Рішення № 26045137, 13.09.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.2012Справа №5002-24/2443-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТІНКОРМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про стягнення 290 559,68грн.

Суддя Колосова Г.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - Компанейцев С.В., представник, дов. б.н. від 03.02.2012;

Від третьої особи - Коверко І.С., представник, довіреність № 16/9/10-0 від 20.08.12.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТІНКОРМ» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ», в якому просить суд про стягнення заборгованості у розмірі 290559,68 грн.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про об'єднання однорідних позовних заяв.

У судових засіданнях представник позивача не підтримав клопотання про об'єднання однорідних позовних вимог. Позовні заяви розподілені на різних суддів. У зв'язку з чим суд не розглядає дане клопотання.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2012 року по справі №5002-24/2443-2012 було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

11.09.2012 року до канцелярії господарського суду Автономної Республіки Крим від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТІНКОРМ» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та про розгляд справи за відсутністю представника. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав до суду заперечення на пояснення третьої особи.

12.09.2012 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ» до канцелярії господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Відповідач підтвердив факт отримання товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвек» і те що дана послуга не оплачена, що підтверджується відзивом на позовну заяву (1 том, а.с. 50).

Третя особа підтримала раніше надані письмові пояснення на позовну заяву (1 том, а.с. 126-127).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕК» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТІНКОРМ» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №02/06/11.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки №04/12/09/Р від 01.12.2009 року (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ» (Боржник, Відповідач).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати готових коштів в розмірі, визначеному в пункту 2.1. цього Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору право вимоги, що відступається складає - 348559,68 грн.

01.02.2012 року з метою виконання Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТІНКОРМ» (Кредитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ» (Боржник, Відповідач) було укладено угоду про строки погашення заборгованості до Договору поставки №04/12/09/Р від 01.12.2009 року (далі - Угода) на загальну суму 348559,68 грн.

Угодою передбачений графік погашення усієї заборгованості в розмірі 348559,68 грн. у наступних розмірах та у такі строки:

58000,00 грн. - до 29.02.2012 року;

58000,00 грн. - до 31.03.2012 року;

58000,00 грн. - до 30.04.2012 року;

58000,00 грн. - до 31.05.2012 року;

58000,00 грн. - до 30.06.2012 року;

58559,68 грн. - до 31.07.2012 року.

На виконання умов Угоди, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ» було перераховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТІНКОРМ» 25000,00 грн. (24.02.2012 року), 10000,00 грн. (29.02.2012 року) та 23000,00 грн. (13.03.2012 року), що загалом становить 58000,00 грн. Тобто, незважаючи на затримку у перерахуванні коштів по першій транзакції графіку, Відповідачем сплачено в повному розмірі лише перший платіж (58000,00 грн.).

Після цього Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ» перестало погашати заборгованість у розмірах та в строки передбачені графіком Угоди.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідач, як на причину невиконання свого зобов'язання за договором посилається на встановлення Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Велес-Крим" з питань взаємовідносин з ТОВ "Оптісвіт" від 08.05.2012 відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2009 року по 31.03.2011 року.

Судом встановлено, що з 19.04.2012 року по 27.04.2012 року Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Велес-Крим" з питань взаємовідносин з ТОВ "Оптісвіт" (правонаступник ТОВ «Інвек») за грудень 2009 року, 2010 рік, січень, лютий, березень 2011 року, що складено відповідний акт №582/22-00/34398437 від 08.05.2012року (1 том, а.с. 55-89).

По результатам перевірки на підставі того, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя вживалися заходи щодо проведення виїзної планової перевірки ТОВ "Оптісвіт" (попередня назва ТОВ "Інвек"), але станом на 30.05.2011 року місцезнаходження підприємства не було встановлено та, відповідно відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ТОВ "Оптісвіт" складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, Сімферопольська МДПІ прийшла до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Оптісвіт" здійснюється поза межами правового поля. Оскільки, в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з не наданням для перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, податковою інспекцією зроблено висновок, що правочини, нібито укладені між ТОВ "Оптісвіт" та підприємствами постачальниками, а далі з підприємствами покупцями за період з 15.10.2009 року по 31.12.2011 рік не спричинили реального настання юридичних наслідків. Відповідно до частини 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, Сімферопольська МДПІ вважає зазначені правочини нікчемними, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 року про збільшення ТОВ "Велес-Крим" грошових зобов'язань у загальній сумі 2 884306,74 грн.

З метою досудового врегулювання спору щодо існуючої заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТІНКОРМ» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ» повідомлення №1 вих. №52/05/12 від 11.05.2012 року про порушення строків виконання зобов'язань по оплаті залишку боргу. Факт отримання Відповідачем даного повідомлення підтверджується повідомленням про вручення йому 16.05.2012 року поштового відправлення за №00645147 (1 том, а.с. 13-16).

На повідомлення Позивача за вих. №52/05/12 від 11.05.2012 року про погашення Відповідачем боргу по Угоді, надано відповідь за вих. №668 від 05.06.2012 року, згідно якої Відповідач посилається на акт Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України, згідно з висновками якого встановлено фіктивність угод, тобто не направлені на настання правових наслідків.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 290559,68 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Частиною першою статті 215 Цивільного України визначені підстави визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 234 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним.

Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність у відповідності до частини другої статті 234 Цивільного кодексу України повинна бути встановлена судом.

Доказів недійсності договору та правочинів у встановленому законом порядку суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Сторонами у підтвердження здійсненої поставки кормових добавок, ветеринарних препаратів надані договір поставки №04/12/09/Р від 01.12.2009 року, видаткові накладні, довіреності на отамання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні (т.1, а.с.141-149, т.2. а.с.13-14).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за поставлений товар в сумі 290559,68 грн., отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 17.09.2012 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-КРИМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТІНКОРМ» заборгованість у розмірі 290559,68 грн. та 5811,19 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Г.Г. Колосова