Ухвала суду № 26048234, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6287/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представників позивача Ледовського О.С.

представника відповідача Гучка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Гарант-Енерго»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень від 29.12.2011 року №0009542312 та №000953231,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) №0009542312 та №000953231 від 29.12.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2011 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення -рішення ДПІ №0009542312 та №000953231 від 29.12.2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якої є ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Гарант-Енерго»(код ЄДРПОУ 30577113) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків та зборів по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «БМК Меридіан»(код ЄДРПОУ 36832890), ТОВ «ДМ-Проджект»(код ЄДРПОУ 36832382), ТОВ «Інтеренерготорг»(код ЄДРПОУ 37241355) за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено Акт від 29.12.2011 року №2476/2312/30577113, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 «Про податок на додану вартість», ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі -Закон №168/97-ВР) (зі змінами і доповненнями) при визначенні суми ПДВ, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 151 625,00 грн. в т.ч. по періодах:

- серпень 2010 року - 54 893,00 грн.;

- жовтень 2010 року - 96 732,00 грн.

Також було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, а саме, при визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 189 532,00 грн., в тому числі по періодах:

- 3 кв. 2010 року - 68 616,00 грн.;

- 4 кв. 2010 року -120 915,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки від 29.12.2011 року №2476/2312/30577113 порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011 року №0009542312 про сплату 151 625,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 37 907.00 грн. застосованих (штрафних) фінансових санкцій, а всього 189 532,00 грн.; та від 29.12.2011 року №0009532312 про сплату 189 532,00 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та 47 383,00 грн. застосованих (штрафних) фінансових санкцій, а всього 236 915,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач двічі оскаржив їх в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня - ДПС у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві №1520/10/12-114 від 23.03.2012 року податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.12.2011 року №0009542312 та №0009532312 були залишені без змін, а первинна скарга директора ПП «Гарант-Енерго»ОСОБА_4 від 20 січня 2012 року №31/01-12 (вх. №416/10 ДПА у м. Києві від 24.01.2012 року) - без задоволення.

За результатами звернення Позивача з повторною скаргою, ДПС України рішенням від 24.04.2012 року №4147/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.12.2011 року №0009542312 та №0009532312 - залишила без змін, а повторну скаргу директора ПП «Гарант-Енерго»ОСОБА_4 (вх. №5462/6 ДПС від 02.04.2012 року) - без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями від 29.12.2011 р. №0009542312 та №0009532312, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про наявність в провадженні СВ ПМ ДПА у лі.Києві кримінальної справи, порушеної відносно Голови правління кредитної спілки «Дніпро-Довіра»ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відносно невстановлених слідством осіб, які за попередньою змовою з ОСОБА_6 скоїли злочини, передбачені ст. 27, ч. З ст. 212. ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України.

На підставі такого висновку, відповідачем в Акті перевірки було зроблено висновок про нікчемність правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «БМК Меридіан», внаслідок чого позивачем було протиправно сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «БМК Меридіан»на загальну суму 151 624, 91грн., а також протиправно віднесено витрати по правовідносинах із даним контрагентом до валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 189 532,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ПП «Гарант-Енерго»дійсно мав правовідносини із контрагентом ТОВ «БМК Меридіан».

Роботи ТОВ «БМК Меридіан»(код ЄДРПОУ 36832890) виконувалися в рамках часткового субпідряду відповідно до Договору підряду на будівництво електростанції №П-1/07 від 16.07.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(код ЄДРПОУ 32254155) та Приватним підприємством «Гарант-Енерго», предметом якого було будівництво Підстанції ПС 110/10 кВ «Колонщина»з заходами повітряної лінії ПО кВ Бузова-Макарів, що розташована у районі 41-42 км автошляху «Київ-Житомир поблизу с. Колонщина, Макарівського району Київської області; також Договору підряду № 06-09/КАМ від 05.02.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(код ЄДРПОУ 30160757) та Приватним підприємством «Гарант-Енерго», предметом якого було виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт КРУЗ-10 кВ (комплексне розподільче устаткування зовнішнє) на території Трансформаторної підстанції ПС-35/10 кВ, що розташована в смт. Димер Вишгородського району Київської області; а також Договору підряду на будівництво № КА-1158 від 29.03.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(код ЄДРПОУ 30160757) та Приватним підприємством «Гарант-Енерго», предметом якого було виконання комплексу робіт по зовнішньому електропостачанню виробничих об'єктів ТОВ «Комплекс Агро марс», будівництво ПС 110/10 кВ за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка.

Виконання комплексу робіт за зазначеними договорами підтверджується складеними довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та Актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2а (що містяться в матеріалах справи).

Розрахунки ПП «Гарант-Енерго»з ТОВ «БМК Меридіан»були здійснені через розрахунковий рахунок в ПАТ Банк «Український капітал», та належність і повнота проведених розрахунків між позивачем та ТОВ «БМК Меридіан» відповідачем в судовому засіданні не заперечувалась.

На виконання зазначених правовідносин контрагентом ТОВ «БМК Меридіан»на адресу позивача були виписані податкові накладні №417 від 31.08.2010 р. №415 від 31.08.2010 року, №418 від 31.08.2010 року, №677 від 29.10.2010 року та №678 від 29.10.2010 року, на загальну суму ПДВ 151 625,00 грн., на підставі яких вказані суми ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме:

- за серпень 2010 року -54 893,00 грн.;

- за жовтень 2010 року - 96 732,00 грн., а також відніс суми сплачені по правовідносинах із ТОВ «БМК Меридіан»до складу валових витрат у 3 та 4 кв. 2010 року.

Таким чином, правовідносини між позивачем та ТОВ «БМК Меридіан» відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями з відміткою банку та виписками з банку, а також відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «БМК Меридіан»не було завдано шкоди Державному бюджету.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «БМК Меридіан», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР).

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «БМК Меридіан», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Таким чином, контрагент позивача ТОВ «БМК Меридіан»мав відповідну виробничо-технічну базу, що була необхідною для виконання зобов'язань по договорах із позивачем.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «БМК Меридіан»правочинів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «БМК Меридіан»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким. що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «БМК Меридіан».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між ПП «Гарант-Енерго»та ТОВ «БМК Меридіан»правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, відповідач не посилався на розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «БМК Меридіан»та сумою податкового кредиту ПП «Гарант-Енерго», оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, контрагентом позивача було в повній мірі задекларовано податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем, а відповідно внаслідок здійснення таких правочинів не було завдано жодної шкоди Державному бюджету.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 року №982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «БМК Меридіан», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми, сплачені по правовідносинах із ТОВ «БМК Меридіан»були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді.

Декларації з ПДВ по контрагенту позивача ТОВ «БМК Меридіан»за серпень, жовтень 2010 року, із додатками №5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, містяться в матеріалах справи.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем було двічі проведено перевірку позивача за один і той же період, а саме, період другої перевірки з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року охоплюється періодом першої перевірки з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року, та відповідно до чого було складено два різні Акти перевірки від 27.07.2011 року №1726/23-03/30577113 та від 29.12.2011 року №2476/2312/30577113, які суперечать один одному.

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується судова колегія, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість (зі змінами і доповненнями), щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 151 625,00 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток у сумі 189 532,00 грн. є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312 є такими, що винесені протиправно та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Гарант-Енерго»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.