Рішення № 26066265, 20.08.2012, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/2508/657/2012р. Справа № 2508/4892/2012 р.

Рішення

іменем України

20 серпня 2012 р. смт. Козелець

Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іванюка Т.І.,

при секретарі - Дідовець М.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, Стрілець О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Козелецької селищної ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю,

в с т а н о в и в:

у суд із позовом про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю звернувся ОСОБА_5 до Козелецької селищної ради та ОСОБА_2 у якому просить визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Козелецької селищної ради народних депутатів Козелецького району Чернігівської області YІІІ сесії ХХІІ скликання «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», яким приватизовано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, 015 га. та визнати недійсним та скасувати Державний акт про право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 040011, виданий ОСОБА_2 Свої позовні вимоги ОСОБА_5 мотивує тим, що у його користуванні перебуває земельна ділянка по АДРЕСА_2 загальним розміром 0,14 га. Право користування набув після рідної сестри ОСОБА_7, яка відмовилася від набуття у власність даної земельної ділянки. Відповідач ОСОБА_2, якому належить земельна ділянка по АДРЕСА_1, є суміжним землекористувачем з вищевказаною земельною ділянкою. На час набуття права на земельну ділянку порядок землекористування між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був встановлений фактично, однак твердої межі встановлено не було. На підставі рішення Козелецької селищної ради від 23.03.1997 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. При цьому акт погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами не погоджувався. Також ОСОБА_2 користується більшою земельною ділянкою, ніж та, що надана йому у власність.

Під час судового засідання представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала.

Представник відповідача Козелецької селищної ради Стрілець О.Г. залишив дане питання на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов не визнали, вважаючи його безпідставним про що подали письмові заперечення.

Під час розгляду справи свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що у акті погодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 від 29 січня 1997 року стоїть не їх підпис.

Свідок ОСОБА_9 показала, що підпис у акті погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 ставив її чоловік ОСОБА_10. Проти того, щоб останній поставив свій підпис у акті вона не заперечувала.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що підписував акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_12 замість дружини.

Під час розгляду справи було встановлено такі факти і відповідні ним правові відносини:

рішенням виконкому Козелецької селищної ради № 37 від 20 квітня 1989 року ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку в кількості 700 кв.м. по АДРЕСА_1;

рішенням виконкому Козелецької селищної ради від 25 вересня 1990 року № 81 ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку в кількості 700 кв.м. по АДРЕСА_2;

рішенням виконкому Козелецької селищної ради від 19 серпня с1993 року № 75 було передано ОСОБА_7 у приватну власність безкоштовно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,07 га;

рішенням виконкому Козелецької селищної ради від 20 жовтня 1994 року № 113 року гр. ОСОБА_13 було виділено земельну ділянку під індивідуальну забудову площею 700 кв.м. по АДРЕСА_3;

29 січня 1997 року громадянином ОСОБА_2 та виконавцем робіт ОСОБА_14 було складено акт погодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 АДРЕСА_1 від 29 січня 1997 року. Як вказано у даному акті, він складений у присутності землевласників суміжних земельних ділянок ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_7 та ОСОБА_16 Проти даних прізвищ знаходяться підписи;

рішенням виконкому Козелецької селищної ради від 17 квітня 1997 року № 88 було відмінено рішення № 113 від 20 жовтня 1994 року гр. ОСОБА_13 по АДРЕСА_3 та до закріплено земельну ділянку площею 700 кв.м. по АДРЕСА_3 ОСОБА_2;

рішенням YІІІ сесії ХХІІ скликання Козелецької селищної ради від 23 березня 1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» було приватизовано земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1, площею 0,15 га.;

рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 20 травня 1999 року № 77 ОСОБА_5 було надано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,07 га, яка знаходиться в смт. Козелець по АДРЕСА_2;

рішенням Козелецької селищної ради XY сесії ІY скликання від 02 грудня 2004 року було дозакріплено земельну ділянку площею 0,07 га під забудову гр. ОСОБА_5 в сел. Козелець АДРЕСА_2;

згідно державного акту про право приватної власності на землю ІV-ЧН № 040011 виданого 01.12.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 55, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,15 га в межах згідно з планом розташованої на території смт. Козелець для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель;

рішенням Козелецького районного суду від 4 квітня 29012 року було встановлено факт порушення ОСОБА_5 меж суміжної з ОСОБА_2 земельної ділянки шляхом перенесення її в бік земельної ділянки останнього;

згідно довідки виконавчого комітету Козелецької селищної ради ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,013 га по вул. Гнідаша, яка знаходиться між земельною ділянкою, яка перебуває у власності ОСОБА_2 та земельною ділянкою яка перебуває у користуванні ОСОБА_8

Заслухавши представника позивача, відповідача, представників відповідача, свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_5 до Козелецької селищної ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю задоволенню не підлягає із наступних підстав:

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності діючим ЗК, але продовжують існувати при дії нового ЗК, то суд при розгляді справи повинен керуватися положеннями ЗК, чинного на час виникнення спірних правовідносин та діючого ЗК в частині правових наслідків цих правовідносин.

Так відповідно до ст.10 Земельного Кодексу України 1990 р. до відання міських рад належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування тощо. Відповідно до ч.4 ст.17 цього Кодексу передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину проводиться сільськими, селищними і міськими радами за місцем розташування цієї земельної ділянки в т.ч. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Ст.23 Земельного Кодексу України 1990 р. передбачає, що право власності посвідчується державними актами, які видаються та реєструються відповідними радами.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України „Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13 березня 1992 року № 2200-Х11, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 і Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, земельні ділянки, надані громадянам для ведення особистого підсобного господарства, будівництва й обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального гаражного та дачного будівництва, безоплатно передаються у приватну власність у передбачених статтями 56, 57, 67 ЗК України 1990 р. розмірах відповідними радами за місцем розташування цих ділянок.

Встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні організації на замовлення рад, після чого громадяни одержують державний акт на право власності на землю.

Отже, підставою набуття права на землю в таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, з подальшим оформленням відповідних правовстановлюючих документів.

Посилання позивача на те, що не підписання акту погодження меж земельної ділянки суміжними власниками землі і землекористування, дає підстави для скасування рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документу, суд вважає помилковим, оскільки земельним чи іншим законодавством України не передбачено, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу - акту погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося, і процедура приватизації земельної ділянки має зупинитися. Тому є всі підстави вважати, що оскаржуване позивачем рішення прийнято в межах повноважень сільської ради та у спосіб, визначений законом. У разі не погодження з діями певних осіб при встановленні меж земельних ділянок, ці дії можуть бути оскарженні до суду.

Суд не приймає до уваги також твердження позивача про те, що державний акт на право приватної власності на землю ІV-ЧН № 040011 не має дати видачі та не зареєстрований у Книзі записів державних актів, оскільки вони є надуманими і спростовуються як копією державного акту ІV-ЧН № 040011 наданого позивачем, так і оглянутою у судовому засіданні Книгою видачі державних актів, де зазначена дата видачі 01.12.1997 року та реєстраційний № 55.

Під час розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами не було підтверджено і те, що межі переданої ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на місцевості межовими знаками не закріплювалися, а тому розцінюються судом як припущення.

Доводи, які зазначені у позовній заяві, не дають суду підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 10, 17 та 23 ЗК України 1990 року, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України,

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_5 до Козелецької селищної ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд.

Суддя -підпис-

ВІРНО:

Рішення не набрало законної сили.

Суддя Козелецького районного суду

Т.І.Іванюк