Постанова № 26103884, 27.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року Справа№2а-3739/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Будз Б.Б.,

за участі:

представників позивача-Горкуші В.В.;

представника відповідача-Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082301/0 від 12.05.2011 р.,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Технополіс-1»з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 12.05.2011 р. №0000082301/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В основу визначення податкового зобов'язання податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум цього податку, сплаченого позивачем контрагенту у складі ціни придбаного товару, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, товар контрагентом фактично не поставлявся, позивач не мав не меті дійсне отримання товару, а договір уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань; договір, укладений між позивачем та його контрагентом є нікчемним, формування податкового кредиту здійснено неправомірно, що мало своїм наслідком заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, укладений договір таким, що має реальний характер, вказав, що придбаний товар оплачений, був відвантажений контрагентом у повному обсязі, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку, а також в податковій звітності, а тому наполягає, що ним правильно визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд відкласти розгляд справи у зв?язку з непідготовленістю до її розгляду.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 27.08.2012 р. та зобов?язано представника позивача надати суду всі документи бухгалтерського обліку та податкової звітності наявні у ТОВ «Технополіс-1», які підтверджують факт здійснення господарських операцій товариства з його контрагентом ТОВ «Глобалтехно».

В призначений до розгляду справи час представник позивача, яка з?явилася у судове засідання повідомила, що не має можливості надати всі документи бухгалтерського обліку та звітності, пред?явивши лише ті документи, відсутність яких була виявлена судом у попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю у позивача документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Глобалтехно», а також посилаючись на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва №305/23-3/35761557 від 29.03.2010 р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «Глобалтехно» за період з 01.03.2010 р. по 31.12.2010 р., яким встановлено декларування за період з березня 2010 р. по січень 2011 р. ТОВ «Глобалтехно»податку на додану вартість у сумі 153351,00 грн. за відсутності первинних документів бухгалтерського обліку та звітності, що підтверджують постачання товарів контрагентам. З урахуванням вказаного податковий орган, приймаючи до уваги реальний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів у підприємств, виробничо-складських приміщень дійшов висновку про відсутність необхідних умов для настанння результатів відповідної господарської діяльності. Актом перевірки було встановлено неможливість посадових осіб ТОВ «Глобалтехно»фактично здійснювати господарські операції, тому працівники податкового органу наполягають на тому, що укладення позивачем правочину було здійснено без мети настання правових наслідків, з метою заниження об?єкту оподаткування і несплати податків.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав:

судом встановлено, що в період з 08.04.2011 р. по 11.04.2011 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області була здійснена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Технополіс-1» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Глобалтехно»по ланцюгу формування податкового кредиту за період з березня 2010 р. по січень 2011 р., результатом якої стало складання акту перевірки №382/23-3/32498133 від 11.04.2011 р., в якому було виявлено та зафіксовано порушення позивачем частини 5 статті 203, частин 1-2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статтей в момент вчинення правочину, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені таким правочином, укладеного ТОВ «Технополіс-1»при приидбанні товарів від ТОВ «Глобалтехно». Товар по укладеному правочину не був переданий в порушення вимог статтей 662,655,656 ЦК України, а також встановлено порушення п.1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень-серпень 2010 р.

Висновки податкового органу грунтуються на твердженні про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Глобалтехно»02.03.2009 р. №02/0309-1, відповідно до якої позивач мав отримати від постачальника -ТОВ «Глобалтехно»товари, асортимент, кількість ціна та вартість кожної партії яких повинен був визначитися сторонами на підставі видатково-прибуткових накладних і уточнюватися в момент вибірки покупцем таких товарів на складі постачальника (пункт 3.2 договору). Проте, актом ДПІ у Печерському районі м.Києва від 29.03.2010 р. №305/23-3/35761557 було встановлено, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та складських приміщень неможливість здійснення ТОВ «Глобалтехно»відповідної господарської діяльності та операцій.

На підтвердження реального характеру угоди 02.03.2009 р. №02/0309-1 позивачем були надані неналежним чином засвідчені копії документів (оскільки на ксерокопіях вказаних документів відсутня печатка підприємства та суду не надано належним чином оформленого повноваження особи ОСОБА_1 на посвідчення вказаних документів), а саме: видаткові накладні, платіжні доручення, товаро-супровідні накладні, подорожні листи, докази того, що на час укладання та виконання спірної угоди контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами суд виходив із такого: відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який був чинним на момент існування спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв?язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому п.п. 7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону передбачено, крім визначених судом обов?язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому на відшкодування, ще наявність такої підстави, як факт поставки товару.

Згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Таким чином, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентом у складі ціни придбаного товару. Оскільки, на думку податкового органу, товар фактично позивачем не придбавався (твердження про безтоварність господарських операцій), господарські зобов'язання є нікчемними, формування податкового кредиту вчинено незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність господарських зобов'язань та прийнятого податкового повідомлення-рішення, що оспорюється позивачем в даній справі.

В силу підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Аналогічне правове регулювання визначено Податковим кодексом України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд, на підставі оцінки матеріалів справи та доказів, у їх сукупності, встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості не підтверджується документально, господарські операції не відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість не підтверджено.

Такого висновку суд дійшов дослідивши представлені позивачем докази в контексті з?ясування наступних питань: чи правильно оформлена бухгалтерська документація щодо придбання товарів; чи є складські приміщення, де товари зберігаються або зберігалися; який стан вказаних товарів; які підприємства є винятково посередниками у придбанні цього товару, який стан їх фінансово-господарської діяльності та рівень сплати податків до бюджету; чи знаходяться вони за юридичними адресами, чи вчасно подають звітність до податкових органів; чи відображені операції з придбання та реалізації цих товарів у податковому обліку; чи нараховані податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації цього товару; чи сплачені вони до бюджету або перераховані у складі платежу; хто є безпосереднім виробником товару, за рахунок придбання якого перевіряючим підприємством сформовано податковий кредит; чи оформлені належним чином документи, що супроводжують рух товарів, зокрема товарно-транспортні накладні; які транспортні компанії надавали послуги з перевезення; які автомобілі; чи підтверджується наявність товарів водіями автомобілів; де безпосередньо здійснювалося перевантаження товарів та звідки фактично почався їх рух (завод-виробник, складські приміщення); чи є у всіх встановлених підприємств місця складування товарів, чи ведеться складський облік; чи підтверджують наявність товарів матеріально відповідальні особи, які забезпечували його зберігання, на складах, та особи, які виконували роботи щодо відвантаження цих товарів; чи легітимні акти прийому-передачі, чи зазначені у них паспортні дані відповідальних осіб; хто передавав товари на відповідальне зберігання; що зазначено у відповідних дорученнях; чи підтверджують наявність товару особи, які здійснювали таку передачу.

Так, відповідно до договору №02/0309-1 від 02.03.2009 р., укладеного між позивачем та постачальником товару -ТОВ «Глобалтехно» поставка товару мала здійснюватися зі складу постачальника за домовленістю сторін. Разом із товаром постачальник повинен був передати покупцю документи (технічний паспорт, документ про якість товару тощо), які мають відношення до товару і належать до передачі разом із товаром відповідно до чинного законодавства України. Право власності на поставлені товари переходило до Покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною (п.2.1, 2.3 договору). В судовому засіданні представник позивача пояснила, що між сторонами був визначений певний механізм відбору товару. Менеджер ТОВ «Технополіс-1»у телефонному режимі визначав кількісний та асортиментний склад товару, проте доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надано, як і не надано доказів того, які документи, що мали відношення до товару і належали до передачі разом з ним оформлювались постачальником.

Відповідно до Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, зареєстрованого в Мін?юсті України 23.06.1997 р. за №233/2037 впровадження книги обліку придбання товарів обумовлене вимогами пункту 7.2.8 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" (далі в тексті - Закон). Книга обліку придбання - це книга, яка ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) повинна бути прошнурована та пронумерована, зареєстрована в державній податковій адміністрації (інспекції) за місцем реєстрації платника податку на додану вартість або особи, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету. Дата початку ведення такої книги та дата її закінчення підтверджуються підписом керівника і головного бухгалтера; щомісячні та у відповідних випадках щоквартальні підсумки підтверджуються підписом особи, відповідальної за ведення книги, та підписом головного бухгалтера. Особа, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, веде окремі книги обліку придбання із зазначеної діяльності і окремо - з діяльності, що не належить до спільної. У разі, коли облік придбаних товарів (робіт, послуг) ведеться за допомогою комп'ютера, щоденний облік операцій складається у формі журналу та за такою ж формою, як і книга обліку придбання, пронумеровується, підписується відповідальною особою. Дані із щоденного обліку операцій заносяться до книги обліку придбання одним рядком загальним підсумком за день. У книзі обліку придбання окремо обліковуються операції, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг), з правом включення до податкового кредиту та без права включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість. Окремо ведеться облік операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, а також по товарах (роботах, послугах), придбаних як на митній території України, так і ввезених із-за її меж. Окремо обліковуються операції, пов'язані з придбанням імпортних товарів, на які оформляється податковий вексель. Книга обліку придбання містить в собі порядок обліку операцій і визначає основу для можливості віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) продавцю у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із наданих позивачем видаткових накладних підприємство (відповідно до заявлених документів) здійснювало придбання побутової, комп?ютерної техніки та відео-, радіоапаратури. Побутове електрообладнання та радіоелектронна апаратура є одними з тих видів продукції, обов'язкову сертифікацію якої в Україні було запроваджено. У країнах ЄС сертифікацію з безпеки електрообладнання введено Директивою № 73/23 від 19.02.73, а з питань електромагнітної сумісності -Директивою № 89/336 з 1989 р. Це зумовлено тим, що телевізори, магнітофони, музичні центри та інша побутова техніка, яку має практично кожна родина, характеризується підвищеними вимогами щодо безпеки використання, особливо електро- та пожежобезпеки. В Україні це національні стандарти, гармонізовані з міжнародними, стосовно радіоелектронної апаратури, побутового електричного та аналогічного обладнання.

Обов'язкову сертифікацію цієї продукції в Україні з 01.07.1993 р. здійснює орган з сертифікації електротехнічних виробів Державний випробувальний центр побутових електричних машин та приладів (УКРСЕРТЕЛЕК). Таким чином, починаючи з 1 липня 1994 р. вищезазначена продукція може бути реалізована тільки за наявності сертифіката відповідності Української державної системи сертифікації продукції УкрСЕПРО, виданого органом з сертифікації електротехнічних виробів УКРСЕРТЕЛЕК.

Відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою КМУ 11.04.2002 р. №506 та зареєстрованого в Мін?юсті України, яким визначено відносини між споживачами, які придбавають технічно складні побутові товари для власних побутових потреб (далі - споживачі), та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів (далі - виконавець) врегульовано вказаним Порядком, який передбачає, що в експлуатаційному документі на товар як вітчизняного, так і іноземного виробництва (технічному паспорті чи в іншому документі, що додається до товару) зазначається необхідна, доступна та достовірна інформація про товари, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні. Вказана інформація доводиться виробником (продавцем) до відома споживача в експлуатаційних документах, що додаються виробником до товару. До експлуатаційних документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом дають можливість ознайомитися із споживчими властивостями товару і в яких визначаються правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює (п.7 Порядку).

Пунктом 14 Порядку встановлено, що не дозволяється приймати до реалізації товари без експлуатаційних документів, оформлених відповідно до цього Порядку. Продавець (виробник) зобов'язаний передати споживачеві товар, який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також змісту інформації, що надається продавцем (виробником).

Таким чином, на момент виконання сторонами договору поставки №02/0309-1 від 02.03.2009 р., одержання товару від постачальника покупцем (згідно п.2.1.,2.3 договору) повинно було супроводжуватись оформленням вищевказаних документів та підтверджувати факт поставки товару, які суду представлені не були.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-IV визначено засади регулювання бухгалтерської звітності та складання і ведення бухгалтерського обліку. Проаналізувавши надані позивачем первинні бухгалтерські документи, суд прийшов до висновку, що вони не відповідають вимогам статті 9 вказаного Закону. Так, у більшості видаткових накладних відсутні прізвища, ім?я по батькові осіб та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не вказано номер та дату довіреності, відповідно до якої здійснено приняття товару. Так само у заявках про надання транспорту та актах наданих послуг відсутні прізвища, ім?я по батькові та посади уповноважених осіб перевізника та замовника, що є обов?язковими для даного виду документів.

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень представлено лише угоду оренди приміщення, що само по собі не є доказом що таке приміщення прийнято позивачем в експлуатацію та використовується за призначенням.

У якості доказу, що підтверджує товарність укладеної угоди представником позивача надані товарно-транспортні накладні за березень 2010 р., відповідно до яких здійснювалась поставка товару за накладними№ГТ200,201, 205,204, 189, 207,206, 208-210, 203,211, 214-215, тощо, проте вказані накладні суду надані не були, а пред?явлені товаро-транспортні накладні не відповідають вимогам Порядку заповнення товаро-транспортних накладних в частині порядку заповнення ТН після завантаження автомобіля та порядку заповнення вантажоодержувачем ТН, оскільки відсутні відомості про вантаж, які повинні заповнюватися таким чином:у графі 8 зазначаються реквізити документів, які водій одержує та передає Вантажоодержувачу разом із вантажем (товарні, залізничні накладні, сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо);у графі 9 -скорочено вказується вид тари, в якій перевозиться товар. У разі якщо товар не упаковано, ставиться «н/у»;у графі 10 -кількість зайнятих місць щодо кожного з наведених у графі 1 найменування вантажу та кожного виду упаковки. При перевезенні вантажу пакетами на піддонах зазначається кількість пакетів, при перевезенні вантажу навалом, насипом або наливанням вноситься відповідний запис і кількість місць не вказується;у графі 11 -спосіб визначення маси вантажу. У рядку «Зазначений вантаж...»ставиться відбиток пломби, якою провадиться пломбування вантажу.У рядку «Кількість місць»указується загальна кількість зайнятих вантажем місць.У рядку «Маса брутто, т»прописом зазначається кількість вантажу в тоннах з точністю до 0,01, у нижченаведеному рядку -посада, прізвище, ім'я та по батькові, підпис і штамп особи, відповідальної за відвантаження товару. У рядку «Прийняв водій-експедитор»-прізвище, ім'я та по батькові, а також підпис водія, яким він підтверджує:зразок відбитку пломби;кількість місць;масу вантажу.

Після прибуття автомобіля в зазначене для розвантаження місце відповідальна особа Вантажоодержувача під копіювальний папір заповнює розділ «Вантажно-розвантажувальні операції»так само, як це робив Вантажовідправник (див. вище). Ці записи здійснюються по рядку «Розвантаження». У рядку «Зазначений вантаж»ставиться відбиток пломби, якою провадиться пломбування вантажу.У рядку «Кількість місць»-загальна кількість зайнятих вантажем місць.У рядку «Маса брутто, т»прописом зазначається кількість вантажу в тоннах, у нижченаведеному рядку -посада, прізвище, ім'я та по батькові, підпис і штамп особи, відповідальної за розвантаження товару.У рядку «Здав водій-експедитор»-прізвище, ім'я та по батькові, а також підпис водія. Цим підписом водій підтверджує:зразок відбитку пломби;кількість місць;масу вантажу;номери відвантажених контейнерів;здавання вантажу. У рядку «Прийняв»відповідальна особа записує свою посаду, прізвище, ім'я та по батькові, штамп і підпис, яким засвідчує отримання вантажу.

Подорожній лист є первинним документом, що підтверджує витрати. Для ведення бухгалтерського обліку, а також для оцінки ефективності експлуатації кожної одиниці автомобільного транспорту застосовуються подорожні листи. Правильність заповнення подорожніх листів вантажних автомобілів має для підприємства ключове економічне значення. При перевезенні вантажів, що передбачають відрядну, а також погодинну оплату виконаної роботи, застосовуються подорожні листи форми N 4-з і N 4-п, в яких необхідно заповнити всі поля і рядки. Бланк подорожнього листа заповнюється виключно диспетчерською службою автопідприємства. У числі відомостей, що вносяться диспетчером по роботі з вантажним транспортом в дорожній лист, обов'язково зазначаються реєстраційні дані автомобіля і причепа, якщо такий потрібний для виконання завдання, вказується також завдання водієві: відстань і час подачі автомобіля під навантаження до замовника, відстань перевезення вантажів, кількість поїздок з вантажем і кількість перевезених тонн, згідно завдання. Спираючись на дані в завданні, диспетчер розраховує необхідну для виконання завдання кількість палива, а результат розрахунків вказує у графі "Видати паливо", після чого ставить свій підпис. Після отримання водієм подорожнього листа у диспетчера, він проходить медичне обстеження на предмет допуску до роботи. Про що медиком робиться відмітка у відповідному розділі подорожнього листа і потім ставиться особистий підпис. Перед виїздом на лінію, автомобіль перевіряється випусковим механіком автопідприємства, який також у відповідному розділі робить відмітку про справність автомобіля і ставить свій підпис. Далі в процесі роботи відмітки в дорожньому листі вносяться вже уповноваженою на те особою - представником замовника, який відзначає прибуття та вибуття автомобіля. Також вказує фактичний обсяг виконаних перевезень вантажів. В даному випадку заповнюються: відривний талон і відповідні розділи на зворотному боці подорожнього листа, додаються товарно-транспортні накладні, підписані водієм, як представником автопідприємства, а також і представником замовника, підпис якого засвідчується печаткою або штампом. Наказом Мінтрансу України та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346 затверджено типові форми подорожнього листа вантажного автомобіля: -типова форма N 1 (міжнародна) - подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні; -типова форма N 2 (що діє у межах України) -подорожній лист вантажного автомобіля. Надані представником позивача у якості первинних облікових документів подорожні листи, хоча і мають ознаки легітимності, проте не приймаються судом до уваги, з огляду на відсутність в них прізвища, ім?я по батькові диспетчера, механика, особи-медичного працівника, який здійснив огляд водія та допуск до виконання завдань, а також номерів товаро-транспортних накладних, відповідно до яких здійснювалось перевезення вантажу, відсутності зазначення кількості перевезених тонн вантажу та відмітки в дорожньому листі уповноваженого на те представника замовника, який відзначає прибуття та вибуття автомобіля.

Суд також зважає на те, що позивачем не надано жодного документу первинного обліку, який би засвідчував факт отримання товарів на складі матеріально відповідальною особою позивача, облік руху товарів на складі у розрізі кожного окремого найменування товару у день завершення кожної операції отримання або відпуску товарів, а також документів, які б засвідчували зберігання товару на складах з оформленням партійних карток. Такі документи складаються на кожну партію товарів для контролю за надходженням та відпуском за кількістю, масою, ґатунками, вартістю товарів, отриманих як окрема партія за єдиним транспортним документом, а також документів, що підтверджують відпускання товарів зі складу, узагальнені підсумки руху товарів на складі протягом певного календарного періоду, дані перевірок тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що державна політика у сфері податкових відносин визначається загальними принципами, основні з яких це обов'язковість сплати встановлених законом податків та зборів; рівність усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної приналежності, форми власності юридичної особи; невідворотності настання визначеної законом відповідальності, у разі порушення податкового законодавства; єдиний підхід до встановлення податків і зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII (далі по тексту Закон України №509-XII), на податкову службу покладається обов'язок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 3 Закону України №509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Проаналізувавши надані документи, матеріали, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням та співставивши їх з діями податкового органу, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 серпня 2012 р.