Ухвала суду № 26084433, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-45040/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Господарського суду Київської області від 15.07.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009

у справі № А18/261-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про скасування рішення-повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000912332 від 12.03.2008 та № 0000962332 від 05.06.2008 (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Постановою Господарського суду Київської області від 15.07.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної в період з 26.02.2008 по 29.02.2008 відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань взаємовідносин з турецькою фірмою TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.»в період з 27.09.2007 по 13.02.2008, складений акт від 03.03.2008 № 268/220-30467889, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі чого винесено оскаржуване рішення №0000912332 від 12.03.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (нарахування пені) в сумі 83228,05 грн.

Також, позивач просив визнати недійсним рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000962332 від 05.06.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, з наступних підстав.

У грудні 2007 року та у березні 2008 року відповідачем проводилися невиїзні документальні перевірки позивача з питань правових відносин з турецькою фірмою TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.», за результатами яких були складені акти від 03.12.2007 року №2224/220/30467889 та від 03.03.2008 року №268/220-30467889 та застосовані штрафні санкції.

З 27.05.2008 по 30.05.2008 відповідачем була проведена виїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з турецькою фірмою N TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.»а період з 01.01.2007 по 13.02.2008, за результатом якої був складений акт №752-22/30467889 від 30.05.2008 та прийняте рішення № 0000962332 від 05.06.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 151460,79 грн.

Згідно вказаного акту №752-22/30467889 від 30.05.2008 податкова інспекція, переглянувши акти перевірки від 03.12.2007 №2224/220/30467889 та від 03.03.2008 №268/220-30467889, збільшила донараховані суми пені за порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зазначених в актах перевірок від 03.12.2007 №2224/220/30467889 та від 03.03.2008 №268/220-30467889.

Отже, як вбачається зі змісту акту перевірки №752-22/30467889 від 30.05.2008, її предметом були операції, які вже розглядалися при невиїзних документальних перевірках у грудні 2007 року та у березні 2008 року, за яких позивачу були нараховані штрафні санкції податковими рішеннями від 11.12.2007 № 0000802332 та №0000912332 від 12.03.2008.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 27.04.2005 року між позивачем (Покупець) та турецькою фірмою TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.»(Продавець) був укладений Контракт міжнародної купівлі-продажу № 05 DTUB134 на поставку обладнання, 01.08.2007 була укладена Додаткова угода №15, відповідно до якої продавець частково виробляє, комплектує та постачає обладнання для пташників, а також запчастини до них.

Згідно пункту 1 Додаткової угоди №15 від 01.08.2007, Продавець прийняв на себе зобов'язання частково виробити, укомплектувати та поставити на адресу позивача обладнання для пташників, а також запчастини до них, строк поставки якого не повинен перевищувати 50 календарних днів з моменту здійснення Покупцем 100% передплати.

14.11.2007 сторонами Контракту була укладена Додаткова угода №15/1, відповідно до якої сторони домовились змінити порядок оплати, а саме передплату 100 % замінити на аванс в розмірі не менше ніж 30 % від суми вартості обладнання по Додатковій угоді №15 від 01.08.2007 до Контракту міжнародної купівлі-продажу № 05 DTUB134 від 27.04.2005, а також збільшити термін поставки обладнання до 180 днів.

27.09.2007 продавцю перераховано передплату у вигляді авансу в сумі 143071,74 Євро.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що граничний термін розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом настав 26.12.2007, однак, як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідного обґрунтованого розрахунку не надав, а враховуючи, що термін поставки обладнання був продовжений до 180 днів 14.11.2007 відповідно до Додаткової угоди №15/1, граничний термін припадає на 2008 рік, зокрема, на 27.03.2008.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції чинній на дату укладення Додаткової угоди №15/1 від 14.11.2007), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивач звернувся до Міністерства економіки України з відповідними листами №1116 від 25.12.2007, №23 від 16.01.2008 та № 31 від 21.01.2008, в яких ставилося питання щодо надання висновку про можливість продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, яка передбачає поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

За результатами розгляду зазначених звернень, листом від 08.02.2008 за №102-41/8 Міністерство економіки України повідомило про те, що, оскільки передбачений термін поставки не перевищує 180 календарних днів, то зазначені зовнішньоекономічні операції не потребують висновку Мінекономіки щодо продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Зокрема, у своїй відповіді було зроблене посилання на те, що з 01.01.2008 року набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями», відповідно до яких строк відстрочення імпортних операцій збільшується до 180 календарних днів.

Наведене, також, підтверджується роз'ясненням Національного банку України (лист НБУ №28-311/4677-13526 від 24.12.2007), в якому зазначається, що на незавершені станом на 01.01.2008 розрахунки за експортними та імпортними операціями повинні поширюватися норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який встановлює 180-денний термін розрахунків.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок Міністерства економіки України від 21.03.2008 №103, згідно якого контракт міжнародної купівлі-продажу № 05 DTUB134 від 27.04.2005 з урахуванням додаткових угод № 15 від 01.08.2007 та № 15/1 від 14.11.2007, укладеного позивачем з турецькою фірмою TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.», віднесено до договорів поставки складних технічних виробів, і відповідно, строки розрахунків за даною імпортною зовнішньоекономічною операцією продовжено до 23.06.2008.

Доводи відповідача про те, що у висновку Міністерства економіки №103-102/2008 від 21.03.2008 термін строків розрахунків за вищевказаним контрактом продовжено з 26.03.2008 по 23.06.2008, а за період, по якому нараховувалась пеня в акті перевірки з 27.12.2007 по 13.02.2008, термін строків розрахунків не продовжувався, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як було вірно встановлено судом першої інстанції, 180-денний термін розрахунків за додатковою угодою припадає на 26.03.2008, що погоджено Міністерством економіки України у відповідних листах, у висновку ж розглядалось питання додаткового продовження терміну розрахунків.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (далі -ГК України) адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, зокрема, за порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності, застосовуються за ініціативою уповноважених органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, необхідною умовою відповідальності є вина позивача у недотриманні встановленого законодавством порядку продовження термінів виконання зовнішньоекономічного контракту, яка може виражатись у формі умислу чи необережності, що з врахуванням особливостей, передбачених Законом правил здійснення господарської діяльності, може виражатись в свідомому, навмисному ігноруванні вимог Закону, недбалому відношенні до встановлених обов'язків чи невжитті необхідних і можливих заходів для отримання висновку центрального органу виконавчої влади.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач звертався за відповідним висновком до Міністерства економіки України, яке надало відповідь у формі листа, зазначивши про відсутність необхідності розгляду питання про продовження спірних термінів позивача. Таким чином, позивач не отримав відповіді у формі висновку із-за незалежних від нього обставин, зокрема, відповідного рішення органу виконавчої влади, на який позивач не має засобів впливу чи примусу.

За наведених обставин, оскільки позивачем були вжиті всі, залежні від нього та передбачені Законом заходи для недопущення господарського правопорушення, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування відповідальності.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області - відхилити.

Постанову Господарського суду Київської області від 15.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль