Постанова № 26103901, 17.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року 17:55 Справа № 0870/6669/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представника позивача - Серебрякова С.Б. (довіреність від 06 серпня 2012 року), представника відповідача - Проценко Ю.В. (довіреність від 31 травня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів та визнання протиправним та скасування рішення про неможливість застосування митної вартості.

09 липня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» (далі іменується - позивач) до Запорізької митниці (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення від 28.02.2012 №112000003/2012/000381/1 та рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом за ВМД від 28.02.2012 №11203/0000/2012/006160.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ВАТ «Запоріжсталь» надало всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на невиконання декларантом п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (неподання декларантом у встановлений строк додаткових документів) є безпідставними.

Ухвалою судді від 10.07.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

17.09.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 17.09.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №195974 від 18.04.2000, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

10 жовтня 2011 року між ВАТ «Запоріжсталь» (далі іменується - Покупець) та ТОВ «ТД Шолоховський» м. Шахти, Російська Федерація (далі іменується - Продавець) було укладено контракт №ВП.1323.37515.11.101И (далі іменується - Контракт), відповідно до якого Продавець взяв на себе зобов'язання поставити та продати вугілля на умовах DAF, кордон Росія/України, а Покупець оплатити та прийняти поставлену продукцію. (а.с.12-21).

На виконання зазначеного контракту продавець у лютому 2012 року поставив на ВАТ «Запоріжсталь» вугілля кількістю 1854 тонни вартістю 155 USD за 1 тонну сухої ваги.

При митному оформленні поставленого товару позивачем була подана ВМД від 28.02.2012 №112030000/2012/006/60 для митного оформлення вантажу.

Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості №1) у розрахунку вугілля кам'яне коксівне марки КС вартістю 155 USD за 1 тонну виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки DAF, кордон Росія/Україна, згідно Інокотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості №1 ВАТ «Запоріжсталь» в повному обсязі були надані документи за переліком передбаченим п.п. 5, 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою КМУ від 20.12.06 №1766 (далі - Порядок №1766), а саме: контракт № ВП.1323.37515.11.101И від 10.10.2011; протокол засідання тендерної комісії; ВМД, заявлена по контрактній вартості № 112030000/2012/006160 від 28.02.2012; ДМВ-1 до №112030000/2012/006160 від 28.02.2012; рахунки-фактури 00000011 від 30.01. 2012, 28/ЗС від 22.02. 2012, 29/ЗС від 23.02. 2012 з вартістю вугілля 155 дол. США за 1 тонну; рахунок №1 від 06.01.2012; рахунки від ТОВ ЦОФ «Шолоховська» №24, 26, 16, 15, 14, 10, 9; посвідчення про якість вугілля №№ 8, 9; документи контролю за доставкою №702090302/2012/100320 від 24.02. 2012, №702090303/2012/100335 від 25.02.2012; довідка про вартість 28.02.2012; звернення ПМД, №95/1189 від 26.02.2012, №95/197 від 27.02.2012; товарна накладна №ТОРГ - 12 від 31.12.2011, 31.01.2012; експортна ГТД №10313020/310112/0000099 від 31.01.2012; витяг з «Метал експерт» від 13.02.2012; договір постачання вугілля між ТОВ «ТД Шолоховський» та ТОВ ЦЗФ «Шолоховська» від 31.12.2010 та специфікація №14; лист ТОВ ЦЗФ «Шолоховська» №12-40 від 30.01.2012, прайс лист на вугілля кам'яне на лютий 2012; лист ТОВ ЦЗФ «Шолоховська» розрахунок собівартості; лист ТОВ «ТД Шолоховський» №42 від 26.01.2012; лист ТОВ ТД «Шолоховський» №56 від 30.01.2012, щодо надання платіжних доручень; платіжне доручення № 784 від 15.12.2011; платіжне доручення №829 від 30.12.2011; лист ТОВ ТД «Шолоховський» №58 від 30.01.2012, щодо надання документів; лист ТОВ ТД «Шолоховський» №78 від 10.02.2012, щодо вартості вугілля; лист доменного цеху від 10.08.2011; лист Запорізької промислової палати №22.2/120 від 31.01.2012.

Однак, Запорізька митниця висловила сумніви щодо заявленої митної вартості товару та підставі п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, та витребувала додаткові документи для визначення митної вартості, а саме: відповідну бухгалтерську документацію; первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких товар було знято з обліку підприємства - продавця; первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких товар було знято з складу підприємства - продавця; виписку з бухгалтерської документації; витяги з електронних бухгалтерських матеріалів, які можуть підтверджувати вартість товару; сертифікати про походження товару. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Позивач у позовній заяві вказує, на те, що оскільки, товар по даному контракту поставлявся не вперше, ВАТ «Запоріжсталь» вже при первинному оформлені подало всі можливі документи з врахуванням вимог митного органу, а тому надати додаткові документи підприємство не мало можливості.

Так, визначена підприємством митна вартість базувалась на об'єктивних даних, які засновано на відповідних документах і, які можливо перевірити відповідно до вимог п. 10 Порядку №1766 та вимог МКУ. При цьому, митний орган не висловив будь-яких зауважень щодо достовірності та змістовності поданих декларантом документів, що свідчить про те, що у митного органу не виникало обґрунтованих сумнівів щодо правомірності визначеної декларантом митної вартості.

Запорізька митниця самостійно здійснила митну оцінку вартості товарів, які поставлялись за Контрактом, про що було винесено Рішення про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) №112000003/2012/000381/1 від 28.02.2012.

В оскаржуваному рішенні митниця послалась на те, що їх прийняття зумовлено поданням декларантом додаткових документів не в повному обсязі, згідно Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (ПКМУ від 20.12.2006 №1766).

Як вбачається з матеріалів справи з декларантом проведено консультацію, за результатами якої прийнято рішення про визначення митної вартості за методом №2. При визначені митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо митної вартості.

Відповідачем застосовано метод визначення митної вартості та використано наявну інформацію у митного органу про вартість операцій з ідентичними товарами згідно цінової інформації: ВМД від 08.02.2012 №112030000/2012/004056, від 09.02.2012 №112030000/2012/004166, від 09.02.2012 №112030000/2012/004167.

З оскаржуваних рішень випливає, що основною підставою для визначення митницею вартості товару за другим методом було подання додатково витребуваних документів не в повному обсязі.

У зв'язку з необхідністю отримання відповідного товару у виробництво, ВАТ «Запоріжсталь» звернулось з листом від 28.02.2012 № 95/2017026 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом (а.с.67).

Листом від 28.02.2012 №07-02-10-24/1443 Запорізькою митницею було надано відповідну згоду (а.с.68-69).

Оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання здійснено по ВМД від 28.02.2012 №112030000/2012/06184. ВАТ «Запоріжсталь» подало заяву № 95/2035600 від 03.05.2012 до Запорізької митниці з проханням переглянути рішення про визначення митної оцінки товару, застосувати митну вартість заявлену декларантом за методом №1, повернути суму надмірно сплачених платежів.

Разом з даними листами було додатково надано: листи контрагента, сертифікат про походження товару СТ-1 №RUUA 2106000089 від 08.02.2012, товарну накладну ТОРГ-12 №2 від 29.02.2012.

Запорізька митниця своїм листом №07-02-10-24/5687 від 18.05.2012 повідомила підприємство позивача про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 28 лютого 2012 року №112000003\2012\000381\1 (а.с.76-77).

Позивач не погодився з вказаними рішеннями, звернувся до суду з позовом. Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Частиною 2 ст. 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. №339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, зокрема, шляхом співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товару.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008, де зокрема зазначено, що перевірка здійснення контролю за визначенням митної вартості здійснюється шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (надалі - Порядок № 1766).

Відповідно до Порядку №1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватись: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Відповідно до п. 13 Порядку №1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цієї Постанови, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Відповідно до п. 14 Порядку №1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як встановлено при розгляді справи, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за ВМД від 28.02.2012 №112030000/2012/006160, перевірено документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком №1766.

Крім того, як зазначає відповідач, митним органом проаналізовано рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами проведеного контролю виявлено, той факт, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості ідентичних товарів, імпортованих на митну територію України. З огляду на вказані обставини, у митниці виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, що зумовило необхідність витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

Відповідачем, були витребувані: відповідна бухгалтерська документація; первинні бухгалтерські документи відповідно до яких товар було знято з обліку підприємства - продавця; первинні бухгалтерські документи відповідно до яких товар було знято з складу підприємства - продавця; виписку з бухгалтерської документації; витяги з електронних бухгалтерських матеріалів, які можуть підтверджувати вартість товару; сертифікати про походження товару; декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Під час судового засідання представник відповідача зазначив, що вказані документи могли б свідчити про ціну, за якою товар був придбаний у виробника, а також обліковувався на складах підприємства - відправника товару.

Щодо необхідності надати додаткові документи, позивача було ознайомлено під підпис.

За ВМД від 28.02.2012 №112030000/2012/006160, а саме на зворотній стороні декларації митної вартості (а.с.25) зроблено запис позивача від 28.02.2012 про неможливість надати додаткові документи та про те що консультації проведено.

Суд зазначає, що позивачем на вимогу митного органу були надані всі документи, можливість надання яких об'єктивно існувала у позивача на час витребування митницею, та яких було достатньо для застосування митної вартості товарів за методом №1.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались документи, що підтверджують митну вартість. Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних товарів.

Відповідно до підпункту 1.9 пункту 1 розділу 2 Наказу Держмитслужби України від 24.06.09 №602 здійснюється порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Згідно пункту 3 розділу 3 наказу Держмитслужби України від 24.06.09 №602 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень використовуються такі джерела інформації спеціалізовані програмно - інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку з наявністю інформації про рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено, митним органом самостійно визначено митну вартість.

Відповідно до ст. 268 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі зав такими, як: фізична характеристика; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Як зазначає відповідач, митний орган застосував інформацію, наявну в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби щодо рівня митної вартості подібного товару на тих самих комерційних умовах, того ж виробника і приблизно у тих самих кількостях, що й товари,які оцінюються. При визначені митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо митної вартості. Застосовано метод визначення митної вартості застосована наявна у митного органу інформація про вартість операцій з ідентичними товарами згідно ціновій інформації. ВМД від 08.02.2012 №112030000/2012/004056, від 09.02.2012 №112030000/2012/004166, від 09.02.2012 №112030000/2012/004167.

Суд зазначає, при поставці ідентичних товарів митницею при застосуванні другого методу була застосована не ціна договору, як того вимагає ст. 268 МК України, а ціна визначена рішеннями митних органів за другим методом. При цьому, посилання представників митниці на можливість застосування ціни визначеної митницею при застосуванні другого методу не відповідає змісту ст. 268 МК України. Фактично відповідач застосовуючи другий метод визначення вартості товару взяв за основу не ціну договору, а ціну, визначену митницею.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що застосування для визначення митної вартості товару позивача методу №2 - за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) не відповідає правилам ст. 268 МК України та є необґрунтованим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товару від 28 лютого 2012 року №112000003\2012\000381\1.

При розгляді справи встановлено, що відповідач при прийнятті рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці щодо неможливості скасування рішення про визначення митної вартості товарів ВМД від 28.02.2012 №11203/0000/2012/006160 суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 264 МК України передбачено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом».

На виконання ст.264 МК України прийнято Наказ ДМСУ від 17.03.2008 №230, зареєстрований у Мін'юсті України 27.03.2008 р. за №259/14950 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України». За змістом даного наказу передбачено, що випуск у вільний обіг товарів може бути здійснено на підставі письмового звернення декларанта, яке розглядається митним органом у двохденний термін. При наданні згоди, митний орган обов'язково повідомляє декларанта про право митного органу здійснити контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України. Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку.

Відповідно до п.п. 14-16 Наказу митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість /неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством. До оригіналу та електронної копії ВМД згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу було надано відповідь на листом від 18.05.2012 №07-04-10-24/5687 про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 28 лютого 2012 року №112000003\2012\000381\.

Порядком №230 передбачено, що митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Слід зазначити, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв підприємству будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів або про проведення перевірки на підприємстві, як це вимагається у Наказі №230.

Суд зазначає, що Порядок №230 не передбачає можливості скасування митницею рішень про визначення митної вартості, також не передбачає такої форми рішення як рішення щодо неможливості скасування рішення про визначення митної вартості товарів.

Враховуючи, що зі змісту листа встановлено, що він є повідомленням про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, що відповідає Порядку №230, а відтак немає підстав для визнання його протиправним та скасування.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне цю позовну вимогу залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 28 лютого 2012 року №112000003\2012\000381\1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» суму сплаченого судового збору в розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська