Рішення № 26062772, 14.08.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2012 р. Справа №18/1130/12

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Полтавської обласної спілки споживчих товариств, вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36003

про стягнення 92 953,46 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н., дов. від 04.01.2012 р. № 1904/44

від відповідача: Марченко С.Г., дов. № 05/5 від 27.02.2012 р., Ухань М.Ф., дов. №05/13 від 08.08.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач) про стягнення з Полтавської обласної спілки споживчих товариств (далі - відповідач) пені у розмірі 90 978,74 грн., 3% річних у розмірі 746,03 грн., інфляційних у розмірі 1 228,69 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 552 "С" від 01.09.2010 року на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач вказаний позов не визнає та у відзиві на позовну заяву (вх. № 10406 д) від 07.08.2012 р. зазначає, що на момент звернення позивача до суду у Полтавської обласної спілки споживчих товариств вже була відсутня заборгованість за надану теплову енергію перед ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", а прострочення виникло лише в лютому-травні 2012 р., а тому просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 11 116,03 грн. (з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Полтавська обласна спілка споживчих товариств уклали договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за № 552 "С" від 01.09.2010 року.

Приписами статей 627 та 628 Цивільного Кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 вказаного договору теплопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідач у справі) теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до межі розподілу будівлі по вул. Червоноармійська, 3 - нежитлове приміщення.

Сторони у п. 37 зазначеного договору дійшли домовленості, що його укладено на період з 01.09.2010 р. по 31.12.2015 р.

Разом з тим, відповідно до п. 30 цього договору споживач зобов'язався сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, ч. 1 визначено, що якщо у зобов'язанні строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, проводив розрахунки за спожиту теплову енергію за період з січня 2011 року по квітень 2012 року з порушенням строків оплати (розрахунок заборгованості оплати послуг в матеріалах справи, арк. 10).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за № 552 "С" від 01.09.2010 р. позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 90 978,71 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України № 686 - ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" (із змінами і доповненнями) та п. 31 договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Позивачем нарахована пеня в сумі в сумі 90 978,74 грн. за період з 11.02.2012 р. по 14.05.2012 р.

У відзиві та в засіданні представник відповідача заявив клопотання про зменшення нарахованого розміру пені.

Суд вважає за необхідне зменшити визначений до стягнення розмір пені з огляду на наступне:

Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням пункту 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18).

Суд приймає до уваги, що відповідач основне зобов'язання виконав добровільно, у повній мірі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 6-9), суму боргу виплачено до початку розгляду справи та саме прострочення незначне (виникло за лютий-травень 2012 року).

Враховуючи наведене та те, що заперечення щодо зменшення розміру нарахованої пені відсутні, заявлене клопотання обґрунтоване, підстави наведені у ньому підтверджуються матеріалами справи і не спростовані у судовому засіданні, суд вважає за можливе задовольнити клопотання у повному обсязі та зменшити розмір нарахованої пені до 11 116,03 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1228,69 грн. інфляційних за період лютий - березень 2012 р. та 746,03 грн. - 3% річних за період з 11.02.2012 р. по 14.05.2012 р.

Вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43, 49, п. 3 ст. 83, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавської обласної спілки споживчих товариств, вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36003 (р/р 26009710000205 ХОП ПАТ "Укрсоцбанк" Полтавське відділення м. Харкова, МФО 351016) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008 (р/р 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 11116,03 грн. пені, 746,03 грн.- 3% річних, 1228,69 грн. інфляційних, 1859,07 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в сумі 79 862,71 грн. - в позові відмовити.

Суддя Сірош Д.М.

Повне рішення складено: 20.08.2012 р.