Рішення № 26046092, 24.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 5006/40/14/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськ

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 848,32 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - Короленко Н.О., юрисконсульт, за довіреністю №23-44д від 26.01.2012р.

від відповідача - Манерова Ю.В., юрисконсульт, за довіреністю №Н-01/1863 від 19.07.2012р.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.07.2012р. до 24.07.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 848,32 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БМ 734247/84 від 01.05.2012р. Недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що, відповідно до ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, вантажовідправником не визначено придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні, завантаження здійснювалось засобами відправника.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29.04.2012 року, за залізничною накладною № 51233534, товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськ (вантажовідправник), зі станції Должанська Донецької залізниці, на станцію Маріуполь-Порт (експ.) Донецької залізниці, відвантажив на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистик» (вантажоотримувач) у вагоні № 66698366 вантаж - антрацит у вологому стані, масою 69 000 кг. (а.с.11).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистик» (вантажоотримувач), керуючись ст.133 Статуту залізниць України, передало право на пред'явлення претензії та позову позивачу (вантажовідправнику), що засвідчено переуступним підписом на зворотному боці залізничної накладної № 51233534 (а.с.11 зворотній бік)

Згідно накладної № 51233534 вантаж завантажено у вагон відправником. Завантажено нижче бортів, вантаж ущільнений та маркований вапном.

На станції призначення Маріуполь-Порт (експ.) Донецької залізниці був складений комерційний акт БМ 734247/84 від 01.05.2012р., відповідно до якого при контрольному переважуванні вагону № 66698366 на справних, повірених 150-тонних вагонних тензометричних вагах залізничної дороги, з повною зупинкою вагону на платформі ваг виявилось брутто - 87 850кг, тара з брусу - 21300, нетто - 66550кг, що менше вантажного документу на 2450кг, навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 20-30 см., праворуч за ходою потягу над 1-2 люками воронка рхр 1000х800х500мм, над 3-4 люками воронка рхр 1200х800х500мм. Вантаж не маркований, в документі вказано марковане вапном. На момент стоянки вагона на станції протікання вантажу відсутнє. (а.с.13)

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Доводи відповідача про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог ч. 5 ст. 31 Статут залізниць України, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні до перевезення відповідного вантажу вагони. Крім того, п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, встановлено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідачем не були доведені та підтверджені доказами обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталася внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до абз. 3 п.3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачі становить 106,14 доларів США, із розрахунку 2450 кг. - (69000 кг. х 2%)х99,20 доларів США, де 2450кг - недостача маси вантажу, відповідно до комерційного акту БМ №734247/84 від 01.05.2012р.,

69000 кг. - маса вантажу у вагоні № 66698336, згідно відомості вагонів (а.с.12),

2% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення у вологому стані (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644),

99,20 доларів США - вартість вантажу, згідно рахунку-фактури вантажовідправника. (а.с.14)

Отже, сума недостачі, з урахуванням офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України, станом на 12.06.2012р. (дата відправлення позовної заяви до суду, згідно поштового штемпелю на конверті), становить 848,32 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, і, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 20, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 2600101511508 в Укрексімбанку м. Донецька, МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськ (м. Свердловськ, квартал 50 років Жовтня, б.21 р/р 26006712799312 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 14305909) 848 грн. 32 коп. суму недостачі вантажу та 1609 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційний господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 30 липня 2012 року.

Говорун О.В.