Ухвала суду № 26112697, 19.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 р.

Справа № 2-а-897/11/2170

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого –судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Сигма»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В :

11 лютого 2011 року Публічне акціонерне товариство «Сигма»звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.11.2010 р. № 0004210700/0, яким позивачеві зменшено заявлений до бюджетного відшкодування податок на додану вартість за червень 2010 року на 100937,0 грн. (а.с. 3-4).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року адміністративний позов був задоволений повністю. Податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0004210700/0 від 24.11.2010 року було визнано протиправним та скасовано (а.с. 127-128).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити Публічному акціонерному товариству «Сигма»в задоволенні позову повністю.

В зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення рішення від 24.11.2010 р. № 0004210700/0 складене на підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки позивача від 16.11.2010 р. № 4834/07-0/14120788 (а.с. 16). За актом перевірки предметом дослідження було правомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у червні 2010 року і у зв’язку з цим правомірність формування показників декларації позивача з ПДВ у травні-червні 2010 року.

За актом перевірки позивач задекларував у червні 2010 року бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 528660,0 грн., зазначене бюджетне відшкодування визначено позивачем виходячи із сплати податку на додану вартість постачальникам у складі вартості товарів (робіт, послуг) із від’ємного значення ПДВ, отриманого за результати складання декларацій з ПДВ попередніх податкових періодів.

Відповідно до пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Перевіряючи обґрунтованість декларування показників декларацій позивача за травень-червень 2010 року відповідач встановив, що позивач зависив податковий кредит травня 2010 року на 102983,33 грн. внаслідок включення до його складу податку на додану вартість у сумі 102983,33 грн., сплаченого ПП «Актив груп»за надані послуги по перевезенню обладнання, дробильно-сортувального устаткування на підставі договору від 05.04.2010 р. № 5/4.

Відповідач не визнав право позивача на проведення зазначених вище витрат у зв’язку з тим, що у постачальника транспортних послуг були відсутні дозвільні документи на право здійснення транспортних перевезень. Відповідач стверджує, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від. 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ ліцензуванню підлягають надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»; саме тому відповідач вважає, що у зв’язку з порушенням режиму ліцензування виконавцем послуг з транспортних перевезень неправомірно виписана податкова накладна на ці послуги, а позивачем неправомірно включений ПДВ по цій податковій накладній.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодною нормою Закону України «Про податку на додану вартість»не передбачено залежність податкового кредиту платника податку від наявності у постачальника товарів (робіт послуг) дозвільних документів на право здійснення певного виду підприємницької діяльності. Наявність цих документів у СПД-постачальника є додатковою гарантією якості та безпечності цих послуг що не впливає на рівень оподаткування операцій позивача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, за участю ПП «Актив Групп»перевозились основні засоби, призначені для використання у власній господарській діяльності платника податку в межах його оподатковуваних операцій. Отже підчас перевірки відповідач підтвердив сплату ПДВ постачальнику послуг, наявність податкової накладної на цю операцію та приналежність послуги до господарської діяльності позивача, ці обставини не оспорювались відповідачем підчас слухання справи.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що забезпечивши сплату ПДВ постачальникові, задокументувавши надання послуг відповідними бухгалтерськими та податковими документами, які доводять приналежність цієї операції до господарської діяльності платника податку в межах його оподатковуваних операцій, позивач правомірно сформував та задекларував податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ по операціям з ПП «Актив Групп».

До того ж, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01.06.2000 р. № 1755-ІІІ контроль за виконанням режиму ліцензування видів господарської діяльності покладено на органи, які уповноважені видавати відповідні ліцензії, ці ж органи визначають відповідальність за порушення режиму ліцензування при здійсненні господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично відповідачем встановлено порушення зі сторони ПП «Актив Групп»ліцензійного режиму здійснення деяких видів підприємницької діяльності, тому до нього можуть бути застосовані санкції при встановлені обставин про надання послуг без ліцензії.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.

З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби –залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя О.С. Золотніков

Суддя Ю.В. Осіпов