Рішення № 26070624, 18.09.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 225/683/2012 Провадження № 22-ц/0290/2093/2012Головуючий в суді першої інстанції:Волошин І.А.Категорія: 45 Доповідач: Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голоти Л.О.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участі представників:

позивачів ОСОБА_2

апелянта Спесивцев В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_16 ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_94 ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_144 ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174 до Приватного підприємства «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ», ОСОБА_175, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області про розірвання договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інші (всього 171 осіб) звернулися в суд з позовом до ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ», ОСОБА_175, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області про розірвання договорів оренди землі, мотивуючи свої вимоги тим, що в квітні -травні 2004 року між ними та відповідачем ОСОБА_175 -засновником ПП «Агропромислова фірма «Іззія»було укладено договори оренди земельних ділянок. Однак орендар ОСОБА_175 без їхньої згоди перепродав право оренди земельних ділянок третім особам.

Крім того, пунктом 35 договорів оренди передбачено порядок одностороннього розірвання договору орендодавцями при бажанні самостійно обробляти свою земельну ділянку після п'яти років з моменту підписання договору оренди. Про своє бажання розірвати договори оренди землі позивачі повідомили орендаря 18 листопада 2010 року на загальних зборах власників земельних часток (паїв), а також восени 2011 року шляхом звернення до суду з позовами про розірвання договорів оренди.

На підставі викладених вище двох обставин позивачі просили суд розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між ними та відповідачем ОСОБА_175, скасувати реєстрацію зазначених договорів оренди земельних ділянок та зобов'язати відповідача ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»повернути їм земельні ділянки, що знаходяться на території Будянської сільської ради, Тростянецького району Вінницької області.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2012 року позов задоволено. Розірвано договори оренди землі, укладені між ОСОБА_175 та позивачами по справі; скасовано державну реєстрацію договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_175 та позивачами ; зобов'язано ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»повернути земельні ділянки, що знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області і належать на праві власності позивачам .

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначив що:

- рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивачів із заявами про намір розірвання договорів оренди землі; суд безпідставно дійшов висновку, що про наміри позивачів розірвати договори оренди землі свідчить Протокол зборів власників земельних ділянок від 18.11.2010 року, оскільки представників ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»на зборах не було та на зборах були присутні 95 чоловік, тоді як позов заявлено 171 позивачем;

- орендарем за спірними договорами є не ОСОБА_175, як зазначив суд першої інстанції у рішенні, а ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ», засновником якого на час укладення договорів був ОСОБА_175, який підписував договори; у реквізитах договорів оренди зазначено саме юридичну особу -ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ», яка здійснювала виплату орендної плати за договорами;

- визначений п. 35 договорів оренди п'ятирічний строк на дострокове розірвання договорів оренди слід рахувати не з моменту підписання договорів, а з моменту їх державної реєстрації, оскільки до моменту державної реєстрації договори оренди земельних ділянок є неукладеними та не створюють для сторін жодних прав та обов'язків;

- підстав для скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок в суду першої інстанції не було, оскільки згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»записи про державну реєстрацію скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними, а така позовна вимога позивачами не заявлялась та судом не розглядалась;

- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, вказавши, що п. 35 договорів оренди, які є предметом спору в частині умов щодо обов'язкового обміну паю на краю поля є недійсним, що в свою чергу суперечить позовним вимогам.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 309 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення .

Мотивами скасування рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 30.05.2012 року на думку колегії суддів є:

- неповне з»ясування районним судом обставин справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- порушення норм процесуального права;

- неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції враховував: 1.те, що з моменту підписання договорів оренди землі та до моменту намагання позивачами розірвати їх в односторонньому порядку пройшов 5-річний строк, що є обов'язковою умовою розірвання в односторонньому порядку укладених договорів оренди ; 2. умова попередження за рік наперед чітко не передбачає вид та механізм попередження, а також особу яку необхідно попередити, що дає підстави сприймати будь-які дії орендодавця щодо намагання повернути в своє користування належні їм земельні ділянки; 3. помилкове сприйняття зазначеної сторони по укладеним договорам, а саме : орендаря, та визначення останнього шляхом надання переваги найменуванні юридичної особи над ім»ям фізичної особи, що є різними поняттями, мають різну правову природу цивільної дієздатності, як наслідок -державна реєстрація підписаних договорів оренди землі була зареєстрована на особу, яка не є орендарем згідно договору, що є об»активним порушенням та підлягає відновленню у спосіб обраний позивачами: відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди землі, встановивши наявність фактичних правовідносин щодо суборенди земельних ділянок.

Судом встановлені наступні обставини.

30.04.2004 року та 05.05.2004 року кожен з позивачів самостійно ( всього 171 особа) уклав договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_175 -засновник ПП «Агропромислова фірма «Іззія», які зареєстровані у Вінницькій регіональній філії Центр ДЗК 10.05.2007 року та договір ОСОБА_49 - 15.05.2007 року. /т.2 а.с. 32 -34/.

Дані земельні ділянки розташовані на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

Відповідно до п.35 Договорів умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата орендної плати, або бажання власника паю самостійно обробляти свою землю, але не раніше 5-ти років після підписання договору, за умови попередження за рік на перед та обов'язкового обміну паю на край поля.

Відповідно до протоколу зборів власників земельних паїв від 18.11.2010 року під головуванням ОСОБА_27 -керівника Спілки захисту прав власників земельних часток ( паїв), за участю керівництва агропромислової фірми «Іззія», начальника УАГ Тростянецької РДА Попик Л.В. та інших, на яких були присутні 95 власників земельних паїв, було прийнято рішення про звернення із заявами до засновника ПП «Агропромислової фірми «Іззія»із заявами про розірвання договорів оренди згідно п. 35 укладених договорів. /т.5 а.с.50-53/

Відповідно до протоколу зборів власників земельних від 10.04.2011 року під головуванням ОСОБА_27 -керівника Спілки захисту прав власників земельних часток (паїв), на яких були присутні 250 власників земельних паїв, було прийнято рішення про звернення із заявами про розірвання договорів оренди землі із ПП «Агропромислова фірма «Іззія». / т.5 а.с.54-59/

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Стаття 58 ЦПК визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Приймаючи до уваги копії позовних заяв про визнання договорів недійсними та зобов'язання повернути земельні ділянки та копії повідомлень про вручення поштового відправлення звернення деяких позивачів до відповідача з пропозиціями та заявами, районний суд не надав належної оцінки даним доказам та не встановив на їх підставі жодного належного факту щодо предмета доказування. Так, подання до суду позову не є ще свідченням наявності невизнаних та порушених прав особи; наявність поштових повідомлень не доводить якого саме змісту пропозиції та які заяви направлялись позивачами.

Встановлюючи факти, суд не витребував Статуту ПП «Агропромислова фірма «Іззія»та встановив, що орендарю належить право власності на земельну ділянку згідно державного акту земельна ділянка з чітко визначеними межами, розмірами та місцем розташування, хоча державні акти в судовому засіданні не оглядались та до матеріалів справи копії їх не долучались.

Висновки суду здебільшого носять характер припущень, що не відповідає вимогам ч.4 ст.60 ЦПК України.

Виходячи із правових підстав позовів, доказів наданих позивачами на підтвердження позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивачів задоволенню не підлягають із наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Правовими підставами позовних вимог визначено положення ст. 651 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачі зазначають дві підстави для розірвання договору:

1. порушення орендарем п.6 ст.93 ЗК України та п.2 ст.783 ЦК України, а саме зміна орендаря з фізичної особи ОСОБА_175 на юридичну особу ПП «Агропромислова фірма «Іззія»без згоди орендодавців;

2. передбачена п.35 Договорів можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому поряду за умови несвоєчасної сплати орендної плати або бажання власника паю самостійно обробляти свою землю, але не раніше 5-ти років після підписання договору за умови попередження за рік на перед та обов'язкового обміну паю на край поля.

Досліджуючи дані обставини колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до умов договорів оренди землі Орендодавцями є позивачі, Орендарем зазначено ОСОБА_175 -засновник ПП «Агропромислова фірма «Іззія».

Відповідно п.8 Договорів договір оренди укладено на 20 років.

Як вбачається з Статуту ПП «Агропромислова фірма «Іззія»та довідки ЄДР станом на період укладання договорів ( квітень -травень 2004 року) засновником даного підприємства був ОСОБА_178 /т.5 а.с. 223,224-228/.

Відповідно Договорів оренди землі у графі «реквізити сторін» орендарем штампом зазначено -ПП «Агропромислова фірма «Іззія».

Згідно ст. 90 ЦК України фірмове найменування як засіб індивідуалізації його власника є об»єктом виключного права і може бути використане тільки за згодою носія цього права. Дане право у відповідача підтверджує використання при укладенні договорів власного штампу з реквізитами та фірмовим найменуванням юридичної особи.

Відповідно ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, тощо, а також громадяни, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно ч.5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у відносинах з юридичними особами та громадянами.

Крім того, згідно ч.4 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі»перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи -орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, позивачем не було доведено факт зміни орендаря з фізичної на юридичну особу, оскільки первісно договори оренди укладені саме з юридичною особою, засновником якої являвся ОСОБА_178

На думку колегії суддів не знайшла свого підтвердження і обставина щодо наявності підстав для одностороннього розірвання договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору.

Враховуючи вимоги закону, встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що підписання сторонами договорів оренди земельної ділянки, свідчить, що кожний із позивачів погодився з умовами договору.

Пункт 35 договорів для розірвання договору в односторонньому порядку обумовлює в другому випадку обов'язкову наявність усіх чотирьох умов, а саме: 1. бажання власника паю самостійно обробляти свою землю; 2. не раніше 5-ти років після підписання договору виявити намір про розірвання договору; 3. попередження за рік про даний намір; 4. обмін паю на край поля.

Аналізуючи кожну з умов колегія суддів враховує:

1. Відповідно протоколу зборів власників земельних часток (паїв) від 10.04.2011 року було вирішено , рішення зборів від 19.11.2010 року залишити в силі, а саме: звертатись із заявами про розірвання договору оренди землі з АПФ «Іззія», а після винесення рішення судом заключити договора оренди землі із ПСП «Кристал». /т.5 а.с. 72-77/

Даний доказ спростовує твердження позивачів про те, що вони мали бажання самостійно обробляти свої землі.

Протоколу зборів від 19.11.2010 року позивачами надано не було.

Протокол зборів від 18.11.2010 року, який міститься в матеріалах справи т.5 ст.50-53, не є належним доказом щодо рішення позивачів про звернення до засновника ПП «Агропромислова фірма «Іззія»та сільського голови про розірвання договору оренди землі, згідно п.35 договору -в зв»язку з самостійним обробітком земельної ділянки, оскільки не містить інформації про вияв такого наміру осіб, які є позивачами у даній справі.

2.Колегія суддів відхиляє заперечення апелянта про те, що п'ятирічний строк слід обраховувати з моменту реєстрації договорів, оскільки вони суперечать змісту договору і підстав для іншого трактування словосполучення не дають.

3. В судовому засіданні позивачі не довели належними доказами факт попередження відповідача про намір розірвати договори( саме по причині самостійної обробітки землі ) за рік. Наявні в матеріалах справи поштові повідомлення не підтверджують факт про зміст відправлених пропозицій і заяв; описи вкладень до цінних листів датовані 2012 роком , тобто рік ще не минув від дати їх направлень ; копії позовних заяв про визнання договорів оренди землі не дійсними не можуть вважатись належним повідомленням відповідача про намір розірвати договір, оскільки суперечить змісту позовних вимог.

4.Безпідставними та такими, що виходять за межі позову колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо визнання недійсним договору оренди землі в частині обов»язкового обміну паю на край поля.

Так, Наказом Держкомзему від 17.11.2003 року №288 «Про затвердження рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток ( паїв) в натурі ( на місцевості)», чинного на час укладення договорів, визначено порядок обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток(паїв) у натурі (на місцевості), у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться в середині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що оскільки наявність усіх чотирьох обставин для розірвання договору в односторонньому порядку не встановлена та позивачами не доведена, підстав для задоволення вимоги про розірвання договорів оренди немає.

Оскільки позовні вимоги про скасування державної реєстрації договорів та про зобов'язання повернути земельні ділянки заявлені позивачами, як похідні від вимоги про розірвання договорів та іншими підставами не обґрунтовані, колегія суддів відмовляє у їх задоволенні.

За вказаних обставин, оскільки при апеляційному розгляді встановлено невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст.ст. 90,627,651 ЦК України, ст. ст. 13.19,31 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст.ст. 60, 307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПП «Агропромислова фірма «Іззія» задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 30.05.2012 року скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_179, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53 ОСОБА_180, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_181, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103 ОСОБА_182, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_183, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_152 ОСОБА_184, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174 до Приватного підприємства «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ», ОСОБА_175, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області про розірвання договорів оренди землі - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: