Ухвала суду № 26074980, 16.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2012 р. м. Київ К-19857/10

К-19857/10

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2010

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2009

у справі № 2а-45442/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»звернулося із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.05.2009 № 0000402305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року на 9473,03 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2010, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.05.2009 № 0000402305/0.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що податковий орган у силу норми підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР) не довів не відповідність ціни реалізації позивачем продукції рівню звичайних цін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм підпунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР та пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування у податковому обліку позивача за січень 2009 року стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1045/23-2/00110792 від 19.05.2009 про порушення позивачем норм підпункту 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищення суми бюджетного відшкодування у податковому обліку за січень 2009 року на 9473,03 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.12.2008 по 01.01.2009.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.05.2009 № 0000402305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року на 9473,03 грн.

У судовому процесі встановлено, що ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»уклав з ТОВ «Укртехносинтез»дилерський договір від 02.01.2003 № 1. Згідно з пунктом 5.1. договору відпускні ціни на продукцію ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»при поставці її ТОВ «Укртехносинтез», форма розрахунків, порядок платежів та інші умови поставки продукції обумовлюються у договорі купівлі - продажу та доданих до нього специфікаціях.

Разом з тим, позивач здійснював реалізацію продукції виробничо-технічного призначення за договором від 02.01.2003 № 1 ТОВ «Укртехносинтез»за цінами нижчими ніж реалізація продукції іншим контрагентам, ціни реалізації з якими ДПІ було взято за рівень звичайних цін.

При цьому, ТОВ «Укртехносинтез»є засновником ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»з часткою у статутному фонді 94,4 %, а тому позивач та ТОВ «Укртехносинтез»є пов'язаними особами відповідно до норми пункту 1.26 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку при співставних умовах продажу.

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що умови реалізації продукції за дилерським договором від 02.01.2003 № 1 та за договорами реалізації з іншими контрагентами не можуть бути співставними, оскільки за умовами дилерського договору ТОВ «Укртехносинтез»мав найбільші обсяги реалізації продукції в порівнянні з іншими існуючими покупцями,. Крім того. договором від 02.01.2003 № 1 передбачались додаткові умови щодо просування товарів серед покупців в Україні та за кордоном, сервісного та гарантійного обслуговування продукції, які відсутні в звичайному договорі купівлі-продажу, що і мало наслідком отримання більших знижок на відпускну ціни продукції.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що порівняння умов реалізації продукції за цінами, встановленими для офіційного дилера, та умов реалізації за цінами на аналогічну продукцію, яка придбавалась іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер, не відповідає ознакам співставних умов у розумінні підпункту 1.20.2 пункту 1.20. ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про недоведеність податковим органом факту не відповідності ціни продажу продукції ТОВ «Укртехносинтез»рівню звичайних цін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписІ.В. Борисенко підписМ.І. Костенко