Постанова № 26073456, 14.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2012 р. Справа № 2а-181/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря - Бугари Д.Р.,

за участю представника позивача Зджанської О.М., представника відповідача Луцик Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0008481601, -

ВСТАНОВИВ:

Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі-ДПІ), просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0008481601. Позовні вимоги мотивовані тим, що Підприємство частково виконало своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за жовтень -грудень 2009 року, про що зазначило у платіжних документах, проте ДПІ, змінивши призначення платежу, які визначено Підприємством у платіжних дорученнях жовтня -грудня 2009 року, самостійно зарахувало вищезгадані проплати за інші періоди, що є неправомірним. Вважає, що кошти, сплачені Підприємством платіжними дорученнями у період жовтня-грудня 2011 року, були неправомірно зараховані у погашення зобов'язань жовтня -грудня 2009 року на підставі вимог Податкового кодексу України, а відтак відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов та пояснив, що при здійсненні контролю за своєчасністю розрахунків Підприємства з бюджетом по податку на додану вартість (далі-ПДВ) ДПІ було встановлено, що узгоджену суму податкових зобов'язань за жовтень 2009 року Підприємством сплачено у жовтні 2011 року; сплата податкових зобов'язань по ПДВ задекларованих за листопад 2009 року Підприємством здійснена у листопаді 2011 року; сплата податкових зобов'язань по ПДВ задекларованих за грудень 2009 року Підприємством здійснена у грудні 2011 року. Дані порушення зафіксовані в акті перевірки №591/1601/20845840 від 20.12.2011р. на підставі якого в порядку п.57.1 ст.57 та ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 698 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 136 285,33грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 27 257,07грн. за платежем - податок на додану вартість, що відображено в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні яке є правомірним. Просив відмовити в позові.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 14.09.2012р. в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) допущено заміну Державну податкову інспекцію у Сокальському районі Львівської області правонаступником Державну податкову інспекцію у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що головним державним податковим інспектором ДПІ 20.12.2012р. проведено перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ до бюджету за період з 30.11.2009р. по 15.12.2011р. в ході якої ДПІ встановлено порушення Підприємством п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійного визначеного податкового зобов'язання з ПДВ.

Згідно ст.126 Податкового кодексу України податковим інспектором проведено розрахунок штрафних санкцій за ставкою 20% на суму 27 257,07 грн. на підставі:

декларація №9001917980 від 18.11.2009р.; сума податкового боргу -39 767,00 грн.; граничний термін сплати -30.11.2009р.; сума погашення -39 767,00 грн.; дата та № документа, на підставі якого погашено податковий борг -платіжне доручення №1594 від 27.10.2011р.; кількість протермінованих днів -698; ставка -20%; сума штрафних (фінансових) санкцій - 7 953,40 грн.;

декларація №9002352300 від 21.12.2009р.; сума податкового боргу -57 146,00 грн.; граничний термін сплати -30.12.2009р.; сума погашення -26 582,44 грн.; 2 000,00 грн.; 2 192,00 грн.; 26 371,56 грн.; дата та № документа, на підставі якого погашено податковий борг -платіжне доручення: №1594 від 27.10.2011р.; №1754 від 22.11.2011р.; №1781 від 25.11.2011р.; №202 від 28.11.2011р.; кількість протермінованих днів -666; 692; 695; 698; ставка -20%; сума штрафних (фінансових) санкцій -5 316,49 грн.; 400,00 грн.; 438,40 грн.; 5 274,31 грн.;

декларація №9002721451 від 20.01.2010р.; сума податкового боргу -63 806,00 грн.; граничний термін сплати -01.02.2010р.; сума погашення -9 744,00 грн.; 26 628,33 грн.; 1 000,00 грн.; 2 000,00 грн.; дата та № документа, на підставі якого погашено податковий борг -платіжне доручення: №1785 від 28.11.2011р.; №202 від 28.11.2011р.; №1866 від 09.12.2011р.; №1899 від 15.12.2011р.; кількість протермінованих днів -666; 665; 676; 682; ставка -20%; сума штрафних (фінансових) санкцій -1 948,80 грн.; 5 325,67 грн.; 200,00 грн.; 400,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. №0008481601, яким на підставі п.57.1 ст.57 та ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 698 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 136 285,33грн. зобов'язано Підприємство сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 27 257,07грн. за платежем «податок на додану вартість».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Підприємство звернулось до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зі змінами та доповненнями №2181 від 21.12.2000р. (далі-Закон №2181), який був чинний в період подачі декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2009 року передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог пп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999р. за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом №2181, який був спеціальним законом з питань оподаткування і був чинним до 31.12.2010р. встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувались до платників податків, визначав вичерпний перелік заходів, які вживалися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу».

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, що узгоджується з позицією ВАСУ, яка викладена в ухвалі від 16.07.2012р. у справі №3/171-А №К-2045/10.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2009 року були Підприємством частково виконанні, що підтверджується платіжними документами в яких зазначено призначення платежу:

платіжними дорученнями, які долучені представником позивача до матеріалів справи (ар.с. 10-18) та які виписані банківською установою у період з 02.11.2009р. по 30.11.2009р. на загальну суму 36 000,00грн. в погашення зобов'язань по ПДВ згідно декларації за жовтень 2009 року по терміну сплати 30.11.2009р. Підприємством зазначено призначення платежу - ПДВ за жовтень 2009 року;

платіжними дорученнями (ар.с. 21-28), які виписані банківською установою у період з 01.12.2009р. по 24.12.2009р. на загальну суму 40 000,00грн. в погашення зобов'язань по ПДВ згідно декларації за листопад 2009 року по терміну сплати 30.12.2009р. Підприємством зазначено призначення платежу - ПДВ за листопад 2009 року;

платіжними дорученнями (ар.с. 31-36), які виписані банківською установою у період з 15.01.2010р. по 29.01.2010р. на загальну суму 22 575,00грн. в погашення зобов'язань по ПДВ згідно декларації за грудень 2009 року по терміну сплати 01.02.2009р. Підприємством зазначено призначення платежу - ПДВ за грудень 2009 року.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України чинній на момент винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд не погоджується з висновками ДПІ про затримку на 698 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 136 285,33 грн. по факту сплати Підприємством зобов'язань з ПДВ платіжними дорученнями №1594 від 27.10.2011р.; №1754 від 22.11.2011р.; №1781 від 25.11.2011р.; №202 від 28.11.2011р.; №1785 від 28.11.2011р.; №1866 від 09.12.2011р.; №1899 від 15.12.2011р. в яких призначення платежу зазначено «ПДВ за вересень-листопад 2011 року», оскільки податкові зобов'язання з ПДВ по деклараціях за жовтень -грудень 2009 року вже були частково сплачені Підприємством у листопаді, грудні 2009 року та у січні 2010 року, проте, як пояснив представник відповідача, зараховані ДПІ у погашення податкового боргу з ПДВ у порядку календарної черговості його виникнення, а не зараховані у сплату податкових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» за граничним терміном їх сплати: 30.11.2009р., 30.12.2009р., 01.02.2010р., що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні та на думку суду є протиправним.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом у період до 31.12.2010р. сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

До матеріалів справи, окрім того, представником позивача долучено акт від 27.11.2009р. про спрямування готівки 5 000,00грн. (в тому числі послуги банку) у рахунок погашення податкового боргу платника податків та акт від 24.12.2009р. про спрямування готівки 5 000,00грн. (в тому числі 34,76 грн. послуги банку) у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Слід зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Хоч Підприємством зобов'язання з ПДВ по деклараціях за жовтень-грудень 2009 року сплачені частково, проте суд, констатуючи помилкове нарахування штрафних санкцій на підставі Закону №2181 стосовно часткової сплати зобов'язань, не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки ДПІ як самостійно зарахувались сплачені суми в рахунок податкового боргу так і зараховувались готівкові кошти щодо яких не вказано призначення платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Слід зазначити, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Дана обставина (часткове протермінуванням сплати податкових зобов'язань жовтня -грудня 2009 року) надасть податковому органу можливість визначити штрафні санкції, про що винесе нове рішення в порядку п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові Верховного суду від 05.12.2006р. у справі за позовом ЗАТ «Київський склотарний завод» до ДПІ в Оболонському районі м.Києва про визнання рішень недійсними та з врахуванням ч.2 ст.161 КАС України, повинна бути врахована при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача обгруновані матеріалами справи, доведені в судовому засіданні та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 272,57 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0008481601 прийняте Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства 272,57 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 19.09.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.