Постанова № 26086268, 18.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 5021/877/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Бондаренко В.П. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Фанта Т.О., дов. №15-118 від 11.01.12 року

відповідача - Коробейник А.В., дов. б/н від 03.02.12 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2692С/1-28) на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2012 року у справі №5021/877/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Довіра 2008», с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області;

про стягнення 5089,64 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 року позивач - ПАТ «Сумихімпром" звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008», в якій, з урахуванням наданої 04.07.2012 р. заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути на його користь з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно з умовами договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 р. в розмірі 5089,64 грн. штраф в розмірі 4774,45 грн., витрати, понесені на проведення експертизи в розмірі 471,36 грн. та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.07.2012 р. у справі № 5021/877/12 (суддя Резніченко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'яcування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідач не виконував обов"язку щодо поточного ремонту орендованого транспортного засобу, у зв"язку з чим після закінчення договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 р. передав позивачеві об"єкт оренди у стані, гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, що підтверджується актом приймання передачі від 30.06.2011 року, актом обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року та висновком № 889 експертного товарознавчого дослідження від 23.03.2012 року.

А тому, на думку позивача, з урахуванням вимог статті 22 Цивільного кодексу України, пунктів 7.1 та 9.3 договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 р., відповідач має сплатити позивачеві штраф в розмірі 4774,45 грн. та вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 5089,64 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Бондаренко В.П., суддя Пелипенко Н.М.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 18.09.2012 року на 11:30 год.

У судовому засіданні 18.09.2012 року позивач підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 18.09.2012 року проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідно до висновку № 889 експертного товарознавчого дослідження від 23.03.2012 року показання п"ятизначного механічного одометра станом на 23.03.2012 року вказували на показник П=68083, тоді як відповідно до акту обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року автомобіль мав пробіг 268000 км.

До того ж, що відповідно до висновку № 889 експертного товарознавчого дослідження від 23.03.2012 року встановлена ринкова вартість автомобіля 16210,50 грн. тоді як на момент укладення договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 р. вартість цього транспортного засобу становила відповідно до експертної оцінки 9548,91 грн.

Вказані обставини на думку відповідача, свідчать про те, що зазначені у висновку № 889 експертного товарознавчого дослідження від 23.03.2012 року дані суперечать положенням договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 р., а також про те, що позивач втручався в работу механічного транспортного засобу після його повернення йому відповідачем.

Також вказує на те, що транспортний засіб був повернутий відповідачем позивачеві 30.06.2011 року, а із заявою до Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса про проведення дослідження позивач звернувся 12.03.2012 року, тобто більше ніж через 8 місяців після вибуття зазначеного транспортного засобу із володіння відповідача.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.06.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром», орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Довіра 2008», орендарем, було укладений договір оренди транспортного засобу № 20/1388, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в тимчасове строком до 01.06.2010 року платне користування автомобіль марки ВАЗ 21043, 1995 року випуску, державний номер ВМ 3734 АА.

01.02.2011 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 року, відповідно до умов якої пункт 4.1 вказаного договору, який визначав строк його дії, викладено в новій редакції, згідно, з якою договір дійсний з моменту його підписання та діє до 01.03.2011 року.

Факт приймання відповідачем автомобіля в користування був засвідчений двостороннім приймально-здавальним актом від 03.06.2008 року, в якому визначений стан автомобілю, та актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.06.2008 року (додаток № 1 до договору).

30.06.2011 року, у зв'язку із закінченням строку дії договору, відповідач повернув транспортний засіб позивачу.

Факт повернення автомобіля підтверджується актом приймання-передачі з оренди транспортного засобу від 30.06.2011 року, а технічний стан об'єкту оренди -актом обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року.

12.03.2012 року позивач звернувся із заявою до експертної установи - Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. про проведення автотоварознавчого дослідження.

При цьому, позивачем на вирішення дослідження були поставлені питання про визначення ринкової вартості транспортного засобу (об'єкта оренди) станом на 01.06.2008 року, станом на момент проведення дослідження, а також питання про визначення вартості відновлювального ремонту автомобілю, який знаходився в оренді у відповідача.

23.03.2012 року зазначеною експертною установою був складений висновок № 889 експертного товарознавчого дослідження, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобілю не момент проведення дослідження складає 5089 грн. 64 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позову посилається на те, що відповідач в порушення умов пункту 7.1. договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року та статті 785 Цивільного кодексу України повернув орендований транспортний засіб у стані, гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Тому, як вважає позивач, відповідач зобов'язаний згідно із вимогами статті 22 Цивільного кодексу України, відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості відновлювального ремонту 5089 грн. 64 коп., який визначений експертною установою, та витрати на проведення експертизи у сумі 471 грн. 36 коп.

Крім цього, у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач заявив також вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4779 грн. 45 коп., нарахованого відповідно до умов пункту 9.3. договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року, відповідно до якого у разі повернення автомобіля в стані гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, орендар повинен сплатити штраф в розмірі 50% від вартості автомобіля.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов"язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми , що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Слід зазначити, що пунктом 7.1. договору № 20/1388 від 02.06.2008 року встановлено, що автомобіль повинен бути повернутий у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Як вже зазначалося вище, після закінчення умов договору сторонами було підписано акт обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року, згідно з яким певні деталі мехенізму автомобілю потребують ремонту та знаходяться в незадовільному стані.

При цьому, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, вимоги про відшкодування збитків згідно з умовами договору оренди позивачем було заявлено лише через вісім місяців після повернення автомобіля із оренди, тоді як при підписанні акта обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року таке питання позивачем не ставилося.

Крім того, слід зазначити, що транспортний засіб був повернутий відповідачем позивачеві після закінчення договору оренди згідно з актом приймання - передачі 30.06.2011 року, тоді як із заявою про проведення дослідження позивач звернувся 12.03.2012 року, тобто більше ніж через 8 місяців після вибуття зазначеного транспортного засобу із володіння відповідача.

При цьому, позивач не довів факту відсутності експлуатації даного транспортного засобу самим позивачем або іншими особами та факту невтручання у механізм автомобілю з 30.06.2011 року - моменту повернення відповідачем об"єкту оренди позивачеві і до 12.03.2012 року - моменту звернення позивача із заявою ро проведення дослідження.

До того ж, згідно з актом обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року на момент повернення відповідачем позивачеві об"єкту оренди пробіг автомобіля складав 268000,00 грн., тоді як відповідно до висновку № 889 експертного товарознавчого дослідження від 23.03.2012 року показання п"ятизначного механічного одометра на момент огляду складає 68083,00 км., що свідчить про технічне втручання у роботу механізму вказаного транспортного засобу після вибуття його з володіння відповідача у володіння позивача.

Окрім цього, як вже заначалося вище відповідно до вимог пункту 7.1 договору оренди, на порушення якого відповідачем вказує позивач, орендодавець у разі припинення договору зобов"язаний повернути орендарю автомобіль у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

У пункті 1.1 договору оренди та висновку № 889 експертного товарознавчого дослідження від 23.03.2012 року роком випуску орендованого транспортного засобу є 1995 рік, тобто вік цього транспортного засобу на момент його повернення відповідачем позивачу після закінчення договору оренди складав більше ніж 16 років.

Проте, позивач не довів жодними доказами, що зміна технічного стану автомобіля, вік якого на момент його повернення відповідачем позивачеві складав більше ніж 16 років, не була наслідком саме нормального фізичного зносу, який не обумовлений протиправними діями відповідача.

Отже, з урахуванням наведених обставин, позивачем не доведено факту погіршення технічних характеристик орендованого транспортного засобу (яким обумовлена необхідність здійснення його ремонту) у зв"язку із протиправними діями відповідача, тобто не доведено наявності такого невід"ємного елементу складу господарського правопорушення, як існування прямого причинно-наслідкового зв"язку між діями відповідача та збитками.

А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для стягнення 5089,64 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Крім того, відповідно до 9.3 договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року у разі повернення автомобіля в стані, гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, орендар повинен сплатити штраф в розмірі 50% від вартості автомобіля. Однак, позивач не довів факту погіршення технічних характеристик орендованого транспортного засобу у зв"язку із протиправними діями відповідача, що унеможливлює стягнення з відповідача зазначеного штрафу .

До того ж, зі змісту заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивач нарахував відповідачеві суму встановленого пунктом 9.3. договору оренди штрафу, виходячи з вартості орендованого транспортного засобу, визначеної висновком № 889 експертного товарознавчого дослідження від 23.03.2012 року.

Однак, пунктом 1.5 договору оренди вартість орендованого автомобіоля вже була узгоджена сторонами і згідно із експертною оцінкою становила 9548,91 грн.

При цьому, з урахуванням положень статті 213 Цивільного кодексу України, зміст окремої частини правочину визначається обов"язково у системному зв"язку із іншими його частинами, усім його змістом.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач нарахував суму штрафу, яка не відповідає умовам договору оренди № 20/1388 від 02.06.2008 року.

А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з позивача штрафу в розмірі 4774,45 грн.

Позивач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідач не виконував обов"язку щодо поточного ремонту орендованого транспортного засобу, у зв"язку з чим після закінчення договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 р. передав об"єкт оренди у стані, гіршому ніж на момент передачі його в оренду, що підтверджується актом приймання- передачі від 30.06.2011 року актом обстеження автотранспортного засобу від 30.06.2011 року та висновком № 889 експертного товарознавчого дослідження від 23.03.2012 року.

А тому, на думку позивача, з урахуванням вимог статті 22, пунктів 7.1 та 9.3 договору оренди ранспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 р., відповідач має сплатити позивачеві штраф в розмірі 4774,45 грн. та вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно з умовами договору оренди транспортного засобу № 20/1388 від 01.06.2008 р. в розмірі 5089,64 грн.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, оскільки, як вже зазначалося вище, позивач не довів ані місцевому господарському суду, ані господарському суду апеляційної інстанції факту відсутності експлуатації даного транспортного засобу самим позивачем або іншими особами та факту невтручання у механізм автомобілю з моменту повернення відповідачем об"єкту оренди позивачеві і до 12.03.2012 року- моменту звернення позивача із заявою ро проведення дослідження, тобто позивач не довів наявності прямого причинно-наслідкового зв"язку між діями відповідача та збитками.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2012 р. у справі № 5021/877/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.09.2012 року.

Головуючий суддя (підпис) Шепітько І.І.

Суддя (підпис) Бондаренко В.П.

Суддя (підпис) Пелипенко Н.М.