Рішення № 26046971, 17.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2012 р. Справа № 19/039-12

За позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ;

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради

«Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква Київської області;

про стягнення 6607259,15 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Чеботарьова І.Г. (довіреність № 14-352 від 16.03.2012 р.);

від відповідача: Рибак О.А. (довіреність № 20 від 05.01.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(надалі -позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(надалі -відповідач) про стягнення 6607259,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 14/2402/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р., а саме щодо проведення розрахунку за переданий у власність відповідача у жовтні 2011 року природний газ, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 6607259,15 грн., з яких 5624205,36 грн. -сума основного боргу, 429811,96 грн. -пеня, 393694,38 грн. -штраф, 56242,05 грн. -інфляційні втрати та 103305,40 грн. -3% річних.

Ухвалою від 17.07.2012 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/039-12 та призначив розгляд справи на 30.07.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 30.07.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 30.07.2012 р. представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 17.07.2012 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 13.08.2012 р., у зв'язку з невиконання сторонами вимог ухвали суду від 17.07.2012 р. та неявкою представника відповідача.

До початку судового засідання 13.08.2012 р. від комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» супровідним листом за № 713 від 07.08.2012 р. через загальний відділ господарського суду надійшли витребувані документи, в тому числі відзив, в якому відповідач фактично визнає позовні вимоги в частині стягнення 6607259,15 грн. грн. основного боргу та просить відмовити в позові щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд, враховуючи його майновий стан, зменшити розмір штрафних санкцій.

Присутнім у судовому засіданні 13.08.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення штрафних санкцій, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою від 13.08.2012 р. суд відклав розгляд справи на 10.09.2012 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 17.09.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 17.09.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(за договором -продавець) та комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (за договором -покупець) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2402/11.

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі -газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом «населення»слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 130090,380 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пп. 2.1.1. договору).

Згідно з п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1309,20 грн.

У відповідності з п. 6.1. договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1. цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписами та печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Крім того, 11.10.2011 р. сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2402/11, відповідно до п. 1. якої внесені зміни у п. 5.2. договору щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 5107,909 тис. куб. м. природного газу, загальною вартістю 6687274,47 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи копія акту приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні) від 31 жовтня 2011 року. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідач підтвердив отримання зазначеного об'єму газу.

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за отриманий природний газ розрахувався лише частково в сумі 1063069,11 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 5624205,36 грн.

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 5624205,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення повної оплати за поставлений у жовтні 2011 року природний газ (копії платіжних доручень або будь-які інші докази розрахунків за отриманий природний газ).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 5624205,36 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 429811,96 грн. пені, нарахованої на суму боргу 5624205,36 грн. за період з 14.11.2011 р. по 14.05.2012 р. (за шість місяців з дня виникнення обов'язку щодо остаточної оплати за поставлений природний газ).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разу невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 429811,96 грн. за період з 14.11.2012 р. по 14.05.2012 р. згідно з розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви.

Крім того, у відповідності до умов договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 393694,38 грн., нарахований відповідно до п. 7.2. договору, яким встановлено, що за прострочення платежу понад 30 днів відповідач зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (7.2.) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним і складає 393694,38 грн., що підлягають стягненню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 56242,05 грн. за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року та 3% річних -103305,40 грн., розрахованих за період з 14.11.2011 р. по 25.06.2012 р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998р. зі змінами, компанія позивача є юридичною особою, яка заснована на державній власності, засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, компанія використовує державне майно, метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузі, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

При вирішенні питання зменшення розміру пені, суд враховував також те, що за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, позивач відповідно до п. 1.1. договору поставляв відповідачу імпортований природний газ, тобто газ, отриманий за міжнародними контрактами, якими також передбачені штрафні санкції за порушення термінів оплати вартості природного газу.

Крім того, судом враховано ступень виконання зобов'язання та вжиття заходів щодо своєчасного виконання зобов'язання, зокрема, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий від позивача природний газ сплатив менше 20% від загальної вартості придбаного газу, а договір № 43/517 про організацію взаєморозрахунків був укладений лише 30.07.2012 р., тобто після звернення позивача до суду з даним позовом.

Також, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру пені, відповідач обґрунтовує його тим, що основним споживачем послуг відповідача є населення, яке заборгувало останньому 38,7 млн. грн. Проте, відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо стягнення зазначеної суми заборгованості з метою виконання зобов'язань перед позивачем.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та те, що представник позивача заперечив проти такого зменшення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код 04654336) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 5624205 (п'ять мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі двісті п'ять) грн. 36 коп. - основного боргу, 429811 (чотириста двадцять дев'ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 96 коп. - пені, 393694 (триста дев'яносто три тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 38 коп. -штрафу, 56242 (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок дві) грн. 05 коп. -інфляційних втрат, 103305 (сто три тисячі триста п'ять) грн. 40 коп. -3% річних, 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.09.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін