Ухвала суду № 26084472, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-21495/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009

у справі №2-а-1861/08/1/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Елекромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА"

до 1. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

2.Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

за участю Прокуратури в Автономній Республіці Крим

про стягнення бюджетної заборгованості з податку па додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Елекромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" (далі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів -Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення з державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 353863,35 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2008, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009, позов з урахуванням уточнених позовних вимог задоволений.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками звітного періоду за січень 2008 року, внаслідок здійснення експортних операцій, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування, у зв'язку з чим ним прийнято рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування.

19.02.2008 позивач подав до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з ПДВ за січень 2008 року, в якій було заявлено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 762567,00 грн.

Також, позивачем 19.02.2008 пред'явлений до ДПІ м. Сімферополя розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 762567,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що частина суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року у розмірі 408703,65 грн. була перерахована на поточний рахунок позивача, однак сума у розмірі 353863,35 грн., у встановлений Законом України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строк, відповідачем не відшкодована.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статі 1 Закону).

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону, бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами здійсненої відповідачем-1 виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за січень 2008 року, була складена довідка № 307/23-4/20732066 від 11.04.2008, в якій зазначено, що порушень податкового законодавства не встановлено; сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2008 року склала 762567 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.п. 7.7.6 п.7.7. ст. 7 вказаного Закону, орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі про те, що відповідно до Наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003 «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам»суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначеним наказом визначені конкретні обставини, при яких обов'язкові зустрічні перевірки по ланцюгу постачання до виробника, в частині віднесення останнім сум ПДВ, виділених у податкових накладних, до складу податкових зобов'язань відповідного періоду, або імпортера, в частині встановлення сплати ПДВ до бюджету, а такі обставини в діяльності позивача не встановлені.

Слід зазначити, що посилання відповідача-1 про неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування, у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по основним постачальникам, суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, Наказ ДПА України № 196 від 24.04.2003, на який посилається відповідач-1 як на підставу для відмови у наданні позивачу висновку, не зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України «Про податок на додану вартість», яким і повинна керуватися ДПІ у м. Сімферополі АР Крим при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки, згідно зі ст. 8 Конституції України, визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі й у спосіб, передбачені Конституцією й законами України.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль