Ухвала суду № 26084458, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-1367/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008

у справі №2-а-27/07 (22-а-5556/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростеньський щебзавод"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Коростеньський щебзавод" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.05.2007 №0000172301/3 задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2006 і валютного законодавства за період з 01.09.2004 по 30.06.2006, складений акт перевірки від 31.10.2006 № 91/23-01/01374567, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі чого винесено оскаржуване рішення №0000912332 від 12.03.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (нарахування пені) в сумі 83228,05 грн.

На підставі акту перевірки від 31.10.2006 № 91/23-01/01374567, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2007 № 0000172301/3, яким донараховано зобов'язання з податку на прибуток в сумі 84450 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 42225 грн., а сього 126675 грн. Вказане рішення-повідомлення було винесено, у зв'язку з порушенням вимог ст. 4, ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" зі мінами та доповненнями та відповідно до підпункту „б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами" зі змінами і доповненнями , а саме, що позивачем до складу валового доходу було включено не всю суму реалізованої продукції на експорт згідно договорів комісії від 07.08.2003 за №2, від 03.01.2004 за №4, від 04.01.2005 за №4-05 на загальну суму 337,8 тис. грн., в тому числі за 2 півріччя 2004 року -176,4 тис. грн., за 1 квартал 2005 року -161,4 тис. грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач уклав договори комісії на продаж продукції за №2 з АТЗТ «Інтермаркет»з відповідними додатками від 01.02.2004, 04.03.2004, 21.04.2004, 20.07.2004, 01.10.2004, №4 на продаж продукції з АТЗТ «Інтермаркет»та додаткову угоду до договору комісії №4 від 03.01.2004, №4-05 з АТЗТ «Інтермаркет»на продаж продукції та додаткову угоду до договору комісії №4-05 від 04.01.2005, відповідно до умов яких комісіонер (АТЗТ «Інтермаркет») зобов'язується за дорученням комітента (Позивач) здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції на експорт, укласти договір з декларантом на декларування вантажу та сплачувати митні платежі. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою на експорт з України. Комісіонер щомісячно надає комітентові акти виконаних робіт по договору. Комітент зобов'язаний надати комісіонеру майно призначене для комісії. Передача майна здійснюється актом. Витрати на транспортування та оформлення несе АТЗТ «Інтермаркет». За виконане доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 2.5% від суми гран продукції, передбаченої згідно цього договору. Відповідно до додаткових угод до договору комісії, сторони доповнили договори п.1.5 наступного змісту: «якщо комісіонер укладе угоду на умовах більш вигідних, ніж зазначені комітентом, то вся вигода належить комісіонеру».

Надалі комісіонер укладав експортні контракти від імені позивача та здійснював експорт, переданого йому позивачем, товару у відповідності до договору комісії.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч. 3 ст. 1012 ЦК України, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Частиною 1 ст. 1013 ЦК України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Матеріали справи свідчать, що комісійна плата комісіонеру була визначена у розмірі 2,5 відсотків від реалізованої продукції. Комітент повністю розрахувався з комісіонером, що було вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

Однак, крім комісійної винагороди, комісіонер отримував додаткову винагороду за договорами, які він укладав від імені позивача у випадках, коли продаж продукції здійснювався за ціною вищою за ціну, визначену договором комісії.

Згідно зі ст. 1014 ЦК України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

За наведених обставин, судом апеляційної інстанції було вірно встановлено, що додаткова винагорода, яка була одержана АТЗТ «Інтермаркет», є додатковою комісійною винагородою.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, іі континентальному шельфі, виключній(морській) економічній зоні, так і за її межами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що додаткова винагорода була правомірно не віднесена позивачем до складу валового доходу, оскільки вона належала АТЗТ «Інтермаркет».

Крім того, відповідно до довідки № 817/23-1 від 28.02.2007 року «Про результати виїзної перевірки АТЗТ МТФ «Інтермаркет»з питань правових відносин з ВАТ «Коростенськнй щебзавод»за період з 01.07.2004 по 30.06.2006, порушень податкового законодавства АТЗТ «Інтермаркет»не було виявлено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль