Ухвала суду № 26113556, 05.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 р. Справа № 10998/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 08 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці про скасування постанови ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Чернівецької митниці в якому просив скасувати постанову відповідача від 23 квітня 2009 року та закрити провадження у справі про порушення митних правил.

Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 08 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає постанову безпідставною, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що на протязі 2006-2008 років в 10-х випадках, товари, які надходили на адресу підприємства не були вірно задекларовані, оскільки до декларацій не були додані документи, які б підтверджували країну походження товару та тому до цих товарів було безпідставно застосовано пільгові ставки ввізного мита, що вплинуло на розмір стягнутих митних платежів.

Згідно ст. 276 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товарів на митну територію України. З метою реалізації вимог глави 49 МК України Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1864 від 12 грудня 2002 року в якій зазначений порядок дій, направлених на правильне декларування відомостей про країну походження товарів. Так в п. 4 даної постанови зазначено, що країну походження товару визначає декларант. При цьому, декларант приймає до уваги сертифікат походження, або декларацію про походження товару, у вигляді заяви про країну походження товару, зроблену виробником, або експортером, засвідчену ним або органом, уповноваженим видати сертифікати.

Оскільки в жодному з випадків він не виступав як декларант, то відповідно його притягнули до відповідальності за дії, які він не вчиняв. Всі додані до матеріалів справи декларації були оформлені декларантами, брокерськими конторами, та в усіх випадках він лише перераховував на депозитний рахунок митного органу суму митних платежів, яку розраховували представники підприємств декларантів. Відповідно до вимог ст. ст. 87, 88 МК України не на вантажоотримувача, а на декларанта покладено функції здійснити декларування товарів та транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України.

Згідно вимог, чинного на той час наказу ДМС України №340 від 22 липня 1997 року (п.2.2.є) саме на декларантів покладено функцію правильного нарахування митних платежів по результатах митного оформлення, і не підприємство перераховує кошти до бюджету, а цю дію здійснює митний орган, якій перевіряє правильність нарахування митних платежів, в тому числі після перевірки правильності визначення країни походження товарів.

Також не враховано судом те, що він не мав жодного відношення до складання товаросупровідних та комерційних документів на товари, які надходили на його адресу. В усіх випадках дані документи слідували з товаром з Китаю, та на них є відмітки митних органів на кордоні України, що також свідчить про відсутність в його діях можливостей підробити документи, або підмінити їх. Це є також свідченням відсутності в діях ознак адміністративного правопорушення.

Відповідно до існуючого порядку оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (ВМД), затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20 квітня 2005 року всі документи по цих поставках товару до митного органу представляв декларант, який діяв на підставі договору, укладеного з підприємством, та за послуги якого сплачено кошти в їх касу.

Дії декларанта ретельно перевіряли представники Вадул-Сіретської митниці, які відповідно до п. п. 20 та 21 розділу 3 Наказу ДМСУ №314 від 20.04.2005 року зобов'язані були перевірити правильність визначення країни походження товарів (згідно з поданими документами) та правильність нарахування податків і зборів за ВМД, та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства. Всі додані до справи ВМД містять відмітки відділу митних платежів Вадул-Сіретської митниці, що є підтвердженням правильності дій декларантів під час митного оформлення отриманих підприємством товарів. Те, що саме на цей підрозділ покладено функцію здійснення перевірки правильності визначення країни походження товару визначено наказом ДМСУ №796 від 25 листопада 2003 року. Зокрема п.8.3 даного наказу зобов'язано посадових осіб відділу митних платежів здійснювати перевірку правильності визначення країни походження товарів при митному оформленні із застосуванням ВМД.

Стаття 284 МКУ зобов'язує митний орган випускати у вільний обіг товари, походження яких достовірно не встановлено, за умови сплати мита за повними ставками. Оскільки митний орган випустив у вільний обіг товари із стягненням пільгової ставки ввізного мита, то це додатково підтверджує відсутність в усіх випадках складу адміністративного правопорушення і в діях декларантів, які від імені підприємства оформляли в митному органі ВМД на товари, що надійшли на їх адресу.

Крім того апелянт звертає увагу й на те, що в усіх зазначених вище випадках, підставою для сплати підприємством та зарахування митним органом коштів - ввізного мита та податку на додану вартість до державного бюджету є вантажні митні декларації. Дані вантажні митні декларації були оформлені належним чином посадовими особами Вадул-Сіретської митниці, з дотриманням ними митних процедур, та на даний час дані процесуальні документи не є анульовані, а дії посадових осіб, які проводили митне оформлення не визнані протиправними. Тому вважає, що при наявності не скасованих процесуальних документів (вантажних митних декларацій), які є єдиною підставою для зарахування коштів до державного бюджету за митне оформлення вантажів, ввезених за вказаними вище інвойсами, будь-яке донарахування коштів буде безпідставним та протиправним.

Також апелянт вважає, що оскільки відповідно до вимог розділу 8 п. 8.3. Наказу ДМСУ №864 від 28 грудня 1999 року та розділів 3 та 4 Наказу ДМСУ №815 від 02 жовтня 2007 року саме на посадових осіб митниці покладено обов'язок перевірки правильності визначення країни походження товарів при митному оформленні із застосуванням ВМД, та ВМД було оформлено в обраному режимі, то відповідно дії декларантів, що діяли в інтересах позивача при поданні митному органу вказаних вище вантажних митних декларацій для митного оформлення вантажів, відповідали вимогам чинного митного законодавства України на день митного оформлення.

Застосування до апелянта санкцій за порушення митних правил буде свідчити про порушення конституційного принципу, закріпленого в ст. 61 Конституції України, про те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Він не вчиняв жодних дій направлених на декларування вантажів в Вадул-Сіретській митниці, тому вважає що в його діях не може бути ні умислу ні необережності на вчинення порушення митних правил, що дає підстави стверджувати про відсутність в його діях ознак вини, що додатково підтверджує факт відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідальності за ознаками ст. 355 МКУ підлягають особи за заявляння в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину. Він не декларував вантаж, не складав товаросупровідні та комерційні документи та не надавав їх митному органу, тому не може за дії інших осіб нести відповідальність.

Враховуючи вище вказане просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.01.2006 року по 29.01.2009 року ПП «Фея Волока», що знаходиться в с.Волока Глибоцького району Чернівецької області, здійснювало ввезення на митну територію України товарів за кодами УКТ ЗЕД; 7018105100 - вироби скляні, що імітують дорогоцінне каміння, ограновані та поліровані механічно, для оздоблення одягу (скляні камінці розміщені на тканиновій основі, кожен окремо), різної величини, заявлена у ВМД країна виробник Китай; 5810929000 - вишивка у вигляді окремих орнаментів з синтетичних матеріалів для оздоблення одягу, різної величини, форми та кольору, заявлена у ВМД країна виробник Китай; 5407613000 - тканина фарбована, різних кольорів, сатинового переплетення, з комплексних 100% поліефірних нетекстурованих ниток, прозора тканина полотняного переплетення різних кольорів, виготовлена з 100% поліефірних монониток, заявлена у ВМД країна виробник Китай. При здійсненні митного оформлення однієї з партій товару було подано ВМД №40400103/2008/001484 від 03.07.2008 року з пакетом товаросупровідних документів, одним з яких був сертифікат про походження товару без номера від 12.06.2008 року номер бланка АQSIQ 070933149, виданого комітетом сприяння розвитку міжнародної торгівлі в КНР на товар «вишивка у вигляді окремих орнаментів для оздоблення одягу. В зв'язку з відсутностю номера сертифікату, відділом митних платежів Вадул-Сіретської митниці листом від 07.07.2008 року №13/23/1-3557 направлено до Управління митно-тарифного регулювання Держмитслужби запит щодо перевірки зазначеного сертифікату. Листом від 12.01.2009 року №14/16 Управління митно-тарифного регулювання Держмитслужби повідомило, що сертифікат від 12.06.2008 року номер бланка АQSIQ 070933149 є фальсифікованим. Згідно наказу Чернівецької митниці від року №88 проведено камеральну перевірку здійснення зовнішньоекономічної діяльності ПП «Фея Волока» в період часу з 29.01.2006 року по 29.01.2009 року, за результатами якої було складено акт від 27.02.2009 року №1/9/407000000/34178642, згідно якого встановлено, що сума недорахованих митних платежів, на розмір яких вплинула не визначена країна походження товару, складає 120586 грн. 17 коп. Даний акт про результати проведення камеральної перевірки був направлений позивачу ОСОБА_1 рекомендованим листом від 02.03.2009 року №11/25/1-812 з вказівкою про те, що на протязі трьох днів з моменту отримання вказаного листа необхідно з'явитися у Чернівецьку митницю для підписання першого примірника акта камеральної перевірки. У зв'язку із неявкою позивача ОСОБА_1 до митного органу у визначений час, Чернівецькою митницею складено про це відповідний акт від 16.03.2009 року № 1. Будь-яких зауважень чи заперечень до вказаного вище акта перевірки в письмовій формі від ПП «Фея Волока» не надходило.

На підставі матеріалів, отриманих в результаті проведення камеральної перевірки ПП «Фея Волока» Чернівецькою митницею відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0146/40703/2009 від 24.03.2009 року за ст.355 Митного кодексу України та листом №16-3/12-835 від 26.03.2009 року направлено на ім'я начальника УПМ ДПА в Чернівецькій області виділені із справи про порушення митних правил копії матеріалів для прийняття рішення у відповідності до вимог ст.97 КПК України. Постановою старшого оперуповноваженого ВБНОПТіТ ОУ УПМ ДПА в Чернівецькій області від 01.04.2009 року в порушенні кримінальної справи відносно директора ПП «Фея Волока» ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочинів, передбачених ст.ст.201, 212 КК України.

23.04.2009 року головою комісії з питань ліквідації Чернівецької митниці Бабієм В.Ф., на підставі зібраних в ході проведення камеральної перевірки матеріалів, винесено постанову в справі про порушення митних правил №0146/40703/09, якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.355 Митного кодексу України та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10000 грн.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів і предметів на митну територію або вивезенні з митної території. Відповідно до п.15.1 ст.15 цього Закону митні органи як контролюючі мають право перевіряти своєчасність, повноту, достовірність сплати податків і зборів протягом 1095 днів з дня, наступного після подання декларації. У відповідності до п.4 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року №1864, декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей. Подання сертифіката є обов'язковим у випадках, передбачених Митним кодексом України. Декларація про походження товару являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікати. Згідно ч.3 ст.282 Митного кодексу України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково: на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України; на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання ЗЕД; якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України; у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, не має відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 284 Митного кодексу України неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України. Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Відповідно до ст.283 Митного кодексу України та Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, перевірка сертифікатів про походження товару здійснюється компетентними органами країн - учасниць Конвенції лише у випадках: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифіката (наявність підчищень, виправлень і т. д.); якщо є достатні підстави для того, щоб сумніватися у вірогідності даних, наведених у сертифікаті; проведення вибіркової перевірки (за дорученням центрального апарату Держмитслужби України).

З врахуванням цього, суд першої інстанції правильно вважав, що у зв'язку із відсутністю номера сертифіката про походження товару від 12.06.2008 року (номер бланка АQSIQ 070933149), який був прийнятий до митного оформлення за ВМД №404000103/2008/001484 від 03.07.2008 року, у Чернівецької митниці були достатні підстави для здійснення його перевірки. При цьому, завершення митного оформлення не позбавляло митний орган права на проведення перевірки достовірності сертифіката про походження товару.

Крім того суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до ч. 1 ст.87 Митного кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Згідно ст.88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори. Згідно ст. 176 Митного кодексу України митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо). Статтею 177 Митного кодексу України передбачено, що митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення. З огляду на це правильним є висновок суду першої інстанції, що митний брокер, який безпосередньо проводить декларування товару за дорученням власника цього товару є посередником між митним органом та цим власником і діє у відповідності до умов укладеного договору.

Оскільки товар надходив з Китаю на адресу ПП «Фея Волока», яке сплатило кошти продавцю за даний товар, то відповідно його власником є це підприємство в особі його директора - позивача ОСОБА_1 Декларування товару ПП «Фея Волока» згідно з договорами про надання послуг з декларування вантажів від 26.06.2006 року №30/2006 та від 10.05.2007 року №15, укладених між ПП «Фея Волока» в особі ОСОБА_1 та відповідно СП «РSТ Україна» і ПУП «І.В.ЕКСІМ», здійснювали декларанти цих підприємств.

Відповідно до п.3.1.1 вказаних вище Договорів замовник, тобто ПП «Фея Волока» в особі ОСОБА_1, зобов'язується надавати декларанту до початку митного оформлення заявки на декларування (додаток-1) та документи, необхідні для митного оформлення. Оскільки документи, необхідні для декларування товарів, в яких було зазначено інформацію «Маdе іn Сhіnа» та серед яких був сфальсифікований сертифікат про походження товарів з Китаю, декларанту надавав саме ОСОБА_1, що підтверджено письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 24.03.2009 року, а також показами останньої в якості свідка, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність винесеної 23.04.2009 року відносно ОСОБА_1 постанови в справі про порушення митних правил №0146/40703/09.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 08 грудня 2009 року у справі № 2а-322/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2012 року