Ухвала суду № 26104776, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 року м. Київ К-27113/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010

у справі № 2а-5460/09/1/0170

за позовом приватного підприємства «УкрСельхозПродукт»(далі -Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.09.2008 № 0012972301/0, від 24.09.2008 № 0012982301/0, від 28.11.2008 № 0012972301/1, від 28.11.2008 № 0012982301/1, від 06.02.2009 № 0012972301/2, від 06.02.2009 № 0012982301/2, від 10.04.2009 № 0012972301/3 та від 10.04.2009 № 0012982301/3 (далі -оспорювані рішення). У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що факт поставки позивачеві спірних маркетингових послуг та їх використання у господарській діяльності Підприємства підтверджується документально, а тому у податкового органу були відсутні підстави для виключення з податкового обліку Підприємства витрат на оплату цих послуг.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неподання платником належних доказів, які б свідчили про реальне виконання маркетингових досліджень виконавцем за договором, а також про зв'язок результатів цих послуг з господарською діяльністю Підприємства як умови відображення спірних операцій у податковому обліку платника.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23595 грн. (у тому числі 15730 грн. за основним платежем та 7865 грн. за штрафними санкціями), а також податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14108 грн. (у тому числі 9405 грн. за основним платежем та 4703 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними рішеннями став факт невизнання податковим органом витрат Підприємства (у тому числі і по сплаті ПДВ), понесених у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Росбуд»за договором про надання маркетингових послуг від 15.02.2006 № 15/02-06, як це було зафіксовано в акті виїзної документальної планової перевірки дотримання Підприємством вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 31.03.2008 від 10.09.2008 № 6796/23-7/32624531. Свою позицію ДПІ мотивує відсутністю звіту виконавця за договором як необхідного доказу фактичного виконання маркетингових досліджень за цим договором, а також неподання платником належних доказів на підтвердження факту отримання економічного ефекту від результатів цих послуг.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час формування позивачем даних податкового обліку за спірними операціями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих норм вбачається, що умовами реалізації платником права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) у рамках здійснення господарської діяльності, та наявність відповідних належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), які складаються під час господарської операції.

У розгляді цієї справи суди встановили, що факт надання спірних послуг підтверджується первинними документами, а саме -договором, актами виконаних робіт, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту та вартості цих послуг.

Оскільки чинним законодавством не встановлено конкретного переліку документів, складенням яких мають підтверджуватися операції з поставки вказаних послуг, посилання податкового органу на обов'язковість подання саме звітів про виконання цих послуг не можна визнати слушними.

Твердження ДПІ про відсутність зв'язку спірних послуг з господарською діяльністю Товариства також не є обґрунтованими. Адже зміст цих послуг зводився до проведення виконавцем дослідження кон'юнктури ринку сільськогосподарської продукції України та пошуку потенційних покупців продукції позивача. Тобто ці послуги спрямовані на збільшення обсягів реалізації продукції Підприємства. Крім того, судами було встановлено факт укладення позивачем договорів купівлі-продажу з покупцями, які були винайдені товариством з обмеженою відповідальністю «Росбуд»у процесі виконання спірних маркетингових послуг.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо правомірності включення до валових витрат Підприємства вартості вказаних послуг та до податкового кредиту - ПДВ, пред'явленого до сплати у складі цих витрат.

Отже, попередні судові інстанції цілком правомірно задовольнили позов, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 у справі № 2а-5460/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько