Постанова № 26064930, 11.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р. Справа № 2887/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Долинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

19 серпня 2011 року позивач - ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» звернувся в суд із адміністративним позовом, який в подальшому уточнив та зменшив позовні вимоги до відповідача - ДПІ у Личаківському районі м. Львова у якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.07.2011р. № 0002153500.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, складено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки фінансово-господарські операції з ТзОВ «Фалкон» є нікчемними, так як контрагент позивача забезпечував надання податкової вигоди третім особам, у нього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним ведеться податковий облік по податку на додану вартість відповідно до вимог чинного податкового законодавства, податкові накладні, які включені ним до реєстру податкових накладних у спірних податкових періодах, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 06.07.2011р. № 0002153500.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що в процесі проведення перевірки, податковою інспекцією встановлено неправомірне відображення позивачем у податковому обліку шляхом включення до податкового кредиту господарських операцій з ТзОВ «Фалкон», оскільки такі фактично між ними не відбувались. А саме, перевіркою встановлено, що дизпаливо контрагентом, на виконання договору купівлі-продажу не поставлялось, так як у ТзОВ «Фалкон» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, документи, які оформлені між позивачем та контрагентом містять недостовірні дані, відтак не підтверджують факт здійснення господарських операцій. Отже, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості. Внаслідок цього ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» неправомірно віднесло суми ПДВ до складу податкового кредиту та до складу валових витрат по даній операції.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 110/23-а/05393518 від 03.06.2011 року (а.с. 25-80 Т.1).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ПАТ «Холдингова компанія «Еко Дім» зокрема ч. 2 ст. 228, ст. 216 ЦК України та п.п. 7.2.1., 7.2.8. п. 7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податок на додану вартість в сумі 433 612 грн..

У ході перевірки встановлено, що ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» неправомірно віднесло суми ПДВ до складу податкового кредиту сплачені суми ПДВ по господарських операціях з ТзОВ «Фалкон», оскільки останнє здійснювало діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТзОВ «Фалкон» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року.

На підставі вказаних вище висновків викладених в акті перевірки, відповідачем 06.07.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002153500, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 542 016 грн., в тому числі за основним платежем - 433613 грн. та за штрафними санкціями - 108403 грн. (а.с. 95 Т.1).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що безтоварний характер операцій між позивачем та ТзОВ «Фалкон» на придбання палива не доведено суду в установленому порядку належними доказами, а такі посилання відповідача носять характер припущень, які ґрунтуються на сумнівах, пов'язаних із відсутністю на дату перевірок контрагентів позивача за місцем їх державної реєстрації та неможливістю перевірки наявної у них первинної бухгалтерської документації. Суд першої інстанції вважає, що вказаний правочин фактично виконувався сторонами, що підтверджується накладними, податковими накладними, банківськими документами про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей. А тому висновок відповідача щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в 2010 році є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам закону.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (наданих послуг) сум ПДВ, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та ТзОВ «Фалкон» укладено договір купівлі-продажу № 26/04/10 від 26.04.2010 року, відповідно до п. 1 якого ТзОВ «Фалкон» (продавець) зобов'язується передати у власність ВАТ «ПМК № 9» правонаступником якого є ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» (покупець) нафтопродукти в асортименті наявному у продавця на момент купівлі товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 96 Т.1).

На виконання умов договору між сторонами видані податкові та видаткові накладні, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи.

Разом з цим, у відповідності до п. 3 цього договору продавцем повинен був видаватися позивачу сертифікат відповідності і паспорт якості на товар, однак позивачем такі суду надані не були, що вказує на їх відсутність.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом судом апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції та позивача на те, що реальність господарських операцій підтверджується банківськими документами, оскільки такі в матеріалах справи відсутні та позивачем не надавались. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на п. 4.5 Договору, форма розрахунків повинна була бути безготівковою, а тому у разі реальності проведення господарських операцій у позивача повинні бути наявні платіжні доручення (квитанції), які б підтверджували факт оплати товару. Однак, такі позивачем не були надані як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції.

Крім того, згідно п. 6.2 Договору товар вважається прийнятим з моменту підписання видаткової накладної, а тому з цього моменту у позивач повинен був мати відповідні умови для зберігання або укласти договір зберігання. Однак, у позивача відсутні як необхідні умови для зберігання нафтопродуктів так і договори зберігання. Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує посилання позивача на те, що транспортні засоби та механізми позивач заправляв на заправних станціях ТзОВ «Фалкон» на підтвердження чого до матеріалів справи додано копії «Відомостей заправки». Однак, дані відомості не містять реквізитів на виконання якого договору складені ці відомості. Відсутня в цих відомостях і інформація про місцезнаходження заправної станції та її належність ТзОВ «Фалкон». Відсутні у позивача і картки на реалізацію нафтопродуктів (п. 6.4 Договору).

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається неможливість фактичного здійснення контрагентом ТзОВ «Фалкон» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

Отже, правочин, укладені між позивачем вказаним вище контрагентом не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Суд першої інстанції безпідставно посилається на презумпцію правомірності правочину передбачену ст. 204 ЦК України, оскільки наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТзОВ «Фалком» первинними документами, які характерні для даного виду правовідносин, а тому у позивача були відсутні правові підстави для формування податкового кредиту на підставі цих операцій.

З вищенаведеного, судом першої інстанції неповно з'ясовано усі обставини, як мають значення для справи, а справу вирішено з порушенням норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-9516/11/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 14.09.2012 року.