Ухвала суду № 26052621, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1333/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Мельничука В.П., Федотова І.В.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

представника позивача - Плесюка О.С., представника відповідача - Івченка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Черкасах № 0001412301 та № 0001402301 від 02.04.2012р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарської операції (договір про надання експедиційних послуг), проведеної позивачем з контрагентом -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, підтверджується наявними у справі податковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства, подорожніми листами, актами приймання-передачі послуг, в той час як нікчемність договору, на що посилається податкова інспекція, нічим не доведена.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, приватне підприємство «Торговельна компанія «ТВС»зареєстроване 16.02.2005р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 33363314; місцезнаходження відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: м. Черкаси, вул. Хоменко, 14; взято на податковий облік в органах державної податкової служби приватне підприємство «Торговельна компанія «ТВС» 09.03.2005р.; відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість № 32152323 від 11.03.2005р. приватне підприємство «Торговельна компанія «ТВС»зареєстроване як платник податку на додану вартість з 11.03.2005р.; основним видом діяльності позивача є оптова торгівля паливом.

Підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень № 0001412301 та № 0001402301 від 02.04.2012р., якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 96 772 грн. 50 коп. за основним платежем, 24 193 грн. 13 коп. за штрафними санкціями, та з податку на прибуток в сумі 111 246 грн. 92 коп. за основним платежем слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС»щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та покупцями, їх реальності та повноти відображення в облікових документах за жовтень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(виконавець) укладено договір експедирування № 113 від 01.10.2011р.(а.с.45), відповідно до якого виконавець зобов'язується за плату надати транспортно-експедиційні послуги - організувати та забезпечити доставку вантажу за місцем призначення та надати інші послуги, а саме: навантаження та розвантаження вантажу, оформлення супровідної документації, зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення, перевірку кількості та стану вантажу при його здачі одержувачу, оформлення та отримання документів, що підтверджують здачу-приймання вантажу; на підтвердження надання послуг сторони протягом трьох робочих днів після передачі вантажу підписують акт та скріплюють його печатками; за надання експедиційних послуг замовник сплачує виконавцю 8 грн. за 1 км, і коригується актом виконаних робіт; оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошової суми на поточний рахунок виконавця, зазначений у реквізитах договору.

Згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами виконаних робіт позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складено акти приймання-передачі послуг (а.с.46-49). На підтвердження факту придбання послуг, позивачем надані податкова накладна № 105 від 31.10.2011р. на загальну суму 580 635 грн.(а.с.50) та подорожні листи (а.с.51-59).

Крім цього, суд першої інстанції дослідив реєстраційні документи контрагента позивача: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер, дату державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з надання послуг транспортного експедирування були реальними, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій..

Колегія суддів зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Черкасах, в свою чергу, жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльності не надано.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.