Вирок № 26098425, 04.09.2012, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2012 Справа №1915/13846/2012 Тернопільській міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Гуменного П.П.

при секретарі Кришталович Л.Б.

за участю прокурора Голомші М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, раніше не судимого

за ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на початку квітня 2012 року перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 та прибираючи в своєму житловому будинку, що розташований за вказаною адресою, випадково знайшов пенсійне посвідчення інваліда 2 групи НОМЕР_1, видане 03.03.2004 року Лановецьким Управлінням пенсійного фонду України на ім'я його батька ОСОБА_2, який помер в 2004 році. Знаючи, що дане посвідчення дає ряд передбачених законом пільг, зокрема - безкоштовного проїзду в приміському залізничному транспорті, ОСОБА_1 керуючись корисливими міркуваннями, вирішив привласнити дане посвідчення собі з метою його подальшого використання.

Після цього ОСОБА_1, знайшовши свою стару фотокартку по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, таємно від членів своєї сім'ї власноручно вклеїв в знайдене ним пенсійне посвідчення інваліда 2 групи НОМЕР_1, видане 03.03.2004 року Лановецьким Управлінням пенсійного фонду України на ім'я його батька ОСОБА_2 своє фото, чим підробив вказане посвідчення з метою його подальшого використання для безоплатного проїзду.

Крім цього, 19 липня 2012 року близько 6 год. 30 хв. ОСОБА_1 по зупиночному пункті Вишгородок Лановецького району Тернопільської області здійснив посадку в приміський дизель-поїзд № 6241 сполученням „Ланівці-Тернопіль" з метою доїхати до м. Тернопіль. Проте під час перевірки наявності безквиткових пасажирів відразу ж після прибуття дизель-поїзда до зупиночного пункту Курники Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 пред'явив провідникам-кондукторам цього поїзда та працівникам міліції вищевказане пенсійне посвідчення інваліда 2 групи НОМЕР_1 видане 3.03.2004 року Лановецьким Управлінням пенсійного фонду України, на ім'я його батька ОСОБА_2 з метою ухилення від оплати за проїзд. В даному посвідченні виявлено ознаки підробки, а саме зміни первинного змісту документа (підчистка та подальша дописка записів) та переклеювання фотографії.

Однак, по прибуттю на ст.Тернопіль цей підроблений документ було у нього вилучено працівниками міліції.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повідомив, що вину у вчинених злочинів визнає в повному обсязі, все дійсно відбувалось так, як описано в обвинувальному висновку. Він дійсно по місцю свого проживання виявив посвідчення інваліда, котре належало його покійному батьку. Знаючи , що дане посвідчення дає право на безоплатний проїзд в громадському транспорті, він вирішив його використовувати. З цією метою переклеїв у посвідчення фото батька на своє та домалював на ньому печатку. Таким чином, підробивши посвідчення, інколи його використовував для безоплатного проїзду в громадському транспорті.

19 липня 2012 року під час проїзду з пункту Вишгородок»до м. Тернополя в приміському дизель-поїзді сполученням «Ланівці- Тернопіль він пред'явив вищевказане посвідчення кондукторам та працівникам міліції. Однак останні виявили, що посвідчення було підробленим, у зв'язку із чим воно було вилучено, а він доставлений у відділок міліції для надання пояснень.

Злочин скоїв у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

У скоєному щиро розкаюється, просить його суворо не карати. Одночасно заявив, що постійного джерела доходу у нього немає, а тому він не в змозі буде сплатити штраф.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні злочинів згідно пред'явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду відповідно до ст.299 КПК України, про що не заперечив прокурор.

Аналізуючи вищевказані докази в їх повній сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та вважає, що його дії слід кваліфікувати за:

- ч.1 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такі документи і яке надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем;

- за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 за сукупністю злочинів суд, відповідно до вимог ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи та вважає за доцільне призначити йому покарання у вигляді обмеження волі.

Однак, з врахуванням пом'якшуючих його покарання обставин, а саме того, що він визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, є не судимим, сприяв розкриттю злочину, відсутності обставин, які б обтяжували покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без реального відбування основного покарання, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст.76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній -підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Речовий доказ -підроблене посвідчення інваліда 2-ї групи НОМЕР_1, видане 3 березня 2004 року Лановецьким Управлінням пенсійного фонду України на ім'я ОСОБА_2 з фотокарткою ОСОБА_1, котре зберігається при матеріалах справи -залишити при матеріалах справи.

Судові витрати необхідно стягнути з ОСОБА_1

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України та призначити йому за цими статтями покарання:

- за 1 ст.358 КК України -3 (трьох) місяців арешту;

- за ч.4 ст.358 КК України - 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді 1 року обмеження волі з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобов'язати засудженого ОСОБА_1, відповідно до ст.76 КК України, в період дії іспитового строку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Речовий доказ -підроблене посвідчення інваліда 2-ї групи НОМЕР_1, видане 3 березня 2004 року Лановецьким Управлінням пенсійного фонду України , на імя ОСОБА_2 з фотокарткою ОСОБА_1, котре зберігається при матеріалах справи -залишити при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у справі в сумі 588, 48 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС україни в Тернопільській області (банк одержувача: УДК в Тернопільській області , МФО -838012, ЄДРПОУ 24524727, розрахунковий рахунок - 31256272210463) за проведення технічного дослідження документів №1-1186/12.

Апеляція на вирок може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області до апеляційного суду Тернопільської області.

Головуючий суддяП. П. Гуменний