Рішення № 26077165, 15.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.12 р. Справа № 5006/20/34/2012

Господарський суд Донецької області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Колесник Р.М., Левшина Г.В. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу"

до Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування"

про стягнення заборгованості у розмірі 1853548,75грн.

представники сторін:

від позивача: Хіміч О.П. - представник за довіреністю;

від відповідача: Гура С.В. - представник за довіреністю

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні

26.07.2012 оголошувалась перерва до 15.08.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про стягнення заборгованості у розмірі 1853548,75грн., у тому числі основного боргу в розмірі 1825641,81грн., пені в розмірі 23254,84грн., 3% річних у розмірі 4652,10грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №2007-079пст/3880 від 23.08.2007 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 1825641,81грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №2007-079пст/3880 від 23.08.2007, специфікації №10 від 02.10.2008, рахунки-фактури, квитанцій про прийняття вантажу, сертифікатів якості, листа №337/43-с від 05.03.2012, повідомлення про вручення поштового відправлення.

22.05.2012 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву № 26/07-118 від 21.05.2012, у якому пояснив , що керівництвом сторін на даний час вирішується питання про укладення мирової угоди щодо розрахунку за отриманий товар за договором№2007-079пст/3880 від 23.08.2007.

Відповідач у вищезазначеному відзиві на позовну заяву заявив клопотання щодо відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди між сторонами по предмету спору, яке судом задоволено.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи колегіально, представник відповідача дане клопотання підтримав та просив задовольнити. Клопотання позивача судом задоволено.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Донецької області Попова О.В. від 26.06.2012 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Колесник Р.М., Левшина Г.В.

Представник позивача у судовому засіданні 15.08.2012 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.08.2012 з'явився та визнав позов повністю.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

23.08.2007 між Корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу", як продавцем (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Краматорський завод важкого верстатобудування", як покупцем (відповідач) укладено договір №2007-079пст/3880 від 23.08.2007 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі металопродукцію (далі - товар), асортамент, кількість та ціна якого вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

02.10.2008 сторонами укладено та підписано специфікацію №10 до договору, яка є невід'ємною частиною договору.

У даній специфікації визначено асортамент, кількість та ціна товару, усього 2 найменування товару на загальну суму 1759236,00грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1 договору визначено, що умови, строки поставки кожної партії товару вказуються в специфікації до даного договору.

Відповідно до специфікації №10 товар поставляється на умовах СРТ, (Інкотермс 2000), строк поставки на протязі 30 календарних днів від дати передплати.

Датою відвантаження є дата календарного штемпеля, зазначена в залізничній накладній (квитанції) або дата іншого товаротранспортного документу, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору на кожну партію товару продавець зобов'язується надати покупцю (його представнику) наступні документи: рахунки-фактури на товар (оригінали чи копії з наступним підтвердженням їх оригіналами), виписані згідно п. 3.1 та п. 4.1 даного договору, сертифікат (посвідчення) якості комбінату виготовлювача (копії), податкова накладна (оригінали або копії з наступним підтвердженням їх оригіналами), копії залізничних накладних.

Згідно п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 6.2 договору визначено, що покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару, який підлягає поставці на підставі виставленого рахунку постачальником.

Відповідно до специфікації №10 умови оплати: передплата до відвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 2869685,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних №51121688 від 12.10.2008, №51121689 від 12.10.2008, №51121693 від 12.10.2008, №51121703 від 15.10.2008 та копіями сертифікатів якості, які додані до матеріалів справи позивачем., сертифікатів якості.

За поставлений товар позивачем відповідачу пред'явлені рахунки-фактури до сплати на загальну суму 2869685,18грн., які відповідачем оплачено частково в розмірі 1044043,37грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1853548,75грн.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору та щодо часткової оплати вартості отриманого товару, не надано.

Представник відповідача повністю підтвердив факт отримання від позивача товару на виконання умов договору та факт часткової оплати вартості поставленого товару. Представник відповідача в судовому засіданні повністю визнав розмір основного боргу.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця повністю або частково оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №337/43-с від 05.03.2012 з вимогою до відповідача оплатити заборгованості у розмірі 1825641,81грн., копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.03.2012, з яких вбачається, що відповідач отримав претензію 12.03.2012. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та сплати ним заборгованості позивачу за отриманий товар в розмірі 1825641,81грн. Відповідачем не доведено виконання ним зобов'язань по договору.

В процесі розгляду справи відповідачем визнано розмір заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про стягнення заборгованості в розмірі 1825641,81грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 23254,84грн.за період з 20.03.2012 по 19.04.2012 на підставі п. 7.3 договору.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі прострочення оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочки, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 20.03.2012 по 19.04.2012 становить 23269,45грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 23254,84грн.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 4652,10грн. період з 20.03.2012 по 19.04.2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 20.03.2012 по 19.04.2012 становить 4651,63грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49,78 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (вул. Орджонікідзе, буд. 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306, ЄДРПОУ 00222999 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" (вул. Щорса, буд. 48, м.Донецьк, 83050, ЄДРПОУ 24068988) суму основного боргу в розмірі 1825641 (один мільйон вісімсот двадцять п'ять тисяч шістсот сорок одна) грн. 81 коп., пеню в розмірі 23254 (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 84 коп., 3% річних в розмірі 4651 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят одна) грн. 63 коп., судовий збір у розмірі 37070 (тридцять сім тисяч сімдесят) грн. 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Колесник Р.М.

Левшина Г.В.

Дата складення повного рішення 16.08.2012