Ухвала суду № 260534, 28.09.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-7097/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28вересня 2006 р.                                                                                                             м. Київ         

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А., суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Нечитайла О.М., Сергейчука О.А.

при секретарі                       Павлушку Р.С.

розглянувши

у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.07.05у справі№ 31/68 агосподарського суду Донецької областіза позовомЗакритого акціонерного товариства «Маріупольська кондитерська фабрика»доДержавної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької областіпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.05.2005 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005 р., позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ м. Маріуполя від 16.12.2004 р. № 0000282330/2 та від 23.02.2005 р. № 0000282330/3 про визначення ЗАТ «Маріупольська кондитерська фабрика» податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 18435,00 грн., в тому числі основний платіж – 12290,00 грн. та штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», - 6145,00 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати комплексної повторної перевірки позивача від 23.07.2004 р. № 03/23-313/00382059, щодо безпідставного включення до складу валових витрат в період з 01.01.2002 р. по 01.07.2003 р. витрат по оплаті праці в сумі 40,8 тис. грн. не підтверджений посиланням на первинні чи інші документи бухгалтерського та податкового обліку, що суперечить пунктам 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів документальної перевірки щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1023/7311 / далі за текстом – Порядок від 16.09.2002 р./.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Маріуполі просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 1.6, 1.7 Порядку від 16.09.2002 р.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 23.07.2004р. №03/23-313/00382059,про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне включення до складу валових витрат впродовж періоду з 01.01.2002 р. по 01.07.2003 р. витрат по заробітній платі в сумі 40,8 тис.грн. При цьому контролюючий орган послався на розбіжності між даними податкового обліку позивача та даними зведеної балансової відомості.

Згідно пункту 1.7 Порядку від 16.09.2002 р. факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до частини 1 ст.220 КАС України касаційна інстанція перевіряє правильність юридичної оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на те, що висновок контролюючого органу в акті перевірки стосовно виявленого порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» має узагальнений характер без встановлення фактів включення позивачем конкретних видів виплат до валових витрат, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірним донарахування позивачу спірної суми податкового зобов’язання.

Такий висновок суду відповідає і положенням частини 1 ст.71 КАС України стосовно обов’язку суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України,

 УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області відхилити, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.05залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими обставинами з підстав та в порядку передбаченими ст. ст. 237-239 КАС України.

Головуючий                                                                                               Усенко Є.А.

Судді                                                                                                            Карась О.В.

                                                                                                                      Шипуліна Т.М.

                                                                                                                      Нечитайло О.М.

                                                                                                                      Сергейчук О.А.

З оригіналом згідно

Суддя                                                   Усенко Є.А.