справі за позовом прокурора Володимирецького району Рівненської обл. в інтересах держави в особі Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської обл. (Володимирецьке відділення) до Новорафалівського споживчого товариства про примусове стягнення податкового боргу та адміністративно-господарських санкцій за рахунок активів боржника,-

В С Т А Н О В И Л А:

12.01.2010р. прокурор Володимирецького району Рівненської обл. звернувся в інтересах держави в особі Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Рівненської обл. (Володимирецьке відділення) до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача Новорафалівського споживчого товариства /СТ/ заборгованість в сумі 32617 грн. 94 коп., а саме: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 720 грн. 08 коп., збір за спеціальне водокористування загальнодержавного значення у розмірі 52 грн. 30 коп.; податок на додану вартість в розмірі 6934 грн. 36 коп.; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування та норм з регулювання обігу готівки у розмірі 7504 грн. 81 коп.; земельний податок з юридичних осіб в розмірі 16810 грн. 48 коп.; комунальний податок в розмірі 276 грн. 41 коп.; інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 17 грн. 57 коп. та пеню за несвоєчасне погашення зобов'язань в сумі 301 грн. 93 коп. (а.с.2-4).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2010р. заявлений позов задоволений у повному обсязі (а.с.77-79).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Новорафалівське СТ, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.82-83).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, через що його позбавлено права наполягати на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду із розглядуваним позовом; заявлені до стягнення штрафні санкції відносяться до адміністративно-господарських та не можуть включатися до складу податкового боргу. Оскільки строк стягнення зазначених у позові санкцій закінчився, тому підстав для їх задоволення немає. Також під час судового розгляду апелянтом було сплачено суму земельного податку, що також не знайшло свого відображення в судовому рішенні.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач Новорафалівське СТ є платником податків та перебуває на обліку в Кузнецовській ОДПІ (Володимирецьке відділення); згідно даних останньої станом на 17.12.2009р. податковий борг відповідача складає 32617 грн. 94 коп. (а.с.6).

Вказана сума заборгованості складається з наступних податків та зборів (обов'язкових платежів):

з податку на прибуток підприємств - 720 грн. 08 коп.;

із збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення - 52 грн. 30 коп.;

з податку на додану вартість - 6934 грн. 36 коп. (акт перевірки № 177-01765199-23-145 від 05.09.2008р. - а.с.9-10);

із земельного податку з юридичних осіб - 16810 грн. 48 коп. (розрахунки земельного податку - а.с.41-48);

із комунального податку - 276 грн. 41 коп.;

із інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища - 17 грн. 57 коп.

Через вказану несплату податковим органом в порядку ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нарахована пеня в розмірі 301 грн. 93 коп.

Зазначені суми фактично по відповідачем не оспорюються; у поданій апеляційній скарзі стверджується про сплату боргу по земельному податку, однак будь-яких доказів на підтвердження наведеного не представлено.

З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровані на адресу відповідача перша і друга податкові вимоги відповідно № 1/174 від 26.08.2004р. та № 2/219 від 27.09.2004р. (а.с.61).

Окрім цього, до складу податкової заборгованості включено податковим органом штрафні санкції за порушення законодавства про патентування та порушення норм з регулювання обігу готівки в загальному розмірі 7504 грн. 81 коп.

Вказані санкції застосовані згідно рішень позивача № 0000172240 від 05.09.2008р. в розмірі 2065 грн. 64 коп., № 0000942343 від 15.10.2008р. в розмірі 2500 грн. 50 коп., № 0000152343 від 15.10.2008р. в розмірі 1000 грн., № 0000952343 від 15.10.2008р. в розмірі 742 грн. 75 коп., № 00001022343 від 20.10.2008р. в розмірі 2065 грн. 05 коп., № 0001012343 від 20.10.2008р. в розмірі 1382 грн. 60 коп., № 0000222343 від 16.03.2009р. в розмірі 1170 грн., № 0000212343 від 16.03.2009р. в розмірі 507 грн. 75 коп., № 0000192343 від 10.03.2009р. в розмірі 1020 грн. (а.с.24-32).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума заявленого до примусового стягнення боргу підтверджена позивачем належними документами, доказів сплати заборгованості не представлено, через що заявлений позов є підставним та обгрунтованим.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і не враховують всіх обставин справи, з огляду на наступне.

В частині вирішення вимог про стягнення податкового боргу (недоїмки) зі сплати податків та зборів колегія суддів враховує наступне.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу на час виникнення спірних правовідносин регулювалися приписами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до п.1.3 якого податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції (пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Оскільки предметом заявленого позову є стягнення суми податкового боргу, тому під час вирішення спору суд перевіряє, із чого складається сума боргу, на підставі яких документів відповідач повинен був сплачувати такий.

Представленими податковим органом документами стверджується наявність у відповідача станом на 17.12.2009р. податкового боргу, який складає 25113 грн. 13 коп., в тому числі:

з податку на прибуток підприємств - 720 грн. 08 коп. та пені - 0,71 грн.;

із збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення - 52 грн. 30 коп.;

з податку на додану вартість - 6934 грн. 36 коп. та пені - 35 грн. 44 коп.;

із земельного податку з юридичних осіб - 16810 грн. 48 коп. та пені - 265 грн. 78 коп.;

із комунального податку - 276 грн. 41 коп.;

із інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища - 17 грн. 57 коп.

Вказані суми податкових зобов'язань не оскаржувалися відповідачем і набули статусу податкового боргу; також доказів оплати вказаного боргу не представлено.

В частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та порядку проведення розрахункових операцій за товари колегія суддів враховує наступне.

Приписами ст.1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

За порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, у розмірах, встановлених ст.17 наведеного Закону.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що виходячи із змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слідує, що такий є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичними та фізичними особами перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначає процедуру оскарження органів стягнення та ін.

Звідси, цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО.

Штрафні санкції, нараховані податковим органом за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р., та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» не є податковими зобов'язаннями; у разі несплати таких вони не набувають статусу податкового боргу, при цьому не застосовується порядок його стягнення, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Спеціальним законодавством, яке встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО, не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності суб'єктів господарювання за вказані порушення в судовому порядку.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм про застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, строк звернення податкового органу до суду визначений ст.ст.99, 100 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і складав один рік; на час звернення з позовом останній був пропущений позивачем.

Однак, відповідно до матеріалів справи представники відповідача участі в розгляді справи в суді першої інстанції не приймали, а тому не наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог через пропущення строку звернення до суду із розглядуваним позовом, у зв'язку з чим в суду не було підстав для застосування наслідків, передбачених ст.100 КАС України.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи відповідач не був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи, наявний у справі поштовий конверт не містить відмітки пошти про причини невручення кореспонденції адресату, що в цілому позбавило останнього можливості подати в суді першої інстанції такі заперечення проти позову, а тому колегія суддів вважає за необхідне розглянути вказані заперечення вже під час апеляційного розгляду справи.

У зв'язку з тим, що поважних причин пропуску строку звернення до суду прокурором та податковим органом не наведено, колегія суддів вважає, що останніми пропущений строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за рішеннями № 0000172240 від 05.09.2008р. в розмірі 2065 грн. 64 коп., № 0000942343 від 15.10.2008р. в розмірі 2500 грн. 50 коп., № 0000152343 від 15.10.2008р. в розмірі 1000 грн., № 0000952343 від 15.10.2008р. в розмірі 742 грн. 75 коп., № 00001022343 від 20.10.2008р. в розмірі 2065 грн. 05 коп., № 0001012343 від 20.10.2008р. в розмірі 1382 грн. 60 коп., відповідно до яких загальна сума санкцій складає 10296 грн. 54 коп.

Натомість, застосовані згідно рішень № 0000222343 від 16.03.2009р., № 0000212343 від 16.03.2009р. та № 0000192343 від 10.03.2009р. штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 2697 грн. 75 коп. належить стягнути з відповідача.

В частині правомірності стягнення наведених санкцій в рамках цього позову колегія суддів виходить з того, що помилкове покликання податкового органу на вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при заявленні позовних вимог про стягнення розглядуваних фінансових санкцій не може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, оскільки в порядку ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, заявлений прокурором позов є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Новорафалівського споживчого товариства задоволити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов прокурора Володимирецького району Рівненської обл. в інтересах держави в особі Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської обл. (Володимирецьке відділення) задоволити частково.

Стягнути з Новорафалівського споживчого товариства (Рівненська обл., Володимирецький район, смт.Рафілівка, вул.Б.Хмельницького, 2; код ЄДРПОУ 01765199) в дохід Державного бюджету України податкову заборгованість в загальному розмірі 25113 грн. 13 коп., в тому числі:

з податку на прибуток підприємств - 720 грн. 08 коп. та пеню - 0,71 грн.;

по збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення - 52 грн. 30 коп.;

з податку на додану вартість - 6934 грн. 36 коп. та пеню - 35 грн. 44 коп.;

по земельному податку з юридичних осіб - 16810 грн. 48 коп. та пеню - 265 грн. 78 коп.;

по комунальному податку - 276 грн. 41 коп.;

по іншим зборам за забруднення навколишнього природного середовища - 17 грн. 57 коп.

Стягнути з Новорафалівського споживчого товариства (Рівненська обл., Володимирецький район, смт.Рафілівка, вул.Б.Хмельницького, 2; код ЄДРПОУ 01765199) в дохід Державного бюджету України застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки та порядку проведення розрахункових операцій за товари у загальному розмірі 2697 грн. 75 коп.

Всього підлягає до стягнення - 27810 (двадцять сім тисяч вісімсот десять) грн. 88 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: І.І.Запотічний

О.І.Довга