Рішення № 26079914, 17.09.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-2627/12

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 вересня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кирилюк І.В. ,

при секретарі - Кондратенко О. С.,

за участю:

представника позивача: Павлушкіної О.С.,

відповідача-1: не з'явився,

представника відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі - позивач, СТДВ «Гарантія») звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2), Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (далі - відповідач-2, ПрАТ «Міська страхова компанія») в якому просить стягнути з відповідача-1 на користь позивача 510,00 грн. у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку зворотної вимоги (регресу); стягнути з відповідача-2 на користь позивача 7 992,60 грн. у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку зворотної вимоги (регресу); судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між ним та ОСОБА_3 07.10.2010 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, згідно умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Фіат», державний номер НОМЕР_1. 29.11.2010 року за участю вказаного забезпеченого транспортного засобу відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої останній зазнав механічних пошкоджень. Винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 8 502,60 грн., у зв'язку із чим набув права зворотної вимоги до ОСОБА_2 Разом з тим, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача-1 у період вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Міська страхова компанія», то позивач направив вимоги щодо відшкодування шкоди в добровільному порядку на адресу відповідача-1 та відповідача-2, однак відповідачі в добровільному порядку шкоду не відшкодували.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.04.2012 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.05.2012 року цивільну справу за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2012 року цивільну справу за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач-1 та представник відповідача-2 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи в порядку ст. 74 ЦПК України повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

За таких обставин, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд, згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 224 ЦПК України, визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачів, які повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 07.10.2010 року СТДВ «Гарантія» уклало з ОСОБА_3 договір добровільного страхування наземного транспорту № 22 88 0000-6025, згідно умов якого у період з 09.10.2010 року по 08.10.2011 року автомобіль «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, було застраховано.

29.11.2010 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, та автомобіля «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується довідкою ДАІ (а. с. 9).

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень.

31.01.2011 року ОСОБА_3 звернулась до СТДВ «Гарантія» із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 22).

Як визначено у частинах 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

08.12.2010 року було здійснено огляд автомобіля «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, про що відповідача-1 було повідомлено телеграмою(а. с. 17, 18), проте, він на огляд автомобіля не з'явився. За результатами огляду складено акт.

Згідно звіту про оцінку матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу № 112/01/11 від 12.01.2011 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу внаслідок пошкодження транспортного засобу «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 8 638,01 грн. (а. с. 13-15).

29.03.2011 року СТДВ «Гарантія» затверджено страховий акт № СНТ-22/88/0000/6025-01, згідно якого ОСОБА_3 підлягає до виплати страхове відшкодування в розмірі 8 502,60 грн. (а. с. 24).

Згідно платіжного доручення № 5298, 27.05.2011 року СТДВ «Гарантія» перерахувало на ремонт автомобіля страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 22 88 0000-6025 (а. с. 27).

Як визначено у ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення закріплене у ст. 27 Закону України «Про страхування», згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 1166 ЦК України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06.12.2010 року винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29.11.2010 року, визнано ОСОБА_2 (а. с. 10).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

14.07.2011 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 вимогу про сплату в добровільному порядку на користь СТДВ «Гарантія» суми понесених витрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 8 502,60 грн. та зазначило щодо необхідності направити копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у разі його наявності на момент дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 28).

Як було з'ясовано, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Міська страхова компанія», поліс № ВЕ/3058382 з терміном дії до 12.06.2011 року, франшиза становить 510,00 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик або МТСБУ відповідає в межах обов'язкового ліміту відповідальності, який становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, завдану майну потерпілих, і 51 000 грн. на одного потерпілого - за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілих.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналізуючи викладене, відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати позивачеві витрати на виплату страхового відшкодування в розмірі пред'явленої суми за вирахуванням франшизи, яка підлягає сплаті безпосередньо відповідачем-1.

21.11.2011 року СТДВ «Гарантія» направило на адресу ПрАТ «Міська страхова компанія» заяву на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, в якій просило сплатити в добровільному порядку суму в розмірі 8 502,60 грн. (а. с. 29).

Проте, в добровільному порядку ні ОСОБА_2 ні ПрАТ «Міська страхова компанія» витрати на виплату страхового відшкодування СТДВ «Гарантія» не відшкодували.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження відшкодування вказаних коштів позивачеві відповідачі не надали.

За таких обставин, оскільки франшиза, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3058382 становить 510,00 грн., позовні вимоги щодо стягнення в порядку регресу з ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 510,00 грн. та з ПрАТ «Міська страхова компанія» в розмірі 7 992,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме, з відповідача-1 на користь позивача стягується 12,87 грн. у відшкодування судового збору, а з відповідача-2 на користь позивача - 201,73 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 993, 979, 1166, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 209, 213 - 215, 223-228 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити повністю.Стягнути з ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (індивідуальний ідентифікаційний код 21130899) 510 грн. 00 коп. у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (індивідуальний ідентифікаційний код 30244124) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (індивідуальний ідентифікаційний код 21130899) 7 992 грн. 60 коп. у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» 12 грн. 87 коп. у відшкодування судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» 201 грн. 73 коп. у відшкодування судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду міста Києва.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Кирилюк