Постанова № 26074938, 23.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" серпня 2012 р. м. Київ К-23354/10

№ К-23354/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Кошіля В.В., Муравйова О.В., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте-Карло ЛТД»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010

у справі № 16/21 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте-Карло ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010, відмовлено у задоволенні позову про скасування рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19.09.2008 № 0007232304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1761060,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований встановленням в судовому процесі факту не оприбуткування в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) сум готівкових коштів, отриманих за розрахунковими операціями згідно з фіскальними Z-звітами №№ 413-650, що свідчить про порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) та правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених абзацом третім ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (Указ № 436/95).

У касаційній скарзі ТОВ «Монте-Карло ЛТД»просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій вищенаведених норм.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 28.08.2008 № 26500779/2304, про порушення підприємством пункту 2.6 Положення № 637 внаслідок не здійснення обліку готівкових коштів в загальній сумі 352212,00 грн., зазначених у Z-звітах №№ 413-650 за період з 02.01.2008 по 28.08.2008, в КОРО в день роздрукування цих звітів.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято рішення від 19.09.2008 № 0007232304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1761060,00 грн.

Згідно з абзацами першим -третім пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків. Оскільки станом на 28.08.2009 суми готівкових коштів, зазначених у Z-звітах №№ 413-650 в КОРО не були обліковані у рядках 5 та 6 «сума розрахунків»Розділу 2 КОРО, а лише відображені суми, які підлягали службовому внесенню та службовій видачі, що підтверджується приєднаною до справи копією КОРО (а.с.28-111), позивач порушив встановлений пунктом 2.6 Положення № 637 порядок оприбуткування готівки. З огляду на це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність з боку позивача правопорушення.

При цьому, у судовому процесі встановлено, що позивач при здійсненні розрахункових операцій проводив отримані готівкові кошти через зареєстрований належним чином РРО з видачею розрахункових чеків встановленого зразка, вказані чеки підклеював в КОРО.

Отже, не зважаючи на порушення позивачем порядку ведення КОРО та норми пункту 2.6 Положення № 637, ціль правового регулювання вказаної норми, а саме: облік надходження готівки до каси підприємства, була досягнута

Застосування штрафних санкцій, які передбачені нормою абзацу 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(Указ № 436/95) за порушенням норм Положення 2.6 щодо не оприбуткування готівки, не відповідає правильному застосуванню норм права.

Пунктом 22 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Ці конституційні засади в рівній мірі стосуються інших галузевих видів юридичної відповідальності.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України (ГК) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до преамбули Указу № 436/95 у редакції Указу Президента України від 11.05.1999 р. № 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.

Частиною 2 ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08.06.1995 р. № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 р. № 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436»від 07.09.2001 р. № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є фінансовим правопорушенням, та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення»Конституції України.

Вказані обставини у своїй сукупності виключають правомірність застосованих штрафних санкцій до позивача.

Крім того, встановлені у судовому процесі обставини порушення пункту 2.6 Порядку № 637 при фактичному виконанні обліку надходження коштів до каси підприємства з врахуванням розміру штрафної санкції, яка застосована до позивача, свідчать про недотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками, що настали від вчиненого позивачем правопорушення, та мірою відповідальності за нього.

Відповідно до пункту 8 частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суди попередніх інстанцій на ці обставини, однак, не звернули увагу та дійшли помилкового висновку про правомірність рішення.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте-Карло ЛТД»задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010; позов задовольнити: скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 19.09.2008 № 0007232304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписВ.В. Кошіль підписО.В. Муравйов