Постанова № 26073589, 04.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2837/2012

04 вересня 2012 року 17год. 03хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Коцур М.М.

відповідача: представник Мартинович Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"

до Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум» (далі ТОВ «ЛГК "Максимум") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Рівненському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення №000072352 від 21.03.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, зазначивши, що факти, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, оскільки облік товарів за місцем реалізації вівся належним чином і у порядку, що встановлений законодавством. Доводять, що на час проведення перевірки первинні документи на алкогольні напої заходились на Київській філії ТОВ «ЛГК Максимум», а тому висновки про відсутність таких документів є хибними, порушень вимог п.12. ст.3 Закону України 6 липня 1995 року N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) товариство не допускало. Крім того, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України не має повноважень на перевірку додержання платниками податків Закону № 265/95-ВР.

Номер та дата акту перевірки, яка була здійснена податковим органом на підприємстві, не співпадає з номером та датою, що зазначені у оскарженому податковому повідомленні-рішенні. Крім того, рішення прийняте з порушенням 10-денного строку, визначеного п.86.8 ст. 86 ПК України.

За таких підстав просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила, мотивуючи свою позицію тим, що за результатами проведеної перевірки складу Київської філії ТОВ «ЛГК Максимум» було зафіксовано порушення вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме: не надано жодних первинних документів (податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні), які підтверджували оприбуткування алкогольних напоїв, реалізація яких здійснювалась на складі. Акт перевірки був надісланий Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві супровідним листом від 02.03.2012 року № 248/7/21-130 та зареєстрований у ДПІ у Рівненському районі за № 147/00004/17/12/23/35849369 від 07.03.2012 року, а отже відсутні суперечності у номерах та датах акту.

Податкове повідомлення-рішення №000072352 від 21.03.2012 року було прийняте в межах строку, визначеного п.86.6 ст.86 ПК України, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації акту перевірки (07.03.2012 року).

Зважаючи на це, відповідач, приймаючи повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законодавством. За наведеного просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «ЛГК Максимум» є суб'єктом господарювання з 27.03.2008 року (т.1 а.с.93), отримало Ліцензію серії АД № 013973, реєстраційний номер 005146, на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями з 29.09.2010 року по 29.09.2012 року (т.1 а.с.92), перебуває на обліку платника податків у ДПІ у Рівненському районі, є платником ПДВ згідно Свідоцтва від 15.09.2008 року № 200051973 (т.1 а.с.101).

Київська філія ТОВ «ЛГК Максимум» створена 03.06.2011 року, без права юридичної особи. Згідно додатку №4 до вищезазначеної Ліцензії № 005146 право на здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями має також і філія (т.1 а.с.95).

Відповідно до п.8.1 Положення про Київську філію ТОВ «ЛГК Максимум» філія зобов'язана вести бухгалтерський та податковий облік, складає бухгалтерську та статистичну звітність у відповідності з чинним законодавством (т.1 а.с.79-91).

17.02.2012 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві по вул. Повітрофлотський проспект, 92 Б, було проведено перевірку Київської філії ТОВ «ЛГК Максимум», за наслідками якої виявлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме: реалізація товарів (алкогольних напоїв) без обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на загальну суму 277 013,55 грн. (т.1 а.с.39-44).

Під час перевірки працівниками позивача не було надано жодних первинних документів (податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні) на товарні запаси, реалізація яких здійснювалась. Акт перевірки від 17.02.2012 року був надісланий Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві супровідним листом від 02.03.2012 року № 248/7/21-130 та зареєстрований у ДПІ у Рівненському районі за № 147/00004/17/12/23/35849369 від 07.03.2012 року (т.1 а.с.38).

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №000072352 від 21.03.2012 року, яким на підставі п.54.3.3., п.54.3 ст.54 ПК України до позивача було застосовано штраф у сумі 664832,52 грн. (т.1 а.с.9).

В силу вимог п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать податкові, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, а також документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із статтею 21 Закону України №265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі акту перевірки ТОВ «ЛГК Максимум» від 17.02.2012 та зареєстрованого у ДПІ у Рівненському районі за № 147/00004/17/12/23/35849369 від 07.03.2012 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000072352 від 21.03.2012 року, яким позивачу визначено суму штрафу в розмірі 664 832 грн.52 коп., тобто у подвійному розмірі вартості необлікованих товарів без ПДВ (2х (277 013,55+(55402,71= 20% ПДВ)=664832 грн.52).

При прийнятті рішення суд відкидає твердження позивача щодо порушення відповідачем строку для прийняття рішення, встановленого вимогами п.86.6 ст.86 ПК України, оскільки з моменту реєстрації акта ДПУ в Рівненському районі - 07.03.2012 року до прийняття податкового повідомлення-рішення №000072352 від 21.03.2012 року пройшло саме 10 робочих днів (без урахування святкових та вихідних днів).

Не береться до уваги пояснення позивача щодо невідповідності номера та дати акту перевірки, яка була здійснена податковим органом на товаристві, з номером та датою, що зазначені у оскарженому податковому повідомленні-рішенні. Як вже зазначалось вище, акт перевірки був надісланий Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві супровідним листом від 02.03.2012 року № 248/7/21-130 та зареєстрований у ДПІ у Рівненському районі за № 147/00004/17/12/23/35849369 від 07.03.2012 року, а отже відсутні суперечності у номерах та датах акту.

Помилковим є твердження позивача щодо відсутності у Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України повноважень на перевірку додержання платниками податків Закону № 265/95-ВР.

Так, Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 13.10.2011 року № 1289 (на яке покликається позивач) не обмежує прав посадових осіб Департаменту щодо фіксації інших порушень законодавства, в тому числі Закону № 265/95-ВР, під час проведення перевірок діяльності суб'єктів господарювання щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів (п.6.4 Положення). При цьому суд звертає увагу, що оскаржене податкове повідомлення-рішення №000072352 від 21.03.2012 року було прийняте не Департаментом, а ДПІ у Рівненському районі відповідно до вимог ПК України.

Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на спростуванні позиції позивача щодо наявності первинних бухгалтерських документів на час перевірки - 17.02.2012 року на алкогольну продукцію, яка реалізовувалось Київською філією позивача.

Так, представником позивача у судове засідання були надані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують отримання від контрагентів позивача алкогольної продукції, реалізація якої здійснювалась на час проведення перевірки, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні (т.1 а.с.103 - 250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-132). Проте, надання цих доказів у судове засідання не підтверджує факту їх наявності та обліку товарних запасів на момент перевірки.

Більше того, акт перевірки від 17.02.2012 року був підписаний директором Київської філії без зауважень. Не скористався позивач правом на подання заперечень у порядку, передбаченому п.86.7 ст.86 ПК України, з додаванням первинних документів, які не були враховані податковим органом під час перевірки.

У поданих позивачем відповідно до ст.56 ПК України скаргах до ДПС у Рівненській області та ДПС України також не вказується про наявність первинних документів на підтвердження ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та спростування висновку податкового органу про порушення вимог п.12. ст.3 Закону України N 265/95-ВР.

За змістом ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин відповідачем доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000072352 від 21.03.2012 року, у той же час позивач не довів обґрунтованості заявленого позову, а отже у задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача йому не відшкодовуються. Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.