Ухвала суду № 26084119, 30.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/19193/11

№ К/9991/14680/11, К/9991/19193/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Вербицької О.В., Островича С.Е.,, при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та заступника прокурора Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011

у справі № 2а-13733/09/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (СДПІ)

до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

за участю заступника прокурора Дніпропетровської області

про стягнення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Кривому Розі звернулась до адміністративного суду з позовом до ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»про прийняття рішення про сплату ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 118361826,60 грн. (основний платіж) та про стягнення з ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі - ВАТ «Південний ГЗК») на користь держави податку на додану вартість в сумі 118361826,60 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Висновок судів вмотивований тим, що СДПІ не дотримано процедуру визначення податкового зобов`язання за непрямими методами, встановлену пунктом 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), а саме: в акті перевірки від 25.06.2007 відсутні посилання на прийняття рішення про застосування непрямих методів; вказана СДПІ підстава визначення відповідачу суми податкових зобов'язань в зазначеній сумі із застосуванням непрямих методів (не підтвердження відповідачем даних податкового обліку документами обліку) не відповідає встановленим в судовому процесі фактичним обставинам; продаж ВАТ «Південний ГЗК»продукції (агломерату залізорудного, концентрату залізорудного агломераційного) у січні -грудні 2006 року ТОВ «Компанія «Енергоальянс»»здійснений за цінами, вищими за її собівартість, що свідчить про прибутковість господарської діяльності відповідача. За висновком суду, СДПІ не доведено факт реалізації ТОВ «Компанія «Енергоальянс»»вказаної продукції за цінами, нижче за звичайні ціни, оскільки довід щодо невідповідності цін реалізації продукції рівню звичайних цін обґрунтований порівнянням цін реалізації в ланцюгу наступних поставок до кінцевих споживачів - ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»та ВАТ «ДМК ім. Дзержинського», тоді як відповідач, окрім ТОВ «Компанія «Енергоальянс», реалізував та відвантажував цю ж продукцію іншим покупцям та іншим вантажоотримувачам.

У касаційних скаргах СДПІ у м. Кривому Розі та заступник прокурора Дніпропетровської області просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм пункту 1.18 ст.1, пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), підпунктів 1.20.1-1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційних скарг, відповідач просить залишити скарги без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що СДПІ у м. Кривому Розі було проведено позапланову перевірку ВАТ «Південний ГЗК», за наслідками якої складено акт від 26.06.2007 № 89/08-07/124/1/00191000 про порушення відповідачем пункту 4.1 ст.4, підпункту 6.1.1. пункту 6.1 ст.6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР при реалізації продукції (агломерату залізорудного, концентрату залізорудного агломераційного) ТОВ «Компанія «Енергоальянс»»у січні -грудні 2006 року за цінами, нижчими за звичайні ціни, внаслідок чого занизив обсяг продажу за вказані звітні податкові періоди на загальну суму 591809132,99 грн., а податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 118361826,60 грн. Визначення суми податкового зобов`язання здійснено за непрямим методом. При цьому база оподаткування контролюючим органом була визначена виходячи із цін на зазначену продукцію, визначених за методом оцінки доходу шляхом порівняння цін реалізації продукції ТОВ «Компанія «Енергоальянс»»з цінами її подальшої реалізації до кінцевих покупців (вантажоотримувачів) - ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»та ВАТ «ДМК ім. Дзержинського»- по ланцюгу поставок через посередників, які мають ознаки фіктивного підприємництва: ПП «Дахма», ПП «Сарія», ПП «Пріап», ПП «ЛФ «Актуаль-бізнес-гарант», ПП «Онега-5», ТОВ «Каштан-торг», ТОВ «Конус», ПП «Росток-1», ПП «Янус», ТОВ «Місячне сяйво», ПП «Джерело-В», ТОВ «Вікторія плюс», ВАТ «Приват Холдінг», ТОВ «Компанія «Ресурс»».

Відповідно до підпункту «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 цієї статті визначено, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Перелічені підстави для визначення податкового зобов`язання за непрямими методами є вичерпними, згідно з підпунктом 4.3.4 вказаного пункту застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Як на підставу застосування непрямого методу визначення суми податкових зобов`язань відповідачу контролюючий орган посилається на не підтвердження відповідачем даних податкового обліку (обсягу продаж) у деклараціях з ПДВ за податкові звітні періоди з січня по грудень 2006 року наявними документами обліку під час проведення документальної перевірки.

Однак, у судовому процесі встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки були надані договори, накладні, податкові накладні, залізничні квитанції, акти-приймання-передачі продукції, розрахункові документи, які підтверджують на підтверджують як сам факт операцій з поставки ТОВ «Компанія «Енергоальянс»»продукції, так і задекларовані відповідачем обсяги продажу, відповідність останніх умовам договорів поставок, а також суми податкових зобов'язань. Ці обставини не оспорюються позивачем.

Отже, судами попередніх інстанції зроблено правильний висновок про відсутність правових підстав, передбачених у підпункті 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону № 2181-ІІІ, для застосування непрямих методів визначення податкових зобов`язань.

Підпунктом 4.3.5 пункту 4.3 цієї статті визначено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

У судовому процесі встановлено, що в акті перевірки відсутнє посилання на рішення СДПІ про використання непрямого методу визначення податкового зобов`язання.

Крім того, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Оскільки цією нормою не зроблено виключення для випадку визначення податкового зобов'язання за непрямим методом, який теж передбачений статтею 4 Закону № 2181-ІІІ, прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення за непрямим методом суми податкових зобов`язань є обов'язковим. Суд при прийнятті рішення про сплату платником податків визначеної у такий спосіб суми податкових зобов'язань тільки перевіряє правомірність визначення суми податкового зобов'язання, не перебираючи при цьому повноважень податкового органу щодо такого визначення.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про порушення СДПІ процедури визначення податкових зобов`язань ВАТ «Південний ГЗК»за непрямими методами як у частині відсутності підстав для такого визначення, так і в частині процедури його стягнення, а тому висновок про відсутність підстав для задоволення позову відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.В. Вербицька підписС.Е. Острович