Ухвала суду № 26065978, 06.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р. Справа № 53900/09

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року у справі за позовом державного підприємства «Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат» до державної податкової інспекції у Яворівському районі про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ДП «Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат» звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції у Яворівському районі, який згодом уточнив та просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0011181510/0 від 17.12.2007 року, №0020711700/0 від 17.12.2007 року, №0000671510/0 від 14.02.2008 року, №00006701510/0 від 22.12.2008 року та №0010981700/0 від 19.12.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказаними податковими повідомленнями-рішеннями до нього було застосовано штрафні санкції на загальну суму 677929, 73 грн., які вважає безпідставним оскільки ухвалами господарського суду Івано-Франківської області по справі №5/88 від 12.04.2007 року та по справі №А-6/143 були прийняті рішення про розстрочення податкового боргу. Крім цього, зазначив, що рішення господарського суду виконується органами державної виконавчої служби у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Рішення про зупинення розстрочки або відстрочки виконання судового рішення про стягнення коштів із розрахункового рахунку та відкликання платіжних вимог, згідно із ст.33 та ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», виконуються лише органами державної виконавчої служби. При порушенні термінів виплати розстрочених сум податкового боргу на підставі рішень судів, не передбачається нарахування штрафних (фінансових) санкцій згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім цього, вказав, що відповідачем не враховано положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року позов задоволено повністю. Суд виходив з того, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на те, що при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень податковим органом не було порушено норм податкового законодавства, оскільки посилання позивача на необхідність застосування строків застосування штрафних санкцій встановлених ст.250 ГПК України є безпідставними, оскільки такий строк встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі актів перевірки №1154/15-0/24977923 від 17.12.2007 року, №1157/1700/24977923 від 17.12.2007 року, №127/15-2/24977923 від 14.02.2008 року та №1803/15-0/24977923 від 15.12.2008 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0011181510/0 від 17.12.2007 року, №0020711700/0 від 17.12.2007 року, №0000671510/0 від 14.02.2008 року, №00006701510/0 від 22.12.2008 року, якими відповідача зобов'язано сплатити штраф в загальній сумі 663304, 24 грн. за платежем податок на додану вартість та податок з підприємств і організацій - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Підставою для зобов'язання сплати штрафу стала несплата сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з підприємств і організацій - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у відповідності до поданих відповідачем декларацій з податку на додану вартість та розрахунків податку з підприємств і організації власників транспортних засобів.

Судова колегія бере до уваги той факт, що 12.04.2007 року господарським судом Івано-Франківської області у справі №А-5/88 за позовом прокурора Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі ДПІ у Яворівському районі Львівської області до ДП «Івано-Франківський ЛПК» МО України про стягнення 1111735, 13 грн. було прийнято ухвалу про розстрочку податкового боргу. На дану ухвалу було подано апеляційну скаргу, яку 07.06.2007 року Львівський апеляційний адміністративний суд залишив без розгляду.

Слід врахувати, що 23.10.2007 року господарським судом Івано-Франківської області у справі №А-6/143 за позовом ДПІ у Яворівському районі Львівської області до ДП «Івано-Франківський ЛПК» МО України про стягнення 666699, 13 грн. було прийнято ухвалу про розстрочку 666699, 13 грн. податкового боргу. На дану ухвалу ДПІ у Яворівському районі Львівської області було подано апеляційну скаргу, яку 06.11.2008 року Львівським апеляційним адміністративним судом залишено без задоволення.

Відтак, слід погодитися із висновками місцевого суду, що податкове повідомлення-рішення №0011181510/0 від 17.12.2007 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 157443, 02 грн. за платежем податок на додану вартість, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання прийнято неправомірно, оскільки податкові декларації з ПДВ, які були підставою для винесення даного податкового повідомлення-рішення були включені у розстрочену судом податкову заборгованість в сумі 1111735, 13 грн., згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області у справі №А-5/88 від 12.04.2007, а саме: декларація №20652 від 19.09.2005 року в сумі 34133, 00 грн., декларація №24127 від 19.10.2005 року в сумі 30576, 00 грн., декларація №28037 від 16.11.2005 року в сумі 50404, 00 грн., декларація №30511 від 20.12.2005 року в сумі 27825, 00 грн., декларація №33792 від 20.01.2006 року в сумі 47448, 00 грн., що підтверджується актом перевірки №1154/15-0/24977923 від 17.12.2007 року.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0020711700/0 від 17.12.2007 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 5714, 29 грн. за платежем податок з підприємств і організацій - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання то таке прийнято неправомірно, виходячи з того, що розрахунки з податку з власників транспортних засобів, які були підставою для винесення даного податкового повідомлення-рішення були включені у розстрочену судом податкову заборгованість в сумі 111735, 13 грн., згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області у справі №А-5/88 від 12.04.2007 року, а саме розрахунком №13050 від 08.07.2005 року в сумі 29422, 00 грн., що підтверджується актом перевірки №1157/1700/24977923 від 17.12.2007 року.

Податкове повідомлення-рішення №0000671510/0 від 14.02.2008 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 103639, 93 грн. за платежем податок на додану вартість, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання слід вважати прийнятим неправомірно, оскільки податкові декларації з ПДВ, які були підставою для винесення даного податкового повідомлення-рішення були включені у розстрочену судом податкову заборгованість в сумі 1111735, 13 грн., згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області у справі №А-5/88 від 12.04.2007 року, а саме декларація №33792 від 20.01.2006 року в сумі 47448, 00 грн., що підтверджується актом перевірки №127/15-2/24977923 від 14.02.2008 року.

Податкові декларації згідно вищенаведеного податкового повідомлення-рішення №0000671510/0 від 14.02.2008 року були включені у розстрочену судом податкову заборгованість в сумі 666699, 13 грн., згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2007 року у справі №А-6/143, а саме: декларація №2417 від 20.02.2006 року в сумі 13113, 00 грн., декларація №4237 від 20.03.2006 року в сумі 13113, 00 грн., декларація №6551 від 18.04.2006 року 18.04.2006 року в сумі 45685, 00 грн., декларація №10990 від 18.05.2006 року в сумі 47625, 00 грн., декларація №12731 від 20.06.2006 року в сумі 58521, 00 грн., що підтверджується актом перевірки №127/15-2/24977923 від 14.02.2008 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00006701510/0 від 22.12.2008 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 396507, 00 грн. за платежем податок на додану вартість, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, то таке прийнято неправомірно, оскільки податкові декларації з ПДВ, які були підставою для внесення даного податкового повідомлення-рішення були включені у розстрочену судом податкову заборгованість в сумі 666699, 13 грн., згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області у справі №А-6/143 від 23.10.2007 року, а саме декларація №12731 від 20.06.2006 року в сумі 58521, 00 грн.. декларація №15061 від 18.07.2006 року в сумі 46763, 00 грн., декларація №19927 від 18.08.2006 року в сумі 39897, 00 грн., декларація №21321 від 19.09.2006 року в сумі 35823, 00 грн. декларація №23966 від 18.10.2006 року в сумі 48613 грн. в сумі 48613, 00 грн., декларація №28545 від 16.11.2006 року в сумі 45862, 00 грн., декларація №30008 від 18.12.2006 року в сумі 45949, 00 грн., декларація №33802 від 18.01.2007 року в сумі 64996, 00 грн., що підтверджується актом перевірки №1803/15-0/24977923 від 15.12.2008 року

У відповідності до ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Отже, рішення господарського суду виконується органами державної виконавчої служби в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Рішення про зупинення, розстрочку, відстрочку виконання судового рішення про стягнення коштів з рахунків відкликання платіжних вимог згідно ст. 33 та ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» виконується лише органами державної виконавчої служби. Таким чином, при порушенні термінів сплати сум передбачається нарахування штрафних санкцій у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків сплати розстрочених сум податкового боргу відповідно до рішення суду не передбачено.

Беручи до уваги вище викладе, колегія суддів вважає за необхідне погодитися із висновками суду першої інстанції, що застосування відповідачем штрафу до позивача за несплату податкового боргу, стягнутого за рішенням суду на підставі пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним, а податкові повідомлення-рішення №0011181510/0 від 17.12.2007 року, №0020711700/0 від 17.12.2007 року, №0000671510/0 від 14.02.2008 року, №00006701510/0 від 22.12.2008 року прийняті всупереч закону, а тому підлягають скасуванню.

Щодо податкового-повідомлення рішення №0010981700/0 від 19.12.2008 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 14625, 49 грн. за платежем податок з підприємств та організацій - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за затримку на 273 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, то таке прийнято неправомірно, виходячи з наступного.

Із акта вбачається, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, чим порушено п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування».

Однак такий висновок не заслуговує уваги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень №502 від 25.04.2007 року, №879 від 23.07.2007 року, №1079 від 18.09.2007 року, №1095 від 21.09.2007 року, №1102 від 26.09.2007 року, №1168 від 11.10.2007 року, №1179 від 15.10.2007 року, №1263 від 02.07.2007 року, №1266 від 05.11.2007 року, №1281 від 06.11.2007 року, №1282 від 07.11.2007 року позивачем сплачено податок з власників транспортних засобів за І, II та III квартал 2007 року, однак відповідач зарахував сплачені кошти на розстрочену згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2007 року заборгованість в сумі 1111735,13 грн. З вищенаведених платіжних доручень вбачається, що призначенням платежу є податок з власників транспортних засобів.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 року (далі Закону), встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» №679-ХІУ від 20.05.1999 року Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списуються лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Отже, право визначити призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченим у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Слід зазначити, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплата пені та штрафних санкцій, що застосуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відтак, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відтак, проаналізувавши вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року по справі № 2а-450/08/0970, без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк