Ухвала суду № 26074910, 23.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" серпня 2012 р. м. Київ К-38340/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Кошіля В.В., Муравйова О.В., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010

та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2010

у справі № 2а-253/10/1870 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції у м. Суми

третя особа Головне управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми від 19.05.2009 №0000252306/0/32436 про зменшення ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1139736,61 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1139736,61 грн., а також 1703,4 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Суми просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами пункту 1.8 ст.1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що працівниками ДПІ у м. Суми проведено невиїзну документальну перевірку ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, задекларованих за липень 2007 року та за липень 2008 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2009 №3517/23-6/30991664-61. Згідно висновків акта перевірки позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за липень 2007 року на 289538 грн. та за липень 2008 року -на 750198,61 грн., чим порушено пункти 1.3, 1.8 ст.1, пункт 10.2 ст. 10, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.19 ст.2, 9 Бюджетного кодексу України.

На підставі вказаного акта відповідачем винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009 №0000252306/0/32436, відповідно до якого підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2007 року на 389538 грн. та за липень 2008 року на 750198,61 грн.

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97 бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як свідчать наявні у справі докази, висновок ДПІ у м. Суми стосується операцій з поставок позивачу у червні 2007 році феронікелю ( ТОВ ВКФ «Злата»згідно з договором №79/54-04 від 01.12.2004, податкові накладі № 106 від 18.06.2007, № 108 від 25.06.2007, № 109 від 26.06.2007), у червні 2008 році - ферохрому, ферованадію, силікомарганцю, феросиліцію (ТОВ ТД «Ардо», податкові накладні № 060602 від 06.06.2008, №№ 062701, 062702 від 27.06.2008; ТОВ «Арго-Групп»згідно з договором №79/9-28-8 від 07.04.2008, податкові накладні № 061101 від 11.06.2008, № 061302 від 13.06.2008. № 061801 від 18.06.2008, № 061902 від 19.06.2008. № 061302 від 13.06.2008. № 062702 від 27.06.2008, постачальниками вказаної сировини для яких були ТОВ «Компанія «Мега» та ТОВ «Селена-Н»). Зустрічними перевірками вказаних суб'єктів господарської діяльності встановлено, що ТОВ ВКФ «Злата»відсутній за юридичною адресою, а ТОВ «Компанія «Мега»»не надав документи бухгалтерської та податкової звітності за період з листопада 2005 року по вересень 2008 року з посиланням на їх викрадення, внаслідок чого факт поставки цими суб'єктами підприємницької діяльності сировини в ланцюгу поставок податковий орган визнав не підтвердженим, що, в свою чергу, стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування в податковому обліку позивача.

Виконання господарських операцій з поставки вказаної сировини, придбання якої відповідає виробничому профілю позивача, у червні 2007 року та червні 2008 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та платіжними дорученнями про оплату поставленого товару. Факт здійснення поставок товару за вказаними договорами відповідачем не оспорюється, так само як і факт сплати позивачем ПДВ в сумах, заявлених до відшкодування з бюджету.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку -постачальниками товару по всьому ланцюгу поставки до виробника, якщо цей платник сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: В.В. Кошіль О.В. Муравйов

№ К-38340/10