Ухвала суду № 26049408, 13.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2497/12

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Норд-Вест" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Норд-Вест" в травні 2012 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 0000672310, 0000682310 від 03.05.2012р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Норд-Вест" судові витрати в розмірі 2188 грн. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Зокрема, в акті перевірки від 19.03.2012 року визначено порушення податкового законодавства, допущені позивачем, а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 380052 грн., занижено податок на додану вартість на суму 130658 грн., занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 33153 грн. На думку відповідача, судом І інстанції не повно з'ясовано обставини справи, оскільки не прийнято до уваги висновки відповідача викладені в акті перевірки та інші доводи відповідача.

У судове засідання позивач не з'явився, надавши заперечення на апеляційну скаргу, в який зазначає про безпідставність висновків та доводів відповідача та законність і обґрунтованість рішення суду І інстанції.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції обставини спору полягають у наступному.

Вінницькою ОДПІ в період з 17.02.2012р. по 02.03.2012р. проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.04.2006р. по 31.12.2011р.. За результатами перевірки оформлено акт перевірки від 19.03.2012р. № 26/2201/34325699. Перевіркою встановлено наступні порушення: 1) п. п. 4.1.1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, п. п. 135.5.4, п. п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 380052 грн. в т.ч.: за 2010 рік на суму 200133 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 179769 грн.; за 3 квартал 2011 року на суму 79 грн.; за 4 квартал 2011 року на суму 71 грн. 2) п. п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.187.1 ст. 187, п. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 130658 грн. в т.ч. за червень 2011 року на 15182 грн., за грудень 2011 року на 115467 грн.; 3) завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33153 грн., у тому числі за серпень 2010 року на 10392 грн., за листопад 2010 року на 10678 грн., за травень 2011 року на 12083 грн.

На підставі акту перевірки від 19.03.2010 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 03.05.2012 р. № 0000682310 та № 0000672310.

Не погоджуючись з даними рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо надання позивачу одним із засновників поворотної фінансової допомоги є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено збільшення у червні 2010 року та зменшення у травні 2011 року статутного фонду позивача, що не являється об'єктом оподаткування. Також судом встановлено відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість, оскільки у позивача наявні необхідні документи що підтверджують правильність формування податкових зобов'язань по даному податку. Окрім того, відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до висновків відповідача викладених в акті перевірки від 19.03.2012р., позивачем заниження суму валового доходу по рядку 01.6 Декларацій " інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5" на 839735 грн., в т.ч за 2-й квартал 2010 року на суму 156000 грн. та 3-й квартал 2010 року на суму 683735,2 грн. На думку відповідача, вказані кошти отримані позивачем є поворотною фінансовою допомогою та підлягають включенню до валового доходу позивача. Вказані доводи відповідач обґрунтовує з посиланням на оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку 682, 311, 732 та банківські виписки за перевіряємий період, які на думку відповідача підтверджують отримання ПП "Норд Вест" поворотної фінансової допомоги в сумі 839735,2 грн. від засновника ОСОБА_2.

З такими висновками погодитись не можна.

Так, банківськими виписками підтверджено отримання позивачем відповідних коштів: № 0000001 від 21.06.2010 р. суму 69000 грн.; № 0000003 від 25.06.2010 р. суму 50000 грн.; № 0000004 від 29.06.2010 р. суму 37000 грн.; № 0000006 від 02.07.2010 р. суму 50000 грн.; № 0000007 від 05.07.2010 р. суму 220000 грн.; № 0000009 від 07.07.2010 р. суму 125000 грн.; № 0000010 від 12.07.2010 р. суму 193295,2 грн.; № 0000017 від 20.07.2010 р. суму 95440 грн.

Разом з тим, як видно з формулювання призначення платежу в наданих суду копій зазначених виписок з відкритих в установі банку поточних рахунків ПП "Норд-Вест", грошові кошти на поточний рахунок позивача були зараховані як внесок від ОСОБА_2, тобто їх призначення, як поворотної фінансової допомоги зазначеними банківськими виписками не визначено.

Окрім того, протоколом № 7 загальних зборами власників ПП "Норд-Вест" від 21 червня 2010 року підтверджено прийняття власниками ПП "Норд-Вест" рішення збільшити розмір Статутного фонду (капіталу) приватного підприємства "Норд-Вест" до 1199735,20 грн., шляхом збільшення суми внеску власника підприємства ОСОБА_3 на 839735,20 грн.

На підставі зазначеного протоколу позивачем було внесено відповідні зміни до Статуту, які зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

З прибуткових касових ордерів ПП "Норд-Вест" встановленої форми КО-1 № 1 від 21.06.2010 року на суму 29 000 грн., № 2 від 21.06.2010 року на суму 40 000 грн., № 3 від 25.06.2010 року на суму 50 000 грн., № 4 від 29.06.2010 року на суму 37 000 грн., № 5 від 02.07.2010 року на суму 50 000 грн., № 6 від 05.07.2010 року на суму 100 000 грн., № 7 від 05.07.2010 року на суму 120 000 грн., № 8 від 07.07.2010 року на суму 125 000 грн., № 9 від 12.07.2010 року на суму 193 295,20 грн., № 10 від 20.07.2010 року на суму 95 440 грн. встановлено, що в касу ПП "Норд-Вест" від ОСОБА_2 прийнято 839735,20 грн. у якості поповнення статутного фонду згідно протоколу загальних зборів № 7 від 21.06.2010 року.

Згідно карток рахунку бухгалтерського обліку 301 "Каса" вказані грошові кошти були оприбутковані в касі позивача та в день їх прийняття внесені на поточний рахунок підприємства, що підтверджується картками рахунку 311 "Поточний рахунок", оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 311 та банківськими виписками.

Крім того, протоколом № 8 загальних зборів власників ПП "Норд-Вест" від 31 травня 2011 року підтверджено прийняття рішення про зменшення розміру Статутного фонду (капіталу) приватного підприємства "Норд-Вест" на 839 735,20 грн., встановивши його у розмірі 360 000 грн., та розподілити частки Власників наступним чином: ОСОБА_3 -72 000 грн., що становить 20% Статутного фонду (капіталу); ОСОБА_4 -144 000 грн., що становить 40% Статутного фонду (капіталу); ОСОБА_5 - 144 000 грн., що становить 40% Статутного фонду (капіталу).

У зв'язку зі зменшенням розміру статутного капіталу засновниками було прийнято рішення внести та затвердити зміни до Статуту приватного підприємства "Норд-Вест", вказані зміни до Статуту було зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління утримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства підприємства заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до пункту 1.43 статті 1 зазначеного Закону, терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) про бухгалтерський облік у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим Законам з питань оподаткування в частині визначених термінів.

Економічний зміст поняття "дохід" визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 "3віт про фінансові результати" затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року №87.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно п.п. 4.2.5 п.4.2. ст.4 вищевказаного Закону не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права емітовані таким платником податку.

Отже, як вбачається, при збільшенні розміру статутного фонду приватного підприємства не відбувається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, і згідно положень п.п. 4.2.5 п. 4.2. ст. 4 Закону, вказана операція не підпадає під визначення поняття дохід, а отже не є об'єктом оподаткування.

Також, відповідно до п.п. 136.1.13 п. 136.1 ст.136 ПК України (чинного на момент прийняття рішення про зменшення статутного фонду), для визначення об'єкта оподаткування не враховуються кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав емітованих юридичною особою в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв.

З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення № 0000672310 від 03.05.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Також в акті перевірки від 19.03.2012 року зазначено про порушення позивачем п. п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 115476 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту (рядок 12.1 ПДВ, сплачений митним органам) суми ПДВ згідно ВМД які зазначені у реєстрі отриманих податкових накладних, але на момент проведення перевірки були відсутні.

Тому відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682310 від 03 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних, фінансових санкцій) за платежем податку на додану вартість на суму 159528 грн.

Також на думку відповідача вказані декларації на момент проведення перевірки не містились в базі АІС "Митниця".

Письмових доказів відсутності зазначених ВМД під час проведення перевірки в первинних документах позивача або в офіційній базі митних органів відповідачем не надано.

Як вбачається з наданих позивачем до суду доказів, у нього в наявності всі вказані вантажні митні декларації, а саме: від 10.11.2011 року № 19705 на суму 79247,94 грн. в т.ч. ПДВ 13207,99 грн. від 10.11.2011 року № 19709 на суму 65891,52 грн. в т.ч. ПДВ 10981,92 грн. від 10.11.2011 року № 19710 на суму 78472,44 грн. в т.ч. ПДВ 13078,74 грн. від 10.11.2011 року № 19704 на суму 126440,52 грн. в т.ч. ПДВ 21073, 42 грн. від 10.11.2011 року № 19706 на суму 120207,54 грн. в т.ч. ПДВ 20034, 59 грн. від 15.12.2011 року № 23363 на суму 101102,82 грн. в т.ч. ПДВ 16850,47 грн. від 15.12.2011 року № 23364 на суму 121493,34 грн. в т.ч. ПДВ 20248,89 грн., оформлені належним чином.

З зазначених ВМД вбачається, що позивачем при ввезенні на митну територію України автотранспортних засобів безпосередньо на пункті пропуску Ягодин був сплачений податок на додану вартість в сумі 115476 грн.

У відповідності до ст. 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності), отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України, ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З огляду на викладене, позивачем документально підтверджено факт ввезення на територію України товарів, сплату у зв'язку з цим податку на додану вартість. Враховуючи викладене позивач має право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

З цих підстав оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом І інстанції.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з останнього судових витрат, оскільки сплачені кошти судового збору не зараховувались на рахунки відповідача.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст. 161 КАС України). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) ( ч.1 ст. 94 КАС України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Таким чином судом І інстанції вірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат та правильно визначено порядок його стягнення.

За таких обставин, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.