Рішення № 26085166, 11.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.12 р. Справа № 5006/41/23/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Керуюча компанія Куйбишевського району м.Донецька», м.Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 8176,50 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Сейранян А.Р.

Від відповідача: не прибув

Комунальне підприємство «Керуюча компанія Куйбишевського району м.Донецька», м.Донецьк (далі -Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (далі -Відповідач), про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 10 068,65 гривень, в т.ч. 8 858,28 гривень - сума боргу за договором оренди, 1210,37 гривень - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Донецька №608 (рег. 1074) від 01.09.2007р.

Позивач 10.09.2012р. через канцелярію суду надав пояснення б/н від 10.09.2012р., відповідно до яких зазначив, що сума основного боргу на період з 01.09.2010р. по 31.05.2012р. складає 8176,50 гривень, пеня - 277,08 гривень, 3% річних - 54,34 гривень, а загальна сума заборгованості становить 8507,92 гривень.

Проте, вказані пояснення частково судом до уваги не приймаються, а саме в розмірі стягнення 3% річних в сумі 54,34 гривень, оскільки вони подані в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що до прийняття рішення позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідно до роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України постанова від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Предметом позову є стягнення заборгованості за договором оренди та пені. Позивач у поданих поясненнях додатково просить суд стягнути 3% річних, ця вимога є новою (додатковою) і повинна пред'являтися у самостійному позову.

Приймаючи до уваги викладене, суд розцінює пояснення позивача б/н від 10.09.2012р., як заяву про зменшення позовних вимог, та розглядає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 8176,50 гривень, пені в розмірі 277,08 гривень.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців." При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним, у зв'язку з чим справа розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розгляд справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

ВСТАНОВИВ:

01.09.2007р. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Донецька №608 (рег. 1074) (далі -договір оренди), згідно п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Донецького міського голови від 15.08.2007р. №951 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення - об'єкт оренди, розташований за адресою АДРЕСА_1, для розміщення магазину - 24,1 кв.м., про що складений акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.2 договору орендодавець одночасно з правом оренди нежилого майна (та їх окремої частини), надає орендарю право користування земельною ділянкою (її частиною) без виділення на місцевості (в натурі), на якому знаходиться об'єкт оренди в розмірі 25,22 кв.м.

Згідно пункту 9.1. договору він діє з 01.09.2007р. по 30.07.2010р.

31.07.2010р. сторони уклали додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої виклали п. 9.1 в наступній редакції: «Дію договору продовжити до винесення розпорядження Донецького міського голови».

Відповідно до п. 9.3 договору після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі розпорядження Донецького міського голови.

Згідно з п. 3.1. договору оренди за використання об'єкта оренди орендатору нараховується орендна плата і плата за використання земельною ділянкою (її часткою), розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку та порядку використання орендної плати за використання майна територіальної громади м.Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради №430 від 16.08.2006р. (зі змінами та доповненнями), місячний розмір якої відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною зазначеного договору (додаток № 3, 4) на дату підписання договору складає 592,15 гривень, з яких: орендна плата за об'єкт оренди - 473, 36 гривень, ПДВ - 94,67 гривень, а разом 568,03 гривень; плата за земельну ділянку (її частину) - 24,12 гривень.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа, місяця наступного за звітним. Орендодавець самостійно ділить чергову суму вартості орендної плати за використання майна на частини, передбачені методикою, та контролює їх перерахування в міський бюджет не пізніше 20 числа наступного за звітним. Орендар вносить оренду плату в розмірі 50% орендодавцю та 50% в міський бюджет.

Відповідно до п. 3.7. договору плата за користування земельною ділянкою (її частиною) під об'єктом оренди вноситься орендодавцем на розрахунковий рахунок міського (районного) бюджету щомісячно не пізніше 15 числа місяця поточного за звітним.

Із розрахунку позивача вбачається, що за період з 01.09.2010р. по 31.05.2012р. відповідачеві нарахована орендна плата в розмірі 8176,50 гривень -сума заборгованості з орендної плати перед позивачем, та яка до теперішнього часу не погашена.

У зв'язку із незадоволенням претензійних вимог позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8176,50 гривень, суму пені в розмірі 277,08 гривень, суму 3% річних в розмірі 54,34 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди №608 від 01.09.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного позивачем періоду стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати відповідно до умов договору оренди №608 від 01.09.2007р., що зумовлює висновки суду про необхідність задоовлення позовних вимогг в цій частині.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п. 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату орендних платежів орендатор виплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не виплачених орендних платежів за кожний день, але не більше розміру встановленого законодавством.

Позивач з посиланням на п.7.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню за відповідний період прострочення в сумі 277,08 гривень, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що позивачем нарахування пені здійснено правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги стосовно стягнення пені в розмірі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія Куйбишевського району м.Донецька», м.Донецьк, до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83049, АДРЕСА_2,84600, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Керуюча компанія Куйбишевського району м.Донецька" (83012, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 214а; ЄДРПОУ 04543921; р/р 26006060163295 у філії „Куйбишевське відділення Промінвестбанку в м.Донецьку", МФО 335548) заборгованості в розмірі 8176,50 гривень, суму пені в розмірі 277,08 гривень, судовий збір в сумі 1609,50гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.09.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.