Ухвала суду № 26074846, 16.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/88544/11

К/9991/88544/11

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011

у справі № 2а-277/10/2470 Чернівецького окружного адміністративного суду

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»

до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області

про визнання протиправними рішень та їх скасування,

ВСТАНОВИВ:

СТОВ «Надія»звернулося із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2009 № 0000412300/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 1317955,00 грн. та від 29.09.2009 № 0000033500/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 832172,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області від 29.09.2009 № 0000412300/0 та № 0000033500/0.

Висновок суду вмотивований неправомірністю дій відповідача при проведенні позапланової виїзної перевірки СТОВ «Надія», що має наслідком протиправність податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі такої перевірки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2009 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено, виходячи з встановленого у судовому процесі факту відсутності реального характеру господарських операцій з поставки будівельних робіт та поставки гравійно-піщаної суміші з юридичними особами з ознаками фіктивності (ТОВ «Реалстрой», ТОВ «Карат», ТОВ «Колосан»).

У касаційній скарзі СТОВ «Надія»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції з підстав порушення апеляційним судом норм ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(Закон № 509-XII).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 18/2303/30686931 від 21.09.2009. Згідно з цим актом позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР внаслідок завищення у податковому обліку суми валових витрат за 2008 рік на 2219128,00 грн. за господарськими операціями з поставки будівельних робіт та поставки гравійно-піщаної суміші, за укладеними угодами з юридичними особами з ознаками фіктивності (ТОВ «Реалстрой», ТОВ «Карат», ТОВ «Колосан»), для підтвердження факту придбання яких позивач надав первинні документи, складені з порушеннями, що мало наслідком заниження податку на прибуток на 554782,00 грн. (у тому числі за 3 квартал 2008 року на 41667,00 грн., за 4 квартал 2008 року на 513115,00 грн.). Крім того, порушено норми підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності на поставку будівельних робіт та гравійно-піщаної суміші, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 878636,00 грн. (за вересень 2008 року в сумі 33333,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 25000,00 грн. та грудень 2008 року в сумі 820303,00 грн.).

За наслідками висновків вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.09.2009: № 0000412300/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 1317955,00 грн. та № 0000033500/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 832172,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що на підставі направлення № 9 від 31.08.2009, наказу ДПА в Чернівецькій області від 31.08.2009 № 299 на виконання постанови старшого слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБУ в Чернівецькій області від 18.08.2009 була проведена позапланова виїзна перевірка СТОВ «Надія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2008.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати, зокрема, планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до частини 6 статті 111 Закону № 509-XII позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених вказаним пунктом.

Разом з тим, нормою частини 13 статті 111 Закону № 509-XII визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 114 КПК постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Статтею 11-2 Закону № 509-ХІІ у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ (виключена згідно із Законом України від 02.12.2010 № 2756-УІ) передбачалось, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Встановлене вказаною статтею право суб'єкта господарської діяльності не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є єдиним юридичним наслідком недотримання останнім порядку проведення перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при здійсненні перевірки вказані вище направлення про проведення перевірки та копії наказу про її проведення були надані заступнику директора СТОВ «Надія»Пагону В.М., що підтверджується копією розписки останнього (а.с.134-135).

СТОВ «Надія»віднесло до складу валових витрат у податковому обліку з податку на прибуток за 3, 4 квартали 2008 року вартість будівельних робіт та гравійно-піщаної суміші, як придбаних у ТОВ «Реалстрой», ТОВ «Карат»та ТОВ «Колосан», а податок на додану вартість, сплачений у вартості таких послуг та поставленої продукції, - до складу податкового кредиту у вересні, жовтні, грудні 2008 року.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункту 5.2.1 пункту 5.1 ст.5 вказаного Закону).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 , пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Нормою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості товарів (послуг) до складу валових витрат та включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Як свідчать приєднані до справи копії пояснень ОСОБА_2, директора та засновника ТОВ «Реалстрой», ОСОБА_3, директора ТОВ «Карат», та ОСОБА_4, директора та засновника ТОВ «Колосан»(а.с. 88-93), ці особи, вказані як такі, що здійснювали господарські операції від імені зазначених суб'єктів підприємницької діяльності з позивачем, в тому числі і в податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, не мали жодного відношення до реєстрації та господарської діяльності вищезазначених юридичних осіб.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

В постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають цій правовій позиції Верховного Суду України, яка згідно з приписом частини першої ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами при розгляді справ відповідної категорії.

Апеляційний суд встановив, факт видачі СТОВ «Надія»дозволу на безкоштовне отримання гравійно-піщаної суміші на території Глибоцького району для проведення робіт з відбудови автомобільних доріг та мостів у регіонах, що постраждали внаслідок стихійного лиха 23-27 липня 2008 року, згідно з протоколом засідання Кабінету Міністрів України № 40 від 06.08.2008, та фактичного отримання позивачем гравійно-піщаної суміші з відповідних родовищ. З огляду на ці факти суд встановив, що операції з поставки позивачу гравійно-піщаної суміші ТОВ «Карат»мали безтоварний характер, тобто були лише оформлені документально.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана у відповідності до норм ст. 86 КАС України, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що операції по взаємовідносинах СТОВ «Надія»із ТОВ «Реалстрой», ТОВ «Карат», ТОВ «Колосан», які мають ознаки фіктивності, не мали реального характеру, здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, тому у СТОВ «Надія»відсутнє право на включення вартості послуг та товарів, поставлених такими контрагентами, до складу валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у ціні придбання будівельних робіт та гравійно-піщаної суміші.

Крім того, судом встановлено що прокуратурою Чернівецької області було порушено кримінальну справу відносно директора СТОВ «Надія»ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Вказана постанова про порушення даної кримінальної справи ґрунтується на акті позапланової перевірки від 21.09.2009 № 18/2303/30686931. За результатами провадження у вказаній кримінальній справі Глибоцький районний суд виніс постанову про закриття провадження по справі та звільнення генерального директора СТОВ «Надія»ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із тим, що він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, передбачений ч. 1 ст. 212 КК України, однак сплатив податки, обов'язкові платежі і таким чином відшкодував шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою та на момент розслідування справи перестав бути суспільно небезпечним.

Інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання договорів СТОВ «Надія»з ТОВ «Реалстрой», ТОВ «Карат», ТОВ «Колосан», у судовому процесі позивачем всупереч нормам частини 1 ст. 71 КАС України не надано.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписІ.В. Борисенко підписМ.І. Костенко