Постанова № 26084584, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/28899/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Корженковій І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Сервіс" (далі -Товариство)

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.07.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-2206/10/1970

за позовом Товариства

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Тернопільська ОДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -Федірка В.С.,

відповідача -Булахтіна Г.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 27.11.2009 № 0000712309/0/71593, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 825 816 грн. (у тому числі 550 544 грн. за основним платежем та 275 272 грн. за штрафними санкціями), податкового повідомлення-рішення від 18.02.2010 № 0000162309/1/11099, за яким Товариству донараховано 11548 грн. штрафних санкцій, та рішення Тернопільської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 25.01.2010 № 2907/7/25-011.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.07.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, у позові відмовлено. У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що погодження органом місцевого самоврядування тарифів на послуги з перевезення осіб пасажирським транспортом не підпадає під поняття «регулювання тарифів»у розумінні підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на застосування податкової пільги, запровадженої цією нормою Закону.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що погодження органом місцевого самоврядування в установленому порядку тарифів є однією з форм їх регулювання, а тому позивач правомірно користувався пільгою зі сплати ПДВ на підставі підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 названого Закону.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 3.06.2009, оформлену актом від 16.11.2009 № 7064/23-920/32148333, за наслідками якої було позивачеві було донараховано оспорювані суми податкових зобов'язань з ПДВ за названими податковими повідомленнями-рішеннями.

Підставою для цих донарахувань став висновок податкового органу про безпідставне застосування позивачем податкової пільги, передбаченої підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, у перевіреному періоді на підставі договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Тернополі у звичайному режимі руху, укладених Товариством (перевізник) та Департаментом житлово-комунального господарства, екології і транспорту Тернопільської міської ради (замовник), позивачем надавалися послуги з перевезення пасажирів на міських маршрутах. При цьому тарифи на оплату вказаних послуг погоджувалися відповідними рішеннями Тернопільської міської ради.

За змістом підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

На думку податкового органу, з якою погодилися попередні судові інстанції під час розгляду даної справи, оскільки господарські операції з перевезення пасажирів здійснюються позивачем за тарифом, погодженим рішенням Тернопільської міської ради, а не врегульованим органом місцевого самоврядування, то підстави для поширення дії наведеного припису Закону на спірні правовідносини відсутні.

Однак здійснене судами тлумачення наведеної правової норми не ґрунтується на її змісті, позаяк судами було безпідставно звужено поняття регулювання процесу ціноутворення.

Так, згідно з підпунктом 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З наведеного законодавчого положення випливає, що погодження тарифів поряд із їх встановленням та затвердженням є однією з форм регулювання цін як адміністративного впливу органу місцевого самоврядування на процес ціноутворення у відповідній сфері діяльності. Адже погодження суб'єктом господарювання тарифів на послуги з перевезення осіб пасажирським транспортом є обов'язковою умовою провадження даного виду господарської діяльності.

А відтак оскільки позивач під час надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом керувався тарифами, врегульованими Тернопільською міською радою шляхом їх погодження у межах визначеної законом компетенції, то позивач цілком правомірно скористався податковою пільгою, передбаченою підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», під час оподаткування операцій з поставки цих послуг. Наведене виключає правомірність донарахування Товариству податкових зобов'язань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Водночас рішення Тернопільської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 25.01.2010 № 2907/7/25-011 не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, позаяк це рішення саме по собі не породжує будь-яких правових наслідків для платника, не змінює стану його суб'єктивних прав та не створює додаткових обов'язків, тобто не має ознак, притаманних акту індивідуальної дії. А відтак провадження у справі в частині оскарження цього рішення підлягає закриттю відповідно до пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Сервіс" задовольнити частково.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-2206/10/1970 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.11.2009 № 0000712309/0/71593 та від 18.02.2010 № 0000162309/1/11099.

3. В іншій частині провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько