Ухвала суду № 26113580, 06.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р. Справа № 73501/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «ВІО-плюс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «ВІО-плюс» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, за участю прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Комерційне підприємство «ВІО-плюс» 11.07.2008 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0002022301/0 від 03.07.2008 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 697 000,04 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 1 138 333,38 грн., штрафні санкції в розмірі 558 666,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002012301/0 від 03.07.2008 року, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції з податку на прибуток в сумі 54 044,00 грн.

В позовній заяві зазначає, що відповідач безпідставно виключив зі складу податкового кредиту ПДВ на суму 1 138 333 грн. 33 коп., так як податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особа, а відтак податковий кредит товариством сформовано правомірно.

Також вважають протиправним застосування штрафних санкцій по податку на прибуток за І півріччя 2007 року, так як в наступному звітному періоді валові витрати ТзОВ «КП «Віо-плюс» визначені згідно чинного законодавства та сплачені до бюджету.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «Комерційне підприємство «ВІО-плюс» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Звертає увагу на те, що факти порушень позивачем норм податкового законодавства підтверджується актом перевірки №6439/23-1/30609616 від 19.06.2008 року.

В акті перевірки №6439/23-1/30609616 наведено лише одну підставу, яка стала основою для винесення позивачу податкового повідомлення-рішення - це рішення заступника начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва - Ковалюха О.В. №9814/10/15-1011 від 20.03.2008 року, яким він не визнав податкову декларацію ТзОВ «БФ «Придніпровська»( контрагента позивача) з податку на додану вартість за лютий 2008 року, як податкову декларацію. Ніяких інших підстав в акті перевірки не було відображено і вони не враховувалися при прийнятті оспорюваних рішень.

Натомість, суд в порушення ч.4 ст.70 КАС України обгрунтував винесене рішення зовсім іншими обставинами, які не відображені в акті перевірки, зокрема: відсутністю підписів директора ТОВ БФ «Придніпровська» Рибаченко JI.B. в податкових накладних.

Крім того, вищевказаний доказ здобутий з порушенням процесуального законодавства, так як призначення почеркознавчої експертизи відбулося у відсутності оперативно-розшукової справи та порушеної кримінальної справи.

При апеляційному розгляді представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Інщі учасники судового розгляду в судове засідання не з»явилися, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати частково з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську в травні 2008 року проведено планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «ВІО-плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року.

Перевіркою встановлено, що між ТзОВ КП «Bio-плюс» та ТзОВ «БФ «Придніпровська» заключений підрядний контракт №01-02/08 від 01.02.2008 року на виконання ремонтно-будівельних робіт громадського будинку за адресою м.Івано- Франківськ вул.Промислова, 2-Б, на загальну суму 2 200 000 грн. та підрядний контракт №04-02/08 від 04.02.2008 року на виконання ремонтно-будівельних робіт громадського будинку за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Промислова, 2-Б, на загальну суму 6 200 000 грн.

За виконані роботи підрядного контракту №04-02/08 від 04.02.2008 року ТзОВ «КП «ВІО-плюс» та акту прийняття робіт товариство перерахувало 22.02.2008 року контрагенту відповідно до платіжних документів 6 210 000 грн.. ТзОВ «БФ Придніпровська» надало позивачу податкову накладну за №1414 від 29.02.2008 на суму 6 200 000 грн.(в.т.ч. ПДВ - 1 033 333 грн.).

За виконані роботи згідно підрядного контракту №01-02/08 від 01.02.2008 року ТзОВ «КП «ВІО-плюс» та акту прийняття робіт товариство перерахувало контрагенту 6 300 000 грн. ТзОВ «БФ «Придніпровська» надало ТзОВ «КП «ВІО- плюс» податкову накладну за №2015 від 31.03.2008 на суму 630 000 грн.(в.т.ч. ПДВ - 105 000 грн.).

На підставі вищевказаних накладних ТзОВ «КП «ВІО-плюс» включило суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому місяці 2008 року в розмірі 1 033 333 грн. та в березні цього року в розмірі 105 000 грн.

Перевіркою також встановлено, що в порушення п.п. 7.6.1, 7.6.3, п. 7.6 ст.7, п. 5.1 ст. 5 Закону «України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством включено до складу валових витрат та відповідно відображено в Декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року витрати по передоплаті згідно договору комісії №Б70 від 12.06.2007 року, відповідно до умов якого ТзОВ «Онікс-ІВА» «Комісіонер» зобов'язується за дорученням ТзОВ КП «ВІО-плюс» - «Комітента» здійснювати посередницькі послуги на ринку цінних паперів, шляхом купівлі, продажу, обміну цінних паперів, інших операцій. Відповідно до платіжних доручень ТзОВ «ВІО-плюс» здійснено передоплату на придбання акцій згідно договору комісії №Б 70 від 12.06.2007 року на загальну суму 682 395 грн., зокрема: 15.06.2007 року-493 455 грн., 20.06.2007 року-71 000 грн., 21.06.2007 року -117 940 грн.

За наслідками перевірки був складений акт №6439/23-/30609616 від 19.06.2008 року, на підставі якого відповідачем були винесено оскаржувані податкові повідомлення- рішення: №0002022301/0 від 03.07.2008 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 697 000,04 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 1 138 333,38 грн., штрафні санкції в розмірі 558 666 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002012301/0 від 03.0.07.2008 року згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 54 044 грн. з податку на прибуток

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо податкового кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до даних податкової звітності ТзОВ «БФ «Придніпровська» єдиним відповідальним працівником даного підприємства є директор і бухгалтер в одній особі Рибаченко JI.B., яка була уповноважена здійснювати поставку товарів і, відповідно, підписувати податкові накладні, тому необхідність використання її факсиміле відсутня з огляду на можливість власноручного підписання документів, а відтак формування податкового кредиту по вищевказаних податкових накладних є неправомірним.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи і ґрунтується на доказах, що здобуті з порушенням процесуального закону.

Згідно з ч.4 ст.70 КАС України - обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з п.п.10, 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 року та зареєстрованої у Мін'юсті України 23.03.2001 за № 268/5459 факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

З акту перевірки №6439/23-1/30609616 від 19.06.2008 року видно, що неправомірність формування кредиту обґрунтована тим, що рішенням заступника начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва - Ковалюха О.В. №9814/10/15-1011 від 20.03.2008 року, яким він не визнав податкову декларацію ТзОВ «БФ «Придніпровська» з податку на додану вартість за лютий 2008 року, так як вона заповнена без врахування змін, внесених наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213( у декларації не зазначено усі передбачені в ній показники, рядки, які не повинні заповнюватися платником,оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком «Х»;колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком «0»; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак «-» ).( а.с. 43,147).

За даними податкової декларації ТзОВ «БФ «Придніпровська» з податку на додану вартість за лютий 2008 року товариством задекларовано податкових зобов»язань в сумі 8761832,0 грн., тобто з врахуванням об»ємів робіт по розглядуваних договорах( а.с.43).

Отже, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення: №0002022301/0 від 03.07.2008 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 697 000,04 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 1 138 333,38 грн., штрафні санкції в розмірі 558 666 грн. було не оспорення виконання вищевказаних договорів підряду, а неправильне оформлення самої декларації контрагентом, що на погляд податкового органу, викликало неправомірність виданих податкових накладних.

Враховуючи те, що товариством було задекларовано податкових зобов»язань в сумі 8761832,0 грн., то колегія суддів вважає, що неправильне оформлення податкової декларації ТзОВ «БФ «Придніпровська» з податку на додану вартість за лютий 2008 року не могло вплинути на достовірність виданих податкових накладних, а відтак податковий кредит по вищевказаних договорах підряду позивачем був сформований правомірно.

Оскільки, при перевірці податковим органом не оспорювалось реальне виконання договорів підряду саме цим товариством, то покликання суду першої інстанції на те, що податкові накладні підписані факсиміле керівника ТзОВ « БФ «Придніпровська» Рибаченко JI.B. та мали інші недоліки не заслуговують на увагу.

Висновок суду першої інстанції про недійсність податкових накладних, виданих позивачу його контрагентом - ТзОВ «БФ Придніпровська» із-за безтоварності господарської операції щодо виконання ремонтно - будівельних робіт ТзОВ «БФ Придніпровська» не відповідає матеріалам справи, а є припущенням суду, що випливає з розрахунку комунального податку за І-ІІІ квартали 2008 року товариства, протягом якого кількісний склад підприємства становив З особи, а відтак така кількість працівників не могла провести такий значний об"єм ремонтно- будівельних робіт.

Судом першої інстанції не враховано, що податковим органом не спростовано висновок спеціаліста ОСОБА_2, яким встановлено відповідність виконаних робіт кошторисам та актам приймання виконаних робіт будинку на вул..Промислова, 2-Б в м.Івано-Франківську.( а.с.173-184).

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що актом перевірки № 6439/23-1/30609616 від 19.06.2008 року безтоварність господарської операції не була встановлена, а не сплата податку на додану вартість ТзОВ «БФ Придніпровська», тобто контрагентом тягне негативні наслідки саме для останнього, а не для позивача (а.с. 42-44).

Відповідно до ч.15 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» - працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником оперативного підрозділу податкової міліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Як видно з матеріалів справи, станом на 12 та 30 травня 2008 року (на дати видачі направлень на перевірку) відносно посадових осіб платника податків - ТОВ «КП «Bio-Плюс» у порядку, встановленому законом, податковою міліцією ДПА у Івано-Франківській області постанови про заведення оперативно - розшукових та кримінальних справ не виносилися, а,отже, працівник податкової міліції не мав правових підстав брати участь у проведенні перевірки та вчиняти інші процесуальні дії (призначати почеркознавчі експертизи), що лягли в основу рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 7, п. п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно ст. 7 п. п. 7.2.1 вищевказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах одержувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, підпис не встановлений законом як обов'язковий реквізит податкової накладної, тому наявність факсиміле замість підпису, при наявності всіх обов'язкових реквізитів встановлених законом не є підставою для неприйняття податкової накладної (постанова Вищого адміністративного суду від 18 вересня 2007 року у справі №К-23546/06 ).

Податкові накладні отримані ТзОВ «КП «Bio-Плюс» від ТзОВ «БФ «Придніпровська»: №1414 від 29.02.2008 року та №2015 від 31.03.2008 року містять круглу печатку платника податків який видав податкову накладну, тобто на накладних є ідентифікаційна відмітка особи яка видала накладну, а також відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам, тобто фактичному виконанню договорів.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції безпідставно не звернуто увагу на висновок спеціаліста-будівельника ОСОБА_2, що підтверджує об'єм виконаних робіт, на докази позивача, які свідчать, що ТзОВ «БФ «Придніпровська» звіти у 2008 році подавала і податки сплачувало, а також знаходилось за своєю юридичною адресою.

Заперечуючи виконання робіт ТзОВ «БФ «Придніпровська" судом першої інстанції не встановлено хто саме виконував будівельні роботи.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлені наступні критерії для виникнення права на податковий кредит у відповідному звітному періоді:

- суми податку мають бути сплачені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону);

такі товари (роботи, послуги) використовуються в оподатковуваних операціях (незалежно від ставки оподаткування - 20 % чи нульова ставка) (пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону);

витрати по сплаті податку підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону);

у звітному періоді відбулась перша з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримано податкову накладну, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість», не містять вимог щодо залежності права на податковий кредит у ТзОВ «КП «Bio-Плюс» від дотримання постачальниками (зокрема - ТзОВ «БФ «Придніпровська») вимог щодо звітування і сплати ПДВ до бюджету, а тільки підтвердження податковою накладною, то включення сум ПДВ, сплачених замовником до податкового кредиту відповідає закону.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що постанова про порушення кримінальної справи відносно директора ТзОВ «КП «Віо- плюс» скасована постановою Івано-Франківського міського суду від 12 серпня 2008 року (справа №4-665/2008), дану постанову залишено без змін ухвалою колегії судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 вересня 2008 року (справа №10-171/2008 p.). Окрім того, постановою Верховного суду України від 21.01.2009 р. (справа №5-456ск09) відмовлено у витребуванні матеріалів судового розгляду для розгляду касаційного подання прокурора на вищевказані судові рішення.

Отже, висновок експертного дослідження Київського НДІ судових експертиз №2510, що прийнятий судом першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України не міг бути підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0002012301/0 від 03.0.07.2008 року,згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 54 044 грн. за включення до складу валових витрат підприємства попередньої оплати за придбання цінних паперів є обгрунтованою.

Згідно з пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У відповідності до п. 17.1.7. ст.17 цього Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції встановлено, що в декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року підприємство помилково включило попередню оплату за придбання цінних паперів до складу валових витрат підприємства, що позивачем не оспорюється.

Таким чином, за півріччя 2007 року податкове зобов'язання з податку на прибуток було занижено на суму 108088,0 грн..

За 9 місяців 2007 року підприємство декларацію склало правильно і вартість цінних паперів було виключено з складу валових витрат підприємства, всього на суму 432350,0 грн.

Податкові органи за не сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2007 р. нарахувало штрафну санкцію в сумі 54044,0 грн., що становить 50 % від суми не доплати.

Апелянт вважає, що податковим органом слід було застосувати штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Проте висновок суду першої інстанції щодо правомірності нарахування штрафної санкції в сумі 54044,0 грн., що становить 50 % від суми не доплати, на погляд колегії суддів, є вірним, оскільки контролюючим органом самостійно донараховано суму податкового зобов'язання .

Відповідно до ч.1 п.п.3,4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо податку з ПДВ є підставними, а тому податкове повідомлення-рішення №0002022301/0 від 03.07.2008 року слід визнати нечинним.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 ч.1 п.п.3,4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «ВІО-плюс» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі №2а-4514/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «ВІО-плюс» задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0002022301/0 від 03.07.2008 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 697 000,04 гривень, в тому числі основний платіж в розмірі 1 138 333,38 гривень, штрафні санкції в розмірі 558 666,00 грн., а врешті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Постанова у повному обсязі складена 11.09.2012 року.