Постанова № 26104892, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К-40023/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Лукор»(далі -Товариство)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010

у справі № 2а-2286/09/0970

за позовом Товариства

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Долинська ОДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2009 № 0001951503/0 та № 0001961503/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, у позові відмовлено з мотивів правомірного притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасне подання податкових декларацій із земельного податку.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про помилкове застосування судами до спірних правовідносин приписів статті 14 Закону України «Про плату за землю», позаяк строки подання податкової звітності визначені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У запереченні на касаційну скаргу Долинська ОДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Справу розглянуто письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, згідно з якими позивачеві визначено штрафні санкції в загальній сумі 340 грн., став висновок податкового органу про несвоєчасне подання позивачем податкової звітності з орендної плати за землю за травень 2009 року, як це було зафіксовано в акті перевірки від 27.07.2009 № 1775/1503/31256759.

Відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції погодилися з правовою позицією Долинської ОДПІ з тих підстав, що, за їх висновком, строк подання розрахунків розмірів земельного податку по нововідведених земельних ділянках визначений частиною другою статті 14 Закону України «Про плату за землю»та становить один місяць з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна з огляду на таке.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому за змістом абзацу другого цієї ж норми Закону для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Чинним законодавством України не передбачено пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також закон України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Втім, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

А відтак, враховуючи, що наведена редакція частини другої статті 14 Закону України «Про плату за землю», викладена у Законі України від 19.09.1996 № 378/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю", діяла з 01.01.1997, тоді як підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»набрав чинності з 01.04.2001, то під час визначення термінів подання податкової звітності із земельного податку слід керуватися саме приписами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 названого Закону як нормою, що прийнята пізніше, та що фактично уніфікувала порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків) з усіх видів податків.

За таких обставин з огляду на установлений судами факт подання Товариством спірних декларацій за травень 2009 року 19.06.2009 (тобто у межах 20-денного строку, встановленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), підстави для висновку про порушення позивачем строків звітування до контролюючого органу та, відповідно, для застосування до Товариства оспорюваних штрафів відсутні.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Лукор»задовольнити.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 у справі № 2а-2286/09/0970 скасувати.

3. Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.07.2009 № 0001951503/0 та № 0001961503/0.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак