Ухвала суду № 26074717, 23.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" серпня 2012 р. м. Київ К-20218/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Кошіля В.В., Муравйова О.В., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та заяву заступника прокурора Луганської області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2010

у справі № 2а-25859/09/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій"

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

2. Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

за участю прокурора Луганської області

про стягнення заборгованості з податку на додану вартість за квітень-травень 2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2010, позов задоволено: визнано незаконною бездіяльність СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Луганську щодо ненадання висновку про бюджетне відшкодування ЗАТ «Лисичанський завод «Пролетарій»податку на додану вартість за квітень 2009 року в сумі 1439545 грн. за травень 2009 року в сумі 2061289 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2009 року в сумі 1439545,00 грн., за травень 2009 року в сумі 2061289,00 грн., а також судові витрати у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, до якої приєднався заступник прокурора Луганської області, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.10 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 198/97) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм процесуальним правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що працівниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено позапланові перевірки ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2009 року, за результатами якої 22.07.2009 складено довідку №575/08-3/31380846, а також за квітень 2009 року, за результатами якої 01.07.2009 складено довідку №519/08-3/31380846.

Відповідно до зазначених довідок фактів порушення розрахунків бюджетного відшкодування ПДВ не встановлено, підтверджено правильність задекларованих сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень, квітень 2009 року та факт сплати ПДВ в сумах 701785,67 грн. (квітень 2009 року) та 1118814,38 грн. (березень 2009 року). Згідно з довідками суми бюджетного відшкодування, задекларовані за квітень і травень 2009 року, будуть підтверджені після отримання відповідей по зустрічних перевірках основних постачальників позивача: ТОВ «Лізинг-Інвест», ПП «Форест-М»та МПП «Промторг», які не є виробниками поставленої сировини.

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97 бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку -постачальниками товару по всьому ланцюгу поставки до виробника, якщо цей платник сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

Як свідчать приєднані до справи копії вище вказаних довідок про результати перевірок, до податкового кредиту за березень, квітень 2009 року позивач включив суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням, зокрема, сировини (пісок, доломіт, крейда, каолін), що відповідає виробничому профілю підприємства, а також енергоносіїв. Від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань позивача за ці звітні податкові періоди виникло внаслідок здійснення ним експортних операцій з продажу власної продукції (скло листове), виготовлення якої вимагає використання вказаної сировини. Будь-яких фактичних даних на спростування обставин щодо придбання позивачем сировини у ТОВ «Лізинг-Інвест», ПП «Форест-М»та МПП «Промторг»(зокрема, посилань на встановлені зустрічними перевірками факти фіктивності цих підприємств чи їхніх контрагентів) СДПІ та прокурор не наводять.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: В.В. Кошіль О.В. Муравйов

№ К-20218/10