Постанова № 26104549, 18.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 вересня 2012 р. № 2а- 9246/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Тур Р.С.,

представника відповідача - Грішного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської колійної машинної станції № 133"

до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області

про скасування рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської колійної машинної станції № 133", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області, в якому просить суд скасувати рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області від 11.05.2012 року за №351-365 у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно нарахував штраф та пеню Державному підприємству "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської колійної машинної станції № 133", а рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області від 11.05.2012 року за №351-365 є неправомірними та необґрунтованими, винесеними з порушенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та норм Конституції України, отже підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області від 11.05.2012 року за №351-365 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської колійної машинної станції № 133", зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції закону, яка діяла до 01.01.11 р., зобов'язане нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Начальником управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області В.М. Семенченко прийняті рішення від 11.05.2012 року за №351-365 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у томі числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду відносно Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської колійної машинної станції № 133".

Вказаним рішенням на підставі пункту 2 частини 9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської колійної машинної станції № 133" застосовано штрафні санкції та пеню за періоди з 2004 року по 2007 рік.

Представник відповідача не зміг відповісти в судовому засіданні, що заважало працівникам управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області на протязі восьми років встановити факт несвоєчасності сплати страхових внесків позивачем, та як само були розраховані вказані в рішеннях суми штрафів та пені.

Необхідно зазначити, що механізм та підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в ст. 5 якого визначено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників обов'язок щодо своєчасної сплати страхових внесків до територіальних органів Пенсійного фонду.

Оскаржувані позивачем рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняті начальником Управління на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте зазначену норма виключена Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"з 01.01.11 р. (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення").

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідачем на момент застосування фінансових санкцій та пені, застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.04 р. до 01.01.11 р., саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, не існувало.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.

Таким чином, у відповідача були відсутні можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п. 7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.

Відповідно ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.11 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що поняття застосування штрафних санкцій з їх стягненням розрізняється, оскільки право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, у відповідача існує, але на застосування штрафних санкцій та пені за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у відповідача відсутнє.

Крім того, судом з наданого представником позивача до матеріалів справи акту від 30.03.2012 р. № 19 Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області «Про результати планової перевірки Куп'янської колійної машинної станції №133, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірностей відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2002р. до 20.03.2012р.», не встановлено порушень позивачем сплати страхових внесків.

Відповідно до розділу ІІ вказаного акту перевірки до питань, що підлягали перевірки в п.1 віднесено питання з ведення бухгалтерських документів про нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску або внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", також відповідно до п.3 віднесено питання перевірки нарахування та сплата внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, заперечення відповідача спростовуються змістом акту перевірки позивача.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх доказів, не довів правомірності прийнятих ним рішень, щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до органів Пенсійного фонду України.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведені норми, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті рішень від 11.05.2012 року за №351-365 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до органів Пенсійного фонду України, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В зв'язку з вищевикладеним, дії відповідача не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської колійної машинної станції № 133" до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області від 11.05.2012 року за №351-365 у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської колійної машинної станції № 133" (код ЄДРПОУ 01073745) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 107.30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко