Ухвала суду № 26048249, 04.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6157/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Браніна О.Є.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області № 0000152301 від 12.09.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»- без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що єдиною законною підставою для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку є не підтвердження цієї суми податковою накладною, разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, для підтвердження реальності укладеної угоди між ним та ПП «Експерт - Логістик»надано належним чином складену податкову накладну, договір 01/10 по виконанню робіт, копії платіжних доручень, що підтверджують фактичну сплату позивачем суми ПДВ.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, на підставі п.п.78.1.1, п. 78.1, ст.. 78, ст.. 79 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Києво -Святошинському районі від 23.08.2011 року, працівником ДПІ у Києво -Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Нафтогазмонтаж»з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Експерт -Логістик»(код ЄДРПОУ 36366302) за весь період діяльності.

Перевіркою встановлено порушення:

ч. 1 ст. 203, ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України від 16.01.03 року (далі - ЦК України) в частині недотримання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "Нафтогазмонтаж" з постачальником ПП "Експерт-Логістик". Відповідно до ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу закону;

п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) (далі - Закон України №168/97-ВР), яке призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у листопаді 2010 року в сумі 790 968,77 гривень.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 1019/23-3/31462406 від 02.09.2011 року.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.11 року №0000152301 про зобов'язання сплатити податок на додану вартість у розмірі 790968,77 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 197742,20 гривень.

Позивач скористався наданим йому правом адміністративного оскарження рішення суб'єкта владних повноважень до Державної податкової адміністрації в Київській області, Державної податкової служби України проте скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення -рішення № 0000152301 від 12.09.2011 року -без змін.

Щодо нікчемності правочину, вчиненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»та його контрагентом -ПП «Експерт -Логістик»та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні правові норми закріплені п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР та п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів та фактичних обставин справи позивачем підтверджено реальне здійснення господарської операції між останнім та його контрагентом -ПП «Експерт - Логістик».

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Нафтогазмонтаж»та ПП «Експерт -Логістик»01.10.2010 року було укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання на свій ризик та зі своїх матеріалів виконати роботи по нанесенню зовнішньої ізоляції екструдованим полиетиленом, відповідно до ТУ У 27.2-31017014-001:2005 на труби стальні та реноваційні, а замовник -поставити труби, прийняти та оплатити виконані роботи по ізоляції та реновації труб.

Підтвердженням факту виконання зобов'язань по договору виконання робіт по ізоляції та реновації труб є наявні у матеріалах справи належним чином завірені копії податкових накладних від 26.10.2010 року № 7491, від 22.11.2010 року № 8199, від 15.12.2010 року № 8830, від 07.12.2010 року № 8628.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується актом здачі -приймання робіт (наданих послуг) № 8199, відповідно до якого виконавець виконав роботи по ізоляції та реновації труб в к-сті 5449,47 кв.м на загальну суму 3954843,86, в тому числі ПДВ -790968,77 грн.

Матеріали справи також містять належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 413, від 06.12.2010 року, 410 від 03.12.2010 року, 422 від 07.12.2010 року, 398 від 01.12.2010 року, 381 від 30.11.2010 року, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані послуги.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операцій по отриманню послуг. Достовірність відомостей у цих документах не спростована податковим органом.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами. Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Також, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що позивачем надано підтвердження використання отриманих послуг від ПП «Експерт -Логістик»у власній господарській діяльності, а саме: позивачем надано договір № 017-р на закупівлю будівельно -монтажних робіт по об'єкту «Ремонт ізоляційного покриття труби газопроводу Луганськ -Лисичанськ -Рубіжне (2-га нитка) ДУ 500, Ру 55 кгс/см2 , L = 17 км, ділянка 82-99 км (І етап 82-89 км) Сєвєродонецького ВУ ПЗГ»та акт приймання в експлуатацію закінченої ремонтом ділянки газопроводу Луганськ -Лисичанськ ДУ 500, 2н.82-89 км.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'яткою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів купівлі зерна соняшника, пшениці та кукурудзи з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було встановлено в суді першої інстанції, на момент вчинення відповідної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між фактом отримання послуг та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.