Постанова № 26076670, 19.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 5004/1424/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,суддівБакуліної С.В., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського судувід24.04.2012р.у справі№5004/1424/11Господарського судуВолинської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія"провідшкодування майнової та моральної шкодиза участю представників

- відповідача:Самчук А.М. (довіреність від 14.03.12р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач) просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Імперія" (далі -відповідач) 93341,61 грн. майнової шкоди та 30000 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повинен відшкодувати шкоду завдану пошкодженням автомобіля позивача при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано працівника відповідача, який під час пригоди керував автомобілем відповідача. Сума завданої майнової шкоди полягає у вартості майнової шкоди у зв'язку з пошкодженням автомобілю, а також витратах позивача на експертні послуги, придбання лампочок, витратами на проїзд до Києва за вирахуванням відшкодованої страховиком цивільної відповідальності відповідача шкоди.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.08.2011р. (суддя Кравчук А.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 92101,86 грн. майнової шкоди, в позові на суму 31239,75 грн. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Грязнов В.В., судді Савченко Г.І., Мельник О.В.) рішення місцевого господарського суду змінено в частині розміру задоволених вимог, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції, якою позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 10419,61 грн. майнової шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.10.2007р. близько 02 год. 35 хв. на 103-му кілометрі автодороги "Київ-Чоп" водій ОСОБА_6, який керував автомобілем Volvo FH-12, державний номер НОМЕР_2, що належить відповідачу, не врахувавши стану дорожнього полотна, не дотримавшись безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу скоїв зіткнення із припаркованим автомобілем MAN-8.163, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.12.2010р. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні 28.10.2010р. адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано адміністративний штраф.

Автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, а саме, деформовано: платформу кузова з лівої сторони, задній лівий борт, задній зовнішній диск з лівого боку, задній гідроборт, кріплення заднього бампера з лівого боку, ковпак лівого переднього колеса, спойлер на кабіні з лівого боку, захист під кузовом зліва, передню ліву стійку, задню ліву і праву стійку, які підтримують тент; пошкоджено цілісність тенту, розбито лівий задній блок фар, тріснуті бризковики заднього лівого колеса, відірване верхнє кріплення правого дзеркала заднього виду, що стверджується копією Довідки виданої відділом ДАІ для ОДДЗ ВДАІ УМВС України в Житомирській області, яка міститься в матеріалах справи.

На замовлення страхової компанії (страховика цивільної відповідальності відповідача) пошкоджене авто позивача 03.11.2010р. було надано у місті Києві суб'єктові оціночної діяльності ОСОБА_7 для визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, і відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу №446/11/10 від 03.12.2010р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля MAN-8.163, державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 37068 грн. 54 коп.

Частину майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобілю MAN-8.163 в результаті ДТП було відшкодовано страховою компанією "PZU Україна" шляхом виплати позивачеві 25500 грн. 00 коп. згідно банківської виписки від 14.03.2011р. на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВС 2056450 від 28.11.2009р., на підставі Звіту про оцінку №446/11/10 від 03.12.2010р.

В добровільному порядку відповідач, як власник Volvo FH-12, державний номер НОМЕР_2 не відновив пошкоджене авто позивача, завданих збитків не відшкодував.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення невідшкодованої страховою компанією частини майнової шкоди, в основу свого рішення поклав звіт №4/12 від 29.12.2010р., про вартість майнової шкоди, завданої позивачу, який зроблений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8, на замовлення позивача, наданий останнім суду як на підтвердження своїх позовних вимог, згідно якого розмір майнової шкоди становить 116638 грн. 86 коп.

Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення 10419,61 грн., у зв'язку з суперечністю наданих суду звітів про завдану позивачу майнову шкоду, призначив судову автотоварознавчу експертизу, висновки якої про заподіяння позивачу майнової шкоди в розмірі 35919,61 грн., поклав в основу своєї постанови, стягнувши різницю невідшкодованої шкоди, за вирахуванням сплачених 25500 грн. 00 коп.

Між тим, такі висновки судів не ґрунтуються на нормах матеріального права виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1.).

Відповідно до п.34.2 наведеного Закону, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Згідно ж п.34.4 цього Закону, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведених норм права вбачається, що у спірних правовідносинах на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність у разі недостатності страхової виплати, а не нова, самостійно визначена позивачем відповідальність.

Оскільки судами встановлено, що з метою відшкодування потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді завданої майнової шкоди суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 здійснено оцінку такої шкоди у розмірі 37068 грн. 54 коп., за результатами якої позивач отримав 25500 грн. 00 коп. відшкодування, не заперечуючи при цьому проти визначеного суб'єктом оціночної діяльності розміру такої шкоди, згідно наведених норм права у позивача не було правових підстав здійснювати повторну оцінку майнової шкоди, а у місцевого господарського суду, відповідно, не було правових підстав визначати розмір майнової шкоди на підставі наданого позивачем звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8

Разом з тим, суд апеляційної інстанції за вказаних обставин безпідставно здійснив перевірку висновків суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 шляхом призначення судової автотоварознавчої експертизи з урахуванням тієї обставин, що призначення такої експертизи не сприяло всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це передбачено частино першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, тому без достатніх правових підстав поклав в основу свого рішення висновок експерта за судовою автотоварознавчою експертизою стосовно перевірки висновків суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8

Відтак, оскільки розмір оціненої майнової шкоди становить 37068 грн. 54 коп., з чим позивач погодився отримуючи відшкодування шкоди від страхової компанії, з відповідача підлягала стягненню різниця за вирахуванням 25500 грн. 00 коп. отриманого позивачем відшкодування.

За вказаних обставин оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до приписів статті 1119 п.5 Господарського процесуального кодексу України постанову суду апеляційної інстанції належить змінити, замість 10419,61 грн. постановити до стягнення 11568, 54 грн., з перерозподілом судових витрат.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. у справі Господарського суду Волинської області №5004/1424/11 змінити, замість 10419,61 грн. постановити до стягнення 11568 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн., 54 коп., замість 104 грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита постановити до стягнення 115 (сто п'ятнадцять) грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позову та 105 (сто п'ять) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, замість 26 грн. 35 коп. витрат на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу постановити до стягнення 22 (двадцять дві) грн. 14 коп., замість покладених на позивача витрат відповідача зі сплати державного мита в сумі 408 грн. 41 коп. за подання апеляційної скарги постановити, що на позивача покладається 417 (чотириста сімнадцять) грн. 31 коп.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

Л.І. Рогач