Ухвала суду № 26074835, 16.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2012 р. м. Київ К-20030/10

№ К-20030/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Борисенко І.В., Костенка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2009

у справі № 2-а-15214/09/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донавторесурси»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010, позов задоволено частково: визнано недійсним рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 13.07.2009 № 18940/10/23-413/0002582343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 58027,58 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просив залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкції згідно рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акту перевірки від 24.04.2009 № 2629/23-2/30651563 про порушення пунктів 2.6., 3.1., 3.2., 3.11, 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі -Положення № 637), а саме: несвоєчасне оприбуткування готівки у сумі 6800,00 грн., проведення готівкових розрахунків без надання одержувачу коштів платіжного документа, який би підтвердив сплату покупцем коштів у сумі 60,00 грн.; неведення журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; перевищення ліміту залишку готівки в касі у сумі 14858,82 грн.

За результатами висновків вказаного акта та адміністративного оскарження відповідачем прийнято рішення від 13.07.2009 № 18940/10/23-413/0002582343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 58087,58 грн.

У судовому процесі встановлено, що 15.03.2007 позивач отримав готівку в банку в сумі 6800,00 грн., однак, оприбуткування готівки на вказану суму датовано 12.03.2007 (6551,82 -відповідно до прибуткового ордеру № 5 на суму 6551,82 грн. та 248,18 грн. - відповідно до прибуткового ордеру № 6).

Згідно з пунктом 1.2.Положення № 637 оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій

Вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (пункт 2.6 вказаного Положення).

Враховуючи ту обставину, що позивач не міг здійснити оприбуткування готівки в касі підприємства 12.03.2007 до їх отримання з банківського рахунку - 15.03.2007, то судами попередніх інстанції зроблено правильний висновок про технічну помилку щодо дати оприбуткування готівки при заповнення прибуткових ордерів, а отже відсутні порушення норм пункту 2.6 Положення № 637.

Крім того, застосування штрафних санкцій, які передбачені нормою абзацу 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(Указ № 436/95) за порушенням норм Положення 2.6 щодо не оприбуткування готівки не відповідає правильному застосуванню норм права.

Пунктом 22 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Ці конституційні засади в рівній мірі стосуються інших галузевих видів юридичної відповідальності.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України (ГК) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до преамбули Указу № 436/95 у редакції Указу Президента України від 11.05.1999 р. № 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.

Частиною 2 ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08.06.1995 р. № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 р. № 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436»від 07.09.2001 р. № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є фінансовим правопорушенням, та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення»Конституції України.

Вказані обставини у своїй сукупності виключають правомірність застосованих штрафних санкцій до позивача.

Також, згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, позивачем ліміт каси підприємством встановлено з порушенням вимог пп. 5.2, 5.3 та 5.4 Положення, а саме з перевищенням граничних розмірів.

Відповідно до п. 5.2 Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Судом встановлено, що наказом № 44 від 24.04.2006 підприємством встановлено ліміт залишку готівки в касі в сумі 600 грн.

Згідно з п. 5.3 Положення ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Враховуючи, що підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів (додаток 2), дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (п. 5.4 Положення) та касової книги (термін дії з 28.05.04 по 12.03.07), наданої до перевірки, ТОВ «Донавторесурси»повинно було встановити ліміт каси не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто не більше 170 грн.

Відповідно до п. 5.9 Положення якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів. Оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України зроблено правильний висновок про перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах ТОВ «Донавторесурси»у сумі 14858,82 грн. за період з квітня 2005 року по березень 2006 року.

Однак, враховуючи те, що штрафні (фінансові) санкції за вказані порушення за своєю юридичною природою є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки встановлені за визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми ст. 250 ГК України у частині річного строку застосування таких санкцій з дня вчинення правопорушення, за вчинення якого такі санкції застосовуються.

Вимога законодавця щодо граничних строків застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема не пізніше одного року з дня вчинення правопорушення, обумовлена необхідністю досягнення ефективності санкцій, забезпечення усунення негативних наслідків від правопорушення.

Враховуючи те, що від дати вчинення порушення норм Положення № 637 до дати застосування штрафних (фінансових) санкцій минув строк, який більше ніж рік, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписІ.В. Борисенко підписМ.І. Костенко