Постанова № 26076678, 12.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2012 р. Справа № 5019/207/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І. Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Ваш дім"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2012та на рішеннягосподарського суду Рівненської області від 27.02.2012у справі№ 5019/207/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Ваш дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд"провизнання недійсними договору

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача -1: Танасишин Н.Д. -за довіреністю;

від відповідача -2: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.02.2012р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2012р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Ваш дім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд". Визнано недійсним Договір поруки від 19 травня 2009 року.

Ухвалені рішення мотивовані тим, що за відсутності основного зобов'язання не може бути і його забезпечення порукою.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Ваш дім" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Рівненської області від 27.02.2012р та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19 травня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" -"Поручитель", Закрите акціонерне товариство "Житлово - будівельна компанія" "Ваш Дім" -"Кредитор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" - "Боржник" уклали Договір поруки (без номеру). Стаття 2 договору визначає його, як "основний договір".

Згідно п.п. 2.1 Договору поруки під основним договором розуміють Договори та додаткові угоди до них: Договір Генерального підряду № 17-09/07-6 від 17 вересня 2007 року, Договір Генерального підряду № 18-09/07 від 18 вересня 2007 року, Договір генерального підряду №19-09/07-6 від 19 вересня 2007 року, укладений між Кредитором та Боржником.

Ухвалами господарського суду Рівненської області від 23 червня 2009 року у справах № 12/74, № 12/73, № 12/75 за позовом ЗАТ "Житлово - будівельна компанія "Ваш дім" до ТОВ "Інвестжитлобуд" про визнання недійсними зазначених вище договорів генерального підряду № 17-09/07-Б, № 18-09/07-Б, № 19-09/07-Б від 19.09.2007 року провадження у справах припинено з тих підстав, що вказані договори не є укладеними. Ухвали господарського суду Рівненської області від 23 червня 2009 року є чинними.

Судом у справах №12/75, №12/73, №12/74 встановлено, що Договір Генерального підряду №17-09/07-6 від 17 вересня 2007 року, Договір Генерального підряду № 18-09/07 від 18 вересня 2007 року, Договір генерального підряду №19-09/07-6 від 19 вересня 2007 року не містять істотних умов договору, зокрема, договірної ціни, строків початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта), джерел та порядку фінансування робіт (будівництва об'єкта), а тому вони не можуть вважатися укладеними відповідно до вимог ст.180 ГК України, ст.638 ЦК України, таким чином предмет спору у даних справах відсутній.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що оскільки договір поруки від 19 травня 2009 року є похідним від основних договорів підряду (основного зобов'язання), що передбачено п.2.1 вказаного Договору, то й відповідно у разі відсутності основного зобов'язання відсутні підстави його забезпечення порукою.

Крім того, суд апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, правомірно не взяв до уваги посилання скаржника на те, що спір не підлягає вирішенню в господарському суді, виходячи з наступного.

Пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Третейське застереження, не обмежує позивача у зверненні з відповідним позовом до господарського суду, та не передбачає право сторін передавати на розгляд третейського суду спір, щодо визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту 11 статті 6 (на час укладення спірних угод пункт 7 статті 6) Закону України "Про третейські суди" третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, у тому числі спори, пов'язані із визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону).

Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 01.03.2012 року ухвалених з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Ваш дім" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року та рішення господарського суду Рівненської області від 27.02.2012 року у справі № 5019/207/12 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді В.І. Студенець

Л.В. Жукова